Андрій Красіля завжди характеризувався серед своїх односельців, м’яко кажучи, посередньо. Погано вчився, частенько пропускав уроки. З горем навпіл закінчив 8 класів. З роками негативні риси характеру не зникали. А навпаки – загострювалися. Вже полюбляв випити і зовсім не виявляв бажання десь влаштуватися працювати. Ще неповнолітнім умудрився стати батьком дитини своєї співмешканки, а потім жив на кошти, які вона отримувала як державну допомогу на маленьку дитину.
Ні до чого не прагнув, лише б задовольнити власні забаганки, на які, звісна річ, потрібні кошти. А здобувати їх вирішив злочинним шляхом, цуплячи те, що, як говориться погано лежить.
Був засуджений у 2003 році Ширяївським райсудом. Відбував покарання, але належних висновків для себе не зробив і вчинив ще цілий ряд злочинів: крадіжка майна у загальноосвітній школі І-ІІ ст. № 3 смт Ширяєве, велосипеда – в одному з дворів жителів Ширяєвого, курей у самотньої і пристарілої жінки. Нічим не гребував. А потім…
Того морозного січневого вечора Андрій Красіля разом із вітчимом та його братом Миколою Новіцьким влаштував у своєму помешканні так звану холостяцьку вечірку на трьох. Перед цим вдало реалізували боковий причіп мотоцикла і розжилися на гроші, за які придбали вино. Вживали без обмежень, скільки душа забажає.
Коли від випитого життя стало вимальовуватися у рожевих фарбах, Микола Новіцький раптом згадав, що на молочнотоварній фермі СТОВ “Батьківщина” є Дмитро, що погрожував його побити. Запропонував Красілі піти і розібратися з ним. Сказано – зроблено
На ферму прийшли близько 23-ї години. І захотілося хлопцям покататися на конях. Перелізли через обору і підійшли до одного з тваринницьких корпусів. Зняли з вікна шибку, але коней у приміщенні не було. Пішли до іншого корпусу. У крайньому вікні побачили трьох коней, а в проїзді між рядами ще й підводу з упряжжю.
Зняли дві шибки і залізли всередину. Заволоділи упряжжю і вибралися через вікно, щоб надворі за допомогою запальничок перепалити перетинки і зробити дві вуздечки. Потім знов залізли в приміщення і наділи вуздечки на двох коней. Коли Красіля, щоб вивести коней, відкривав двері корпусу, вони надсадно заскреготіли, розітнувши нічну тишу. І тут почувся крик охоронниці – Марії Карцевої, яка в ту фатальну ніч чергувала замість свого чоловіка.
Побоюючись викриття, зловмисники вилізли через вікно і причаїлися під стіною. Коли крики і погрози охоронника стихли, “любителі верхової їзди” подумали, що все вгамувалося і вирішили довести свій задум до кінця. Лише спробували знову залізти у вікно, як зрозуміли, що викриті охоронницею, яка їх упізнала і погрожувала заявити в міліцію.
Рішення якимось чином вплинути на тітку Марію, щоб та їх не викрила і не “здала” працівникам правоохоронних органів, прийшло якось саме по собі і не обговорювалося. Красіля завбачливо відламав від підводи півметровий дерев’яний брус. Щоб їх ніхто не помітив, біля вхідних дверей розбив ліхтар, і вже у цілковитій темряві вони знову проникли в приміщення тваринницького корпусу.
Про що думала в ті хвилини жінка, яка була одна проти двох захмелілих злочинців, уже ніхто і ніколи не дізнається. Та, напевне, вона й гадки не мала про те, що ці знайомі їй хлопці, які годяться їй у сини і виросли на її очах, а один із них навіть мешкав по сусідству, зазіхнуть на її життя. А захмелілими зловмисниками рухала лише одна думка: зробити так, аби Марія Карцева нікому і нічого не змогла розповісти.
Це тепер, відбуваючи покарання, злочинці, можливо, в деталях згадують трагедію, винуватцями якої стали, а тоді все відбулося надто швидко. Микола Новіцький схопив жінку ззаду за тулуб і поки її утримував, Андрій Красіля наніс удар брусом у ліву частину обличчя. Потім наніс ще два удари по голові, і жінка впала на підлогу. Вже лежачу і непритомну жертву Красіля вдарив ще декілька разів усе тим же важким дерев’яним брусом по голові.
На мить злякалися скоєного, але то була лише одна мить. Далі діяли в одному напрямку – замести сліди злочину. Запрягли коней і почали завантажувати тіло нещасної жінки на підводу. Це виявилося їм не під силу. Тож залишивши вбиту жінку лежати на цементівці, а самі відчинили двері корпусу, сіли в підводу і поїхали.
Схарапуджені коні побігли надто швидко і вже через декілька хвилин стали зовсім некерованими. Побоюючись перекинутися, злочинці вискочили з підводи і спокійнісінько пішли по домівках, ніби нічого й не сталося. Домовилися нікому нічого не розповідати. Вже вдома Красіля замітив на штанях кров і виправ увесь одяг. А наступного дня їх обох затримали працівники міліції.
Згідно з висновками судово-медичної експертизи, потерпіла отримала важкі тілесні ушкодження, які в сукупності є небезпечними і несумісними із життям.
Кримінальну справу по звинуваченню гр. А.В. Красілі, 1986 р.н. та гр. М.П. Новіцького, 1985 р.н., розглянула виїзна колегія Одеського обласного апеляційного суду. Згідно з його вироком А.В. Красіля засуджено до 14 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна, а М.П. Новіцького – до 12 років позбавлення волі, теж з конфіскацією особистого майна.
* * *
Цій трагедії, що розігралася у тваринницькому корпусі СТОВ “Батьківщина”, взимку виповниться два роки, але час ніколи не згоїть біль втрати, бо людське життя ніколи не повернути. І донька покійної завжди пам’ятатиме, що втратила матір напередодні свого повноліття.
