Село Настасіївка розкинулося на лівому березі славнозвісної степової річки Тилігул. Ранньої весни воно потопає у буйноцвітті садів та прирічковому багатотрав’ї, де під крислатими вербами “пораються” лелеки. Живуть на цій благодатній землі щедрі на працю та гостинність українські селяни. Немов бджілки, пораються вони на своїх чисто оброблених городах та ланах, невпинно дбаючи про добробут своїх родин.
Належить село однойменній Настасіївській сільській раді. Її офіс розташований у невеликому, поважного віку приміщенні, яке, мабуть, з самого початку було призначене саме для адміністрації місцевого самоврядування. До сільради входять також села Новогригорівка та Піщана Петрівка. В цих трьох населених пунктах мешкає 1084 чоловіки. А на 5100 гектарах ріллі пораються тринадцять фермерських господарств, ТОВ ”Агроком” (володіє 1053 га) та безліч одноосібників.
Після березневих виборів сільським головою стала Ніна Миколаївна Буряченко, яка обійшла на виборчих перегонах трьох своїх опонентів. Можливо, на її користь зіграло те, що з лютого місяця вона працює, суміщаючи посаду голови і секретаря виконкому, бо попередній керівник, не дослуживши відповідний термін, залишив своїх виборців напризволяще.
Прикро, але посада секретаря й досі вільна, бо кожен депутат має, як кажуть, своє місце під сонцем, і жоден не погодився на секретарство. Проте Ніна Миколаївна сподівається, що перевибори, які незабаром відбудуться на одній із дільниць, принесуть позитивний результат. Ще одну проблему повинна вирішити сільська рада —“завести” власного землевпорядника. Чомусь тут вони не приживаються. Через це досить важливі земельні питання, які накопичилися і одним наскоком не вирішуються, набили оскомину навіть на районному рівні. Віднедавна допомагає розібратися з цією проблемою досвідчений фахівець землевпорядник Валентина Петрівна Чернецька, яка тепер працює на дві сільради – Левадівську та Настасіївську.
Досить проблематичними, як і скрізь, залишаються благоустрій сіл, ремонт доріг, освітлення вулиць тощо. А віднедавна сільський голова вишукує кошти, щоб провести воду у місцевий дитсадочок. Там виховується майбутнє села – двадцять п’ять настасіївських малюків під керівництвом завідувачки Олени Євгенівни Овчаренко.
Досить тісно співпрацює сільрада з своїми товаровиробниками, які, наприклад, вишукали необхідні кошти на літній відпочинок та оздоровлення впродовж шестидесяти днів (тобто у дві зміни) школярів Настасіївської ЗОШ І-ІІ ступенів. Левову частину (500 грн) виділив керівник найбільшого господарства ТОВ “Агроком” Артем Григорович Смбатян, на суму 270 гривень надала продукти харчування Лариса Миколаївна Черненко (ПП “Мрія”), допомагали Шаген Барсегіан (ф/г “Менуа”), Георгій Володимирович Анісімов (ф/г “Сигнал”), фермер Євгенія Федорівна Коваль, підприємці Антоніна Андріївна Буга, Микола Іванович Худяков, господар Новогригорівської АЗС “Олена” та всі, кому небайдужа доля підростаючого покоління.
Переймається Настасіївська сільська рада турботою про своїх ветеранів війни і праці, чорнобильців, афганців, дітей-сиріт. Про людей похилого віку та одиноких піклуються два соціальних працівники. Валентина Іванівна Хворостецька доглядає 11 настасіївців. Депутат сільської ради і водночас ветеринарний лікар Василь Анатолійович Одінцов турбується про дев’ятьох знедолених із сіл Новогригорівка та Піщана Петрівка. Кажуть, що він дуже чуйний і уважний, сумлінно виконує свої службові і депутатські обов’язки.
Задоволена Ніна Миколаївна Буряченко і роботою завідувачок двох ФАПів: Валентини Миколаївни Тищенко та Анни Станіславівни Красюк, яким пацієнти беззастережно ввіряють своє здоров’я.
Досить чепурний вигляд має місцева ЗОШ І-ІІ ступенів. Сьогодні вона повністю готова прийняти за парти 106 школяриків, хоча у перший клас ідуть лише шестеро малюків.
У селі чепурні вулиці та охайні будинки. Досить пристойний вигляд має і приватний магазин “Центральний”. Віднедавна господарюють у ньому колишній торговельний працівник Тетяна Вікторівна Шеверенко з донькою Олесею.
Лише Настасіївський будинок культури, який зберіг свою монументальність, відлякує вечірніх перехожих порожніми віконницями. Та незабаром, подейкують на селі, культурна споруда знайде свого справжнього господаря. Вирішив повернутися у рідні краї Іван Юрійович Ясько. Він має намір перетворити безгоспне приміщення на справжній сільський культурний заклад. Про його серйозні наміри свідчить те, що він уже придбав у Настасіївці будинок і незабаром переїде з Миколаєва з дружиною та сином.
Зі складними проблемами прийшло село у третє тисячоліття. І дивуєшся мужності жінки, яка взяла на себе цю непосильну справу – упорядкувати життя селян.
О п’ятій ранку з доїння двох корів розпочинаються трудові будні голови. Потім годує телят, десяток свиней, птицю та кролів. Звичайно, допомагає їй поратися по господарству чоловік Віталій Миколайович, який вважається безробітним. Не цурається простої роботи і донька – дванадцятирічна Ілона.
Після завершення всіх домашніх справ наша героїня поспішає з Левадівки (там вона постійно мешкає) до сільради. П’ятнадцять хвилин дороги з переходом мосту через Тилігул – і сільський голова уже поринає у повсякденні справи, з ними їй допомагають впоратися молодий бухгалтер Тетяна Володимирівна Матасєвич і Тетяна Іванівна Сауляк, яка обіймає посади паспортиста, рахівника-касира, начальника ВОС, техпрацівниці.
В кінці розмови таки запитав Ніну Миколаївну: чому вона вирішила балотуватися на цю досить відповідальну посаду? Не вагаючись, миловида жінка відповіла без пафосу, що їй подобається працювати з людьми та болить серце за багатостраждальний рідний край.
