Як вже повідомлялося, цими днями в Утконосівці було відкрито нову цифрову АТС на 768 номерів, що стало вагомим кроком на шляху до вирішення комплексу соціальних завдань в Ізмаїльському районі. Ця подія підтверджує послідовність реалізації Програми розвитку Придунав’я в цілому. Заступник голови облдержадміністрації М.Д. СЕРДЮК, який брав участь у відкритті АТС, відповів на запитання журналістів місцевих засобів масової інформації, яких насамперед цікавив його погляд на майбутнє Придунав’я.
– Програма комплексного розвитку Придунав’я залишається як і раніше в центрі уваги, – підкреслив М.Д. Сердюк. – На розвиток українського Придунав’я, як відомо, виділено понад 300 мільйонів гривень. Насамперед, йдеться про чотири південні райони, де накопичилося чимало гострих господарських та соціально-економічних проблем – Ренійський, Болградський, Ізмаїльський, Кілійський.
Наскільки відомо, у цьому краї досить гостро стоїть проблема працевлаштування, що характерно як для міської, так і сільської місцевості.
Картина, справді, у багатьох випадках сумна, що призводить до таких явищ, як скорочення населення. На третину скоротилася кількість населення в Болграді – раніше тут мешкало 24 тисячі чоловік, тепер – 17 тисяч. Не краща картина в сусідів. Люди в пошуках заробітку полишають рідні місця. І як неминучий наслідок – обвал виробництва, згортання інтенсивних високотоварних галузей, насамперед виноградарства й виноробства. Тут потрібні ефективна підтримка держави, солідні капітальні вкладення.
– За якими напрямами, на Ваш погляд, має йти – з урахуванням сьогоднішніх реалій – розвиток аграрно-промислового комплексу Придунав’я й зокрема Ізмаїльщини?
– Регіону необхідно відродити зрошення, насамперед, краплинне, відродити традиційні для Бессарабії галузі – виноградарство, овочівництво. Слід реанімувати тваринництво. Потужним інвестором для села, надійним діловим партнером може й має стати морегосподарський комплекс Придунав’я.
– Людей хвилює доля глибоководного суднового ходу, чи буде він (в котре вже) відновлений?
– Перший етап спорудження суднового ходу обійшовся у 90 мільйонів гривень. Будь-який судновий хід має тенденцію до замулення, його необхідно регулярно чистити й поглиблювати. І тому треба бути готовим до відомих фінансових витрат, не розраховувати на швидкий і вагомий прибуток з цієї позиції. Ми щороку платимо Румунії 6 мільйонів доларів за прохід наших суден по Суліні. Це ті самі гроші, які варто було б краще використовувати на службу власній економіці, вкласти їх в утримування свого каналу. У нас є досить вагомі підстави вважати, що вже початковий етап експлуатації суднового ходу на Дунаї дозволить компенсувати витрати на його доведення й подальше обслуговування. З нашим глибоководним судновим ходом Дунай – Чорне море пов'язано чимало розмов, чуток, дискусій, надій. То ми його відкриваємо, то відмовляємося від нього й зовсім про нього забуваємо, то знову поглиблюємо... Але ж у цьому плані нам давно настав час визначитися й виробити тверду, єдину, державну лінію, що відображає істинну суть проблеми: канал життєво необхідний і регіону, й країні.
