ЗА ЦИФРАМИ СТАТИСТИКИ
У січні – серпні 2006 року послугами обласної служби зайнятості скористалися понад 68,3 тис. незайнятих громадян, що на 4,8% менше, ніж в аналогічному періоді попереднього року. Проте, майже в половині сільських районів області та в м. Одесі спостерігалося збільшення кількості звертань незайнятих громадян до центрів зайнятості.
Кількість безробітних у сільській місцевості, які отримали послуги державної служби зайнятості, залишилась майже на тому ж рівні, що в аналогічному періоді 2005 року, і становила близько 32,6 тис. осіб.
Чисельність незайнятих громадян, охоплених активними заходами сприяння зайнятості населення, склала майже 43,4 тис. чоловік (26,3 тис. з них працевлаштовані, понад 5,1 тис. проходили професійне навчання, понад 12 тис. приймали участь у громадських роботах). Отже, рівень охоплення активними заходами становив 63,5%, що на 3,1% більше, ніж в аналогічному періоді попереднього року.
Шляхом надання дотацій роботодавцям з коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття працевлаштовано понад 780 осіб. За підтримки служби зайнятості організували власну справу як суб’єкти підприємницької діяльності майже 790 безробітних, які отримали одноразово допомогу по безробіттю.
Станом на 1 вересня ц. р. потреба підприємств, організацій та установ області у працівниках становила 9,9 тис. осіб, з яких половина – вакансії в Одесі.
Обласним центром зайнятості створено банк вакансій для осіб з обмеженою працездатністю, який зараз складає понад 470 одиниць.
В середньому по області на 01.09.2006 р. на одну вакансію претендують 2 особи, у сільській місцевості – 6 осіб; на одну вакансію робітника претендують 2 особи, службовця – 3, на вакансію, що не потребує спеціальної підготовки, – також 3 особи. Кількість вільних робочих місць для працівників сільського господарства становить майже 1,4 тис. одиниць.
Необхідну інформацію щодо вакансій можна отримати за телефоном (048) 711-12-46.
Відділ статистики, моніторингу та прогнозування Одеського обласного центру зайнятості
МОЛОДЬ НА РИНКУ ПРАЦІ
В Україні молодіжне безробіття вважається одним з найактуальніших питань соціально-економічної політики держави, оскільки проблеми молоді суттєво впливають на майбутнє економіки і державне становлення України. Незважаючи на те, що державними органами розроблено і впроваджується ціла низка заходів щодо реалізації молодіжної політики на економічному, соціальному, політичному, законодавчому та організаційному рівнях, проблеми молоді у сфері освіти, професійної підготовки, зайнятості, охорони здоров'я, а також у сфері соціальних питань у повному обсязі поки що не вирішені.
Безробітна молодь – це особлива соціальна група, яка в певний час не має такої цінності як робота, пов'язаного з нею престижу, матеріального добробуту й загального визнання у суспільстві. Це відчутно впливає на загальну мотивацію поведінки молодих людей, мотиви вибору, опанування професією або перенавчання. Значну частину безробітної молоді становлять випускники професійно-технічних та вищих навчальних закладів, які здобули спецільність і вперше виходять на ринок праці.
Отже, після закінчення школи перед вами постало нелегке завдання вибору професії до душі, визначення професійного життєвого шляху. Та трапилось так, що вам не вдалося вступити до вузу. В цьому випадку сміливіше звертайтесь до служби зайнятості: тут вам допоможуть обрати професію та опанувати нею, а також нададуть можливість отримати роботу за даним фахом.
Для того, щоб правильно обрати професію, вам необхідно зорієнтуватись всього у трьох речах: визначити які ваші головні професійні інтереси і схильності, з'ясувати повною мірою своє “хочу” щодо майбутнього життя. Профконсультанти служби зайнятості на основі ряду психологічних тестів допоможуть, по-перше, визначити ваші основні сфери професійних інтересів, що вказують на відповідні схильності. По-друге, оцінять ваші професійні якості: освіту, здібності, що визначають, в кінцевому підсумку, професійну придатність, простіше кажучи, це – “можу”. По-третє, з їх допомогою ви довідаєтеся, які професії на ринку праці користуються попитом, за якими можна знайти роботу: інакше кажучи, яке сьогодні “треба” і які перспективи у тієї чи іншої спеціальності у майбутньому. Саме на перехресті цих чинників – складових формули вибору професійної діяльності – та в гармонійному їх поєднанні і знаходиться ваш вірний вибір професії чи першого у житті робочого місця.
