Наталія Михайлівна Вітренко – політик дуже непоступливий і лаконічний у висловлюваннях. Її відвідування Одеси після перебування в Придністров’ї заповнене зустрічами до краю. Прес-конференції, прямі ефіри, відповіді на найнеприємніші і каверзні запитання – і це після дуже напруженого робочого дня з читанням лекцій придністровським студентам і зустрічей з жителями цієї невизнаної республіки. Букет квітів та галантність зустрічаючих – ось, мабуть, єдине, що нагадує про те, що гостя Одеси – одна з найбільш відомих і харизматичних українських політиків – чарівна жінка.
Запитання журналістів – найрізноманітніші. Одне з основних – що вигідніше сьогодні для України: вступ до СОТ чи членство в ЄЕП?
Наталя Вітренко тут категорична: «Україна, яка перебуває в дуже тяжких умовах економічної кризи, маючи сьогодні енерговитратну, відсталу, напівзруйновану економіку заявляє про готовність увійти до Світової організації торгівлі. Вона відкидає можливість свого власного порятунку входженням до Єдиного економічного простору. Але ж саме завдання створення ЄЕП було узгоджене і закріплене договором. 31 травня 1997 року цей документ – договір про дружбу, співпрацю і партнерство між Російською Федерацією і Україною, було підписано. 13-та стаття цього договору саме і говорить про те, що сторони мають намір створювати свій єдиний загальний економічний простір... 20 квітня 2004 року договір про єдиний економічний простір було ратифіковано, однак змінилася влада і нічого в напрямі вступу до ЄЕП зроблено не було».
Причини свого дуже негативного ставлення до вступу України в СОТ Наталя Вітренко пояснює в такий спосіб:
– Я на лекціях пояснюю студентам, що СОТ це не торговельна організація, а механізм відкриття внутрішнього ринку, умова переходу до так званої вільної конкуренції. З огляду на стан економіки України, відкриття внутрішнього ринку і допуск до вільної конкуренції іноземних фірм призведе до згубних для України наслідків. Серед членів СОТ – Молдова, Грузія і Киргизія. Подивіться на економіку цих країн – і багато чого зрозумієте.
Що ж стосується Росії, яка словесно позначила своє бажання вступити до СОТ, але дуже неспішно до цього просувається, то це нагадує політику Китаю. Заявивши про бажання вступити до СОТ наприкінці 80-х років, держава 15 років готувалася до цього. Вступ відбувся в 2001 році, коли було піднято економіку, забезпечено конкурентоспроможність продукції. В результаті кожен другий товар, реалізований у світі, – китайського виробництва. Японія тримала політику протекціонізму 22 роки, закривши свій внутрішній ринок. Відкрила тоді, коли японські товари стали конкурентоспроможними на будь-якому рівні.
Сьогодні категорично не можна на український ринок випускати іноземні фірми, потрібно дати стати на ноги нашій промисловості, вона не витримає сьогодні умов СОТ – вільної конкуренції.
ЄЕП, крім виходу нашої продукції на величезний російський ринок, – це ще і можливість одержувати енергоносії не за світовими цінами (СОТ вимагає за світовими), обмін найсучаснішими технологіями, зміцнення економіки. Після цього можна і до СОТ.
Як альтернативу політиці вступу до СОТ і НАТО Наталя Вітренко вбачає такий шлях: розвиток депутатами на місцях інтеграційних процесів, минаючи центральні органи влади. Зокрема це міжрегіональна співпраця, коли, наприклад, будуть створені спільні ради депутатів Придністров’я і Одещини. Таку політику, за словами голови Блоку Наталі Вітренко «Народна опозиція», провадитимуть депутати від цього блоку в радах усіх рівнів.
