ПОКЛИК РОМАНТИКИ
Чарівні мелодії духового оркестру нікого і ніколи не залишають байдужими. Серед шанувальників його є і Василь Бурделя. Ще у дитинстві він закохався у музику.
Подорослішав хлопець і вирішив пов’язати своє життя з нею. Вступив до Одеського музичного училища. Закінчив його з відзнакою. Йому запропонували продовжити навчання в консерваторії або залишитися на викладацькій роботі у тому ж училищі. Але романтика кликала юнака в дорогу, до людей, щоб нести їм радість і насолоду. І ось уже понад чотири десятиліття Василь Григорович мешкає у селі Щербанка. Тут кожен житель знає його. Не одне покоління музикантів пройшло через його руки. Чимало вихованців В.Г. Бурделі закінчили спеціальні навчальні заклади.
Тривалий час талановитий музика працював у Щербанському філіалі Роздільнянської музичної школи. За сумлінну працю, викладацьке уміння і пропаганду музики його було неодноразово нагороджено цінними подарунками, почесними грамотами, дипломами тощо. Він по праву вважався одним з найкращих викладачів музики. А духовий оркестр під керівництвом В.Г. Бурделі відзначався на рівні району і області під час оглядів-конкурсів, постійно посідав призові місця.
ПІД МУЗИКУ – НА ЖНИВА
У дослідного господарства імені Суворова стало традицією виходити на жнива урочисто. На центральній вулиці села вишикуються комбайни, трактори з причепами, вантажівки, обслуговуючі агрегати тощо в одну колону. Біля контори збирається чимало людей, всі йдуть провести на жнивне поле хліборобів, благословити їх на вдачу під час збиральної кампанії. Перед присутніми виступають керівник господарства, спеціалісти. Після цього самодіяльні артисти місцевого клубу дарують комбайнерам, трактористам, водіям і всім тим, хто буде задіяний у збиранні хлібів, чудові пісні. Заключним етапом проводів на жнива є гра духового оркестру.
У тих короваях, що прикрашали столи щербанців після жнив, є частка праці і талановитого музиканта Василя Григоровича Бурделі та його вихованців.
ПОВЕРНЕННЯ У СВІЙ ОРКЕСТР
Пройшли роки. Філіал музичної школи було закрито. Але Василь Григорович не зміг залишитися без діла і вів гурток для дорослих у сільському клубі. Але поступово і гурток розпався. Досвідчений музикант залишився без улюбленої справи. Та все ж, коли у людини закладене від природи його нікуди подіти.
Якось ввечері В.Г. Бурделя сидів на ослінчику біля свого двору і спостерігав – скільки дітлахів тиняються без діла. Невільно прийшла думка – допомогти їм знайти корисну для себе справу. Вранці пішов до директора школи А.О. Олійника. Разом з Андрієм Олександровичем обговорювали різні питання з приводу виховання дітей. І тоді директор запитав:
– Василю Григоровичу, не хотіли б ви організувати гурток духового оркестру, адже ви досвідчений музикант з великим стажем?
– Так чого ж я до вас завітав, – сказав В. Бурделя. – Вчора сидів біля двору, спостерігав за школярами, і прийшла думка допомогти їм.
– Похвально, – з посмішкою сказав Андрій Олександрович.
Пішла конкретна розмова, директор повідомив, що працювати доведеться без оплати. Та за це Василь Григорович і не думав, для нього головне – навчити дітей у вільний від школи час прекрасному – музиці. Повернувся додому, відкрив шухлядку, дістав потерті від часу ноти. Почав підбирати найпростіші, найцікавіші твори. Пішла копітка праця.
Понад десять років минуло з тієї пори, як В.Г. Бурделя почав проводити заняття з юними музикантами. Невдовзі відновився духовий гурток серед дорослих. Тепер свята не проходять без участі духового оркестру, який полонить людські серця і душі, піднімає настрій.