Пам'ятайте, що кожна професія чи вид діяльності, якщо тільки до них підходити усвідомлювано і зі знанням справи, приховують в собі невичерпні можливості до творчості. Служба зайнятості – надійний партнер і порадник молоді у цій важливій справі. Скористайтеся допомогою наших професіоналів. Вони порадять вам, як уникнути типових помилок, що виникають під час вибору професії, допоможуть визначитися у сфері трудової діяльності, користуючись сучасними психодіагностичними методиками, дадуть цінні поради щодо можливих шляхів професійного навчання.
Визначившись зі спеціальністю, ви зможете безкоштовно отримати відповідну професійну підготовку, підвищити кваліфікацію або змінити професію за сприяння державної служби зайнятості у навчальних закладах, безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створених для цього учбових центрах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Кваліфіковані фахівці служби зайнятості проінформують вас про стан ринку праці та потреби у спеціалістах, робітниках за вашою професією, підберуть підходящу роботу, навчать техніці самостійного пошуку роботи, проведуть профдіагностичне обстеження по вивченню ваших індивідуальних можливостей щодо отримання нового фаху, нададуть консультації про соціальні гарантії з боку держави.
У Біляївському районному центрі зайнятості існує графік навчання на друге півріччя 2006 року в навчальних закладах м. Одеси на безоплатній основі: кожний бажаючий може звернутися до нас та ознайомитися з графіком. Всім, хто виявив бажання навчатися, надається гуртожиток при навчальних закладах та виплачується стипендія не нижче встановленого законодавством розміру.
Кожна молода людина має знати, що при працевлаштуванні держава їй гарантує рівні з іншими громадянами права на працю; надання першого робочого місця після закінчення або припинення навчання у середніх загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, а також після звільнення з дійсної строкової або альтернативної служби в армії; сприяння Державною службою зайнятості у підборі бажаної роботи, у т. ч. на додаткові робочі місця за рахунок дотації роботодавцю; навчання нових професій, перепідготовку та підвищення кваліфікації згідно з потребами ринку праці; бронювання на підприємствах, в організаціях, установах робочих місць для тих, хто закінчив загальноосвітню школу, професійно-технічний навчальний заклад і не отримав направлення на роботу; участь в оплачуваних громадських роботах.
Розпорядженням голови райдержадміністрації від 26 грудня 2005 року “Про бронювання робочих місць для окремих категорій населення на підприємствах району на 2006 рік” та ще одним розпорядженням від 7 серпня 2006 року на підприємствах Біляївського району заброньовано 55 робочих місць для працевлаштування осіб, що потребують соціального захисту, з них 20 передбачені для молоді.
До Біляївського районного центру зайнятості з питань працевлаштування та професійної підготовки звернулася протягом січня-липня 2006 року 31 молода особа. З них двадцятеро здобули нову професію: перукар, кухар, токар, кухар-кондитер, оператор комп'ютерного набору, секретар, діловод, конторський службовець. На підприємства Біляївського району були працевлаштовані два випускники профтехучилищ за професією столяра.
І. ХОДАКОВСЬКА, директор Біляївського районного центру зайнятості
ВАКАНСІЇ ДЛЯ ІНВАЛІДІВ: ПИТАННЯ, ЩО ПОТРЕБУЄ ОСОБЛИВОЇ УВАГИ
Один з основних напрямів діяльності обласного центру зайнятості – соціально-професійна реабілітація та працевлаштування інвалідів у відповідності з новими законодавчими актами щодо роботи з особами, які мають обмежену працездатність. Обговорення нових законів «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову діяльність» відбулися на семінарах з роботодавцями в усіх базових центрах зайнятості.
Робота з соціально-професійної реабілітації та працевлаштування інвалідів ведеться у відповідності із законодавчими та нормативними актами та умовами договору між обласним центром зайнятості та всіма зацікавленими структурами.
