Ми потроху звикаємо до всього. До похваляння політиків, до зростаючих цін і повальної невпевненості у завтрашньому дні.
Стабільного у нашому житті залишається поки що дуже мало. Це сім’я (і то далеко не завжди) і робота. От на цю саму роботу хотілося б приїздити вчасно, не запізнюючись на годину-півтори. На жаль, вчора багато одеситів виявилися позбавлені такої можливості.
Щільна автомобільна пробка по дорозі з житлового масиву Котовського до Пересипського мосту, як у капкані, затримала не одну тисячу чоловік. Безнадійно запізнювалися всі: ліцеїсти і студенти, хірурги і вчителі. Чоловік, який сидів по сусідству зі мною у маршрутці, щосекунди здригався він дзвінків на мобільний: в операційній його приїзду очікував тяжко хворий.
Миловидна молода жінка телефонувала не баченим десятиріччя родичам, які вийшли з поїзда на залізничному вокзалі і не знали куди йти. Нервував водій маршрутки.
Ми повзли на роботу більше години. Чому? Про причину ми дізналися вже на останній третині шляху: на дорозі лавірували і готувалися до розвантаження величезні трейлери, що прийшли в порт... ДАІ, яке напевне могло б навести порядок, близько не було.
Кажуть, що з будь-якого становища є вихід. Мабуть, це вірно. Але, стоячи у величезній пробці на вузенькій “дорозі життя”, відчуття безвихідного відчаю зазнавали тисячі людей. Яким бачиться їм вихід з цієї ситуації? Це запитання ми адресуємо Одеській міськраді і ДАІ.
