НАЦІОНАЛЬНУ ІДЕЮ ФОРМУЛЮВАТИМУТЬ НА МИКОЛАЇВЩИНІ
Вже до кінця наступного тижня Україна, цілком ймовірно, матиме міцний «ідеологічний каркас» подальшої розбудови незалежної держави. Ініціюється процес, як не дивно, не в Києві і не у Львові, а у Миколаєві. Конкретно – головою тамтешньої обласної державної адміністрації Олександром САДИКОВИМ.
Головний тягар в процесі вироблення цієї надважливої складової стратегії України у межах глобального суспільства ляже на плечі молоді. Тобто тієї частини нашого населення, котра, власне, й розбудовуватиме незалежну державу впродовж найближчих десятиліть. Звичайно, із урахуванням досягнень – і теоретичного, і практичного порядку – поколінь попередніх. Задля цього у с. Коблево скликається 2-й Міжрегіональний молодіжний форум «Якою бути Україні». В його роботі передбачається участь глав державних адміністрацій 25 регіонів нашої країни.
Відомо, що намагання розробити українську національну ідею мали місце і в минулому (згадаймо хоча б роботи теоретиків українського націоналізму на кшталт Дмитра Донцова та екс-одесита Юрія Липи), і в новітній історії країни. Навіть екс-глава Адміністрації Президента України Віктор Медведчук написав свого часу докторську дисертацію на тему «Сучасна українська національна ідея і актуальні питання державотворення», яку в листопаді 1997-го успішно захистив в Академії МВС України.
Втім, молоді політики, бізнесмени та громадські діячі, котрі працюватимуть на Миколаївщині у період з 7 по 11 вересня, налаштовані запропонувати для обговорення не менш перспективні напрацювання. Аби про них дізналася й широка громадськість, паралельно з форумом студентів «Якою бути Україні» та форумом молодих підприємців «Якою бізнес бачить Україну» у Коблево проходитиме й медіа-форум «Роль ЗМІ у формуванні національної ідеї».
Вже зараз чималий інтерес у молодих науковців та журналістів з усіх усюд викликають майбутні виступи Олега Гаваші та Івана Плачкова, губернаторів Закарпаття та Одещини. Обидва регіони відомі «різнобарв’ям» представників великих та малих народів, що оселилися на їхніх благодатних землях або з-за гонінь на релігійному грунті, або внаслідок затяжних воєн на історичній батьківщині, або з якихось інших причин. До того ж на чолі обох областей успішно працюють відповідно етнічний угорець та етнічний болгарин (якщо не помиляюся, таке кадрове рішення прийнято у столиці вперше за радянський та пострадянський часи…). Якою саме ці високоповажні люди бачать об’єднуючу ідею для всієї країни?
Докладну відповідь на дане досить непросте питання читачі «ОВ» неодмінно дізнаються одними з перших.