В кожному базовому центрі зайнятості інваліди мають вільний доступ до всіх джерел інформації з питань, які їх цікавлять. Всі центри мають спеціально обладнані куточки з інформацією про створені та пристосовані робочі місця, заявлені підприємствами, про самі підприємства, про можливості проходження професійного навчання з урахуванням стану здоров’я і здібностей інвалідів, а також про організацію різноманітних конкурсів, громадські організації, що займаються професійною реабілітацією інвалідів. Тут можна ознайомитись і з газетами, журналами, цікавими для осіб з обмеженою працездатністю.
Базові центри створили банк вакансій для інвалідів, у якому на цей час налічується майже 600 вільних робочих місць.
З метою подальшого вдосконалення взаємодії всіх зацікавлених у професійній реабілітації та працевлаштуванні інвалідів структур у січні-липні ц. р. базовими центрами проведені для роботодавців 8 засідань “круглого столу” та 76 семінарів з вказаних проблем за участі місцевих управлінь праці та соціального захисту населення, медико-соціальних експертних комісій, організацій роботодавців, промисловців та підприємців, громадських організацій інвалідів, друкованих та електронних ЗМІ.
Центри зайнятості та усі зацікавлені структури постійно обмінюються інформацією про інвалідів, що спроможні та бажають працювати, про створені робочі місця для їх працевлаштування, про підприємства, які порушують законодавчі та нормативні акти щодо бронювання робочих місць тощо. Є певні напрацювання та здобутки у цій роботі.
Разом з тим ми вважаємо, що процесом бронювання робочих місць повинен хтось управляти. Не можна допустити, щоб він йшов таким спонтанним чином, як це відбувається зараз. Необхідно чітко визначитись у масштабах кожного району з питання: скільки інвалідів можуть у відповідності до рекомендацій МСЕК працювати, скільки бажають стати до роботи. Виходячи з цього, визначити, скільки потрібно робочих місць для задоволення потреб інвалідів та де їх бронювати. Іншого підходу, на наш погляд, у цій справі бути не може, оскільки суцільне, тотальне чотирьохвідсоткове бронювання є певною мірою підривом економічних можливостей підприємств. Бронювати потрібно стільки робочих місць, скільки необхідно для працевлаштування інвалідів. Цим процесом, безперечно, повинні управляти органи праці та соціального захисту населення: саме за ними законодавчо закріплені координуючі функції. Тоді й атестація заброньованих робочих місць буде керованою, і саме бронювання здійснюватиметься згідно з фізичними можливостями інвалідів, що перебувають на обліку в управліннях праці та соцзахисту. Кожне робоче місце треба створювати для інваліда конкретної нозології: одне робоче місце, наприклад, – для інваліда з порушеннями опорно-рухового апарату, інше – для того, у кого є порушення органів зору тощо. В іншому випадку виникає питання: для кого і для чого бронювати?
Служба зайнятості повинна отримувати абсолютно достовірну та конкретну інформацію про осіб з професійними обмеженнями та рекомендаціями МСЕК, що стоять на обліку в управліннях праці та соцзахисту. Сьогодні назріла необхідність видачі кожному інваліду індивідуальної реабілітаційної картки, у якій повинні бути вказані всі дані про нього, включаючи рекомендовану сферу його професійної діяльності. Це допоможе усунути певні інформаційні труднощі у взаємодії органів праці та соцзахисту і служби зайнятості. Тоді відпаде необхідність усних запитів центрів зайнятості до МСЕК, відповіді на які, теж усні, не мають жодної правової основи.
Вважаю за доцільне управлінню Фонду соціального захисту інвалідів постійно оприлюднювати свій бюджет та надходження від штрафних санкцій до підприємств. Тоді й управління праці і соціального захисту, і служба зайнятості будуть орієнтуватися належним чином і вносити свої пропозиції щодо позик, а у відповідності з новими законодавчими актами – щодо дотацій для створення додаткових робочих місць з метою працевлаштування інвалідів. Це повинно відбуватись планово та системно, узгоджуватись з органами праці і соцзахисту та службою зайнятості.
