Близько тринадцятої години щоденно можна побачити таку картину – листоноші Савранського відділення Любашівського поштового центру зв’язку вирушають з будинку. Чимось вони нагадують туристів, які, завантаживши на плечі рюкзаки, прямують у далекі краї. У кожної поштарки сумка повна листів, газет, журналів, а ще торбина з усіляким крамом. Товари першої необхідності теж несуть в кожен дім ці невтомні трудівниці. І хоч це в прямі обов’язки листонош не входить, без надання додаткових послуг нині поштовикам важко прожити.
Разом із періодикою вкладають дівчата у свої валізи й пенсії, на які з нетерпінням чекають старенькі земляки.
Якось, коли вже зовсім стемніло, почула дзенькіт кришички поштової скриньки, здивувалась: чого то так пізно, а Оксана й каже: “Час тепер такий. Пенсії носимо та ще й передплату оформляємо. Тож і затримуємось до темна”. А ще повідала мені листоноша, що дуже незручно коли немає поштової скриньки і доводиться нести кореспонденцію безпосередньо в дім. Завдають чимало неприємностей і собаки. Останнім часом у подвір’ях часто можна зустріти величезних псів, які вільно гуляють без прив’язі.
Справді, дуже багато зустрічається на шляху листонош непередбачуваних перепон. Начальник Савранського відділення поштового зв’язку Надія Іванівна Швець теж розповідала про те, що бувають випадки, коли господарі скаржаться на незадовільну доставку періодики, а в самих навіть поштової скриньки немає. Та ще й двір замикається. Куди ж тоді класти газети? От і закладають у хвіртку. “Та попри всі ці незручності наші листоноші стараються якомога краще обслужити абонентів, – говорить Надія Іванівна. – І це відзначають мешканці селища. Подяк у нас значно більше, ніж скарг”.
Наповнивши свої сумки, вирушають у звичну путь Інна Тарасенко, Валентина Гребенюк, Валентина Загорська, Соня Гулевська, Оксана Бодян та Надія Рибак (на знімку), щоб якомога швидше принести комусь цікаві новини, іншим – радісну звістку, а пенсіонерам – довгоочікувану копійчину.
