Шлях до забутого Богом і людьми села Мала Дворянка Олексіївської сільської ради Миколаївського району лежав поміж ланів, звільнених від соняшника та золотавої кукурудзи. Воно притаїлося, ніби ховаючись від сторонніх очей, у вибалку, яким протікає одна з безіменних приток річки Чичиклії. 72-річний господар – Борис Іванович Нагалка – і його дружина – 68-річна Галина Дмитрівна – якраз чистили зібраний у ліску чималий врожай маслюків, аби замаринувати гриби на зиму. Нинішній рік досить щедрий на дари природи, тож потрібно вчасно поратися з консерваціями і соленнями. Відірвавшись від невідкладної роботи, господар з неприхованою гордістю продемонстрував своє чимале господарство та двох корівок, які мирно паслися у буйнотрав’ї. Погріб, закритий на великий замок, бо непрохані гості частенько навідуються до хуторян, вже наповнений городиною та закрутками. Борис Іванович розповів, що живе у цих краях рівно п’ятдесят літ. Саме стільки часу спливло відтоді, як він, парубок з Тернопільщини, одружився з чарівною степовичкою Галиною. Все життя обоє працювали у місцевому колгоспі. Галина Дмитрівна – дояркою та обліковцем, а Борис Іванович – пастухом та їздовим. Село було невелике й налічувало 50 дворів, мешкали і працювали тут щедрої душі та доброї й веселої вдачі “малодворяни”.
З роками обезлюдніло мальовниче степове село. І вісім років тому з його численних мешканців залишилася тільки сім’я Нагалків. Свою відданість родині продемонструвала донька Валентина Вовк. Вона повернулася у рідні краї з Одеси, щоб доглядати за матір’ю, яка десять років тому серйозно захворіла і перенесла важку операцію. Часті гості у хуторян – син Віктор, невістка Світлана, зять Анатолій, двоє онуків і правнук.
Звичайно, проблем у них, обтяжених повсякденними справами, немало. Вистачає ще сил обробляти 50 соток городу, порати худобу, запасатися дровами та вугіллям на зиму. Правда, чималий город допомагає орати фермер Павло Володимирович Іванов, який орендує у Нагалків 12 гектарів землі. Крім оранки, товаровиробник видав на паї півтори тонни зерна, січки тощо. Переймається турботами хуторян і Олексіївський сільський голова Олександр Володимирович Пашкевич.
Після природної стихії – горезвісного обледеніння, яке понищило багатокілометрову лінію електромереж, що тягнулася степовими просторами, світла не було рівно рік. Потім електрики налаштували лінію і, за проханням господарів хутірця, перенесли трансформатор на їхнє подвір’я, щоб вберегти від двоногих “хижаків-металістів”. Пізніше і стару, розбиту часом та негодами дорогу було відремонтовано. Знову з’єднала вона Малу Дворянку з сусідньою Василівкою. А на день народження батька діти порадували стареньких супутниковою антеною, і тепер по телевізору вони можуть переглядати будь-які телепередачі. Правда, щоб поспілкуватися по мобільному телефону, потрібно виходити на пригірок.
Під час нашої розмови нагодилися друзі доньки Валентини з села Павлівки Врадіївського району. Вирішили перевірити грибні місця, якими багаті мальовничі околиці. Поки вони милувалися зібраними господарями маслюками та обговорювали маршрути “тихого полювання”, їхній син Сашко накачав з артезіанської свердловини кілька бідонів води для стареньких.
У дружньому сімейному колі старожили села Мала Дворянка Борис Іванович і Галина Дмитрівна Нагалки відсвяткували наприкінці жовтня своє золоте весілля, ще раз демонструючи всьому світу любов до життя, святу відданість батьківській оселі та рідному селу.