Крім того, лише двох центрів соціально-професійної реабілітації інвалідів для країни замало, тим більше, що центр у Холодній Балці Біляївського району нашої області приймає тільки молодих осіб з обмеженою працездатністю у віці до 20 років. Потрібні хоча б міжрегіональні такі центри. Також потрібне розширення кола професій, яким навчають у вказаних центрах (у Київській та Одеській областях). А сам перелік професій мусить узгоджуватись у центрах зайнятості й управліннях праці і соцзахисту з тим, щоби максимально наблизити його до потреб ринку праці та можливостей інвалідів.
Всім нам, зацікавленим структурам, потрібно працювати над тим, щоб змінити ставлення керівників чи власників підприємств до проблем працевлаштування інвалідів, дати роботодавцям всю повноту інформації про загальні обмеження використання праці інвалідів, адже є вакансії, де не може бути використана праця цієї категорії населення. Про це роботодавець повинен знати обов’язково, як і дані про інвалідів, що перебувають на обліку в органах праці та соцзахисту.
Вважаємо, що лише комплексна щоденна робота всіх зацікавлених структур у професійній реабілітації та працевлаштуванні інвалідів може дати реальний відчутний ефект.
А. КИРШНЬОВ, головний спеціаліст відділу організації надання послуг роботодавцям Одеського обласного центру зайнятості
ЖІНКА В БІЗНЕСІ
Фахівці, мабуть, недарма пророкують, що ХХІ століття стане ерою жіночого підприємництва. Та й особисті спостереження кожного з нас дають підстави стверджувати, що сьогодні відбувається своєрідна еволюція ролі жінки в суспільстві: її більше не задовольняє традиційна “посада” домогосподарки, – прагнучи до матеріальної незалежності, вона все частіше відкриває власну справу і, як правило, досягає успіху. Психологи та соціологи пояснюють це особливою схильністю жінок до бізнесу, передусім, наявністю багатьох якостей, якими чоловіки інколи наділені меншою мірою. З-поміж них – прагнення до творчості, відданість, ентузіазм і здатність захопити ним інших, терплячість, вміння переконувати. Жінка-господиня завжди прагнула створити в сім'ї затишок і спокій. Ці якості вона переносить і на бізнес, прагнучи облаштувати не тільки власний дім, але й все навколо.
На жаль, рівень конкурентоздатності жінок на ринку праці різко знизився. Дискримінація за ознакою статі спостерігається у всіх сферах життя суспільства.
В органах законодавчої влади жінки становлять лише 5,1%, серед керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади – 7%, серед власників найбільших бізнесових структур немає жодної жінки.
Заробітна плата жінок в середньому майже на третину менша, ніж чоловіків; безробітних жінок більше, ніж безробітних осіб сильної статі; пенсія жінок за прогнозами через 20 – 30 років становитиме у середньому 40% – 45% пенсії чоловіків. Відверта дискримінація спостерігається в оголошеннях про наймання на роботу, рекламних повідомленнях тощо. А це – шлях до безробіття.
З урахуванням того, що гендерна проблема стосується всіх регіонів і сфер життєдіяльності, її розв’язання потребує державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві. Здійснювати заходи з поліпшення становища жінок можна шляхом підтримки жіночого підприємництва, квотування робочих місць для жінок, введення окремих пільг для матерів.
Зміни в українському суспільстві впливають все вагоміше на місце і роль жінки у виробництві та сфері послуг. Малий бізнес в країні дедалі більше стає переважно жіночою сферою. Інстинкт самозбереження, дарований жінці від природи, позначається на її поведінці в кризовій ситуації, стимулюючи її до провадження бізнесу. В світі відома така цифра: приблизно 70% малих підприємств очолюють жінки. І це не нове явище. Усвідомлюючи свою значущість чи не усвідомлюючи її, жінки відіграють неабияку роль в управлінні економічними питаннями своєї сім’ї, зокрема, працюючи у складі сімейних підприємств.
Завдяки своїм природним здібностям жінки набагато швидше від чоловіків пристосовуються до нових ринкових відносин. За даними досліджень, що їх провели соціологи Академії наук України, приблизно 46% жінок прагнуть перекваліфікуватися, здобути нову професію (серед чоловіків таких охочих 36,6%). Підвищення кваліфікації і розвиток підприємництва – це якраз той шлях, який дає жінці змогу залишитися в продуктивній сфері.
