У фойє Одеської міськради в переддень 15-річчя незалежності України відкрилася виставка Світлани Крижевської «Степова Україна».
Творчість Світлани Крижевської дивовижна. Це не тільки живопис талановитого художника з чудовим відчуттям світла й кольору, художника, що вдумливо ставиться до досвіду і південноросійської школи, і світового живопису, це ще й праця історика та етнографа. Інтер’єри селянських хат, написані з виразною точністю та віртуозністю, передають настрій, душевне світло української домівки. Подеколи здається, що жінки, які завжди присутні в цих казкових інтер’єрах, наспівують пісні, такі ж древні, як і візерунки вишивок, що прикрашають їхній побут. Піч і ліжко традиційно обарвлюються в Україні жіночим талантом. У розписі печей, стін, у вишивках на наволочках, – квіти небувалої краси, райські птахи, обереги, древні, як і сама тутешня культура.
– Всі ці інтер’єри змальовані в нашому краї, на теренах степової України, але ж іще кілька років тому на картах в інституті етнографії в цих місцях були білі плями, – говорить Світлана Крижевська.
Вона розповідає про історію створення своїх картин, про ту землю, якою випало походити у своїх експедиціях. Одне з її полотен називається “Подих часу”. Вечірні промені ледь торкаються землі, ніби ворушачи дикі трави, що вкрили осілий курган – і ти відчуваєш і спеку, й пахощі землі, і, здається, часу, що стає зримим, як та вибоїна (де причаївся кущ тернику) від колеса перського царя Дарія, що колись сидів на цьому кургані. Яку любов до землі, до життя випромінює ця картина! А ось “Натюрморт із квітами та медом”. У ньому щедрість степової України дивно пахне золотим медом, солодкавим оксамитом чорнобривців, ошатними рушниками хлібосольної господині.
Всі роботи Світлани Крижевської сповнені особливого кольору. Вдивіться в “Букет степових квітів”, де тони лілового створюють звучання срібних дзвіночків. Образ любимої України склався в образ гарної рудоволосої дівчини у вінку зі степових квітів, що летить над золотим пшеничним полем.
Так любити свою землю і свій народ може тільки справжній художник, який не шкодує ні коштів своїх, ні сил у важкій справі відновлення історичної пам’яті про духовний світ Чорноморського козацтва, навмисне замовчуваний колишньою владою. Світлана Крижевська виконує велику працю і вченого, і художника. Як викладачка, вона розуміє, що молодому поколінню потрібно передати не тільки майстерність, але й прищепити любов до багатонаціональної, складної культури нашого краю, берегти це все як традицію, без якої немислиме творення та світ. І трепетне серце маленької жінки – великого, народного художника (час уже за всі її зусилля поклопотатися про присудження цього звання) рішуче стало на захист пам’яті про культуру степової України, дивовижний талант працьовитого народу.