Західний досвід теж підтверджує: вирішальну роль у розвитку бізнесу відіграють саме жінки, оскільки його специфіка більше відповідає їх складу розуму та психології. Жінки приносять удачу бізнесу: чим більше їх серед керівництва фірми, тим суттєвішого фінансового успіху досягає компанія, на яку вони працюють. Жінки, що дуже важливо, менш схильні до невиправданого ризику, вони грунтовніше і детальніше підходять до виконання своїх завдань. Доведено, що саме жінки найчастіше приймають дуже вірні стратегічні рішення, і допомагає їм в цьому природна інтуїція і розуміння психології працівників.
Ринкова економіка відкриває широкі перспективи для зростання суспільної активності жінок, інтеграції їх у процеси, що відбуваються. Вони дедалі частіше стають господарями малих та середніх підприємств, переважають у сфері торгівлі, соціального обслуговування. Проте багато залежить і від самих жінок: щоб зрушити з мертвої точки, потрібні потужні сили, нестандартні форми зайнятості. Найбільші надії пов’язані з розвитком підприємництва, у тому числі сімейних підприємств.
Аби жінка посіла належне їй місце в економічній сфері, важливу роль має відіграти психологічний чинник. Тобто і влада, і громадськість мають усвідомити, що шлях до подолання економічної і соціальної кризи пролягає через духовне відродження, відмову від стереотипів у поглядах на роль жінки у суспільстві.
Л. ДИННИК, головний спеціаліст відділу надання соціальних послуг Іванівського районного центру зайнятості
ЯКЩО ВИ ВИРІШИЛИ ПРАЦЮВАТИ ЗА КОРДОНОМ
Щороку за межі України на заробітки виїжджають кілька мільйонів наших співвітчизників, та, на жаль, більшість з них працює нелегально, виконуючи малокваліфіковану та непривабливу роботу.
З метою попередження громадян щодо ризиків, пов’язаних з роботою за кордоном, Одеська служба зайнятості продовжує публікацію матеріалів щодо умов та правил працевлаштування іноземців в країнах найбільшої концентрації трудових мігрантів з України.
Однією з найбільш привабливих країн для працевлаштування українців є Італія.
Проблематика імміграції, правового статусу іноземців та їх працевлаштування в Італії регламентується Законом “Про регулювання імміграції та норми легального статусу іноземців” від 1998 року та Законом “Про зміни в законодавстві в галузі імміграції та надання притулку” від 2002 року. В’їзд на територію країни з метою працевлаштування, в тому числі у випадках самостійної роботи непідпорядкованого характеру, здійснюється в рамках квот.
В 2005 році італійська сторона надала 159000 дозволів на в’їзд іноземним працівникам, з них 79500 – для працівників з країн, які не є членами ЄС, та 79500 – для працівників з країн – нових членів ЄС.
З 21 різновиду віз, що видаються італійськими компетентними органами, лише два типи дають право в’їзду до цієї країни з метою працевлаштування. Віза “залежного”, або найманого, робітника дозволяє в’їзд на короткий термін (до 90 днів), на більш тривалий фіксований термін (до 365 днів) або довгострокове перебування з відкритим терміном (умовно позначається 99 днів) для іноземних громадян, що мають наміри працювати в сфері оплачуваної зайнятості, включаючи артистичну діяльність, домашні послуги, сезонну чи випадкову роботу (готельний бізнес, сільгоспроботи тощо).
Адміністративну процедуру отримання дозволу на працевлаштування та відповідної категорії візи на в’їзд до Італії іноземного працівника ініціює роботодавець (італієць або іноземець, що перебуває в країні на законних підставах).
При цьому роботодавець повинен подати спеціальну заяву щодо надання дозволу на роботу іноземному працівникові (за спеціальним зразком) до Єдиного імміграційного віконця, компетенція якого поширюється на територію, де здійснюватиметься робоча діяльність, або де роботодавець має своє місце перебування, або де розташоване підприємство, яке подає заяву, має юридичну адресу.
Єдиним імміграційним віконцем здійснюється перевірка умов роботи, які має забезпечити роботодавець іноземцю, та надається дозвіл на роботу у межах квот. Робочі умови не можуть бути гіршими за ті, що визначені національними колективними договорами для даного виду діяльності, а робочий час не може бути меншим за 20 годин на тиждень.
Єдине імміграційне віконце повинне видати роботодавцю дозвіл (або повідомити про причини відмови) протягом 20 днів з моменту отримання запиту. У видачі дозволу може бути відмовлено, якщо буде виявлено причетність роботодавця до злочинів, пов’язаних з нелегальною міграцією.
Якщо ви бажаєте працевлаштуватися за кордоном за сприянням комерційних фірм, переконайтеся щодо наявності та дійсності ліцензії на працевлаштування українських громадян за кордоном, яка видається Міністерством праці та соціальної політики України, зовнішньоекономічного контракту із закордонним партнером та дозволу на працевлаштування громадян України, виданого роботодавцю уповноваженим органом країни працевлаштування.
Якщо ви їдете на роботу за кордон, вимагайте оформлення спеціальної робочої візи, оскільки туристична або гостьова не дають права на працевлаштування.
Майте на увазі, що, згідно з чинним законодавством України, оплата послуг посередника (у будь-якій формі) до фактичного працевлаштування громадянина в іноземного роботодавця заборонена.
Якщо у вас виникли сумніви щодо діяльності комерційної фірми, радимо звертатися за роз’ясненнями до Міністерства праці та соціальної політики України.
Т. ЖИР, начальник відділу міграції Одеського обласного центру зайнятості
АЗИ СПІВБЕСІДИ
(ПОРАДИ ПСИХОЛОГА)
Під час пошуку роботи настає мить, коли ви залишаєтесь сам на сам з людиною, від якої залежить ваше професійне майбутнє, – з РОБОТОДАВЦЕМ.
Справді, співбесіда з можливим майбутнім керівником – це свого роду іспит. І від того, як ви його складете, чималою мірою залежить ваше працевлаштування.
Трапляється, що багато претендентів одержують відмову вже в перші п’ять хвилин співбесіди, бо справляють неприємне враження на співрозмовника. Тому слід пам’ятати, що до кожної співбесіди треба ретельно готуватися заздалегідь. По-перше, намагайтеся отримати інформацію про підприємство чи організацію, куди ви хочете працевлаштуватися, точно визначте місцезнаходження і маршрут, щоб не запізнитися на зустріч. При собі бажано мати копії усіх необхідних документів, професійне резюме, копії свідоцтв про освіту тощо. Перед співбесідою відпрацюйте відповіді на найбільш вірогідні запитання роботодавця. Найкраще це зробити у формі репетиції за допомогою членів вашої родини або друзів. Пам’ятайте, що співбесіда – це двостороннє спілкування. Одним з важливіших ваших завдань є одержати інформацію щодо вакантної посади, на яку ви претендуєте.
Оскільки це ваша перша зустріч з роботодавцем, краще дотримуватись ділового стилю в одязі, будьте ввічливі і терплячі, сумлінно заповнюйте усі анкети, які вам запропонують. На початку співбесіди відрекомендуйтесь, поцікавтеся, як звуть співрозмовника. Уважно вислуховуйте запитання, уникайте багатослів’я, відповідайте по суті, не перебивайте співрозмовника, але якщо ви не впевнені, що добре зрозуміли запитання, не соромтеся уточнити. Ні в якому разі не потрібно нервувати та метушитись: тримайтеся з гідністю, але без зухваленості.
Якщо ви зіткнулися з необхідністю давати негативну інформацію про себе, не заперечуйте факти, які відповідають дійсності, але обов’язково намагайтеся збалансувати їх позитивною інформацією про себе.
Не слід виказувати свої політичні або релігійні погляди, якщо вас про це не запитують.
Намагайтеся не згадувати на першому етапі співбесіди про заробітну платню, хай першим це зробить ваш співрозмовник.
Якщо вам запропонують запитати, обов’язково скористайтеся цим, поцікавтеся змістом роботи і умовами її успішного виконання.
Наприкінці розмови обов’язково уточніть, як ви можете дізнатися про результати співбесіди. Подякуйте за розмову, ввічливо попрощайтеся.
Сподіваємося, що наші поради вам знадобляться.
Пам’ятайте: випадкових перемог не буває!
В. ЖМУР, головний спеціаліст відділу організації профорієнтації Одеського обласного центру зайнятості
