До такого висновку дійшли депутати Першотравневої сільради на черговій сесії
Нагадаємо, що Першотравневе – одне із найбільших сіл Комінтернівського району, де проживають понад три з половиною тисячі чоловік. Інші мешканці проживають в шести інших селах, інтереси яких і представляють депутати, які дружно з’явилися цього дня на сесію.
Неважко було помітити, що для кожного з них сесія – не чергова “сходка”, де вони могли б непомітно відсидітися. Судячи з усього, багато хто із них готувався до цієї події ґрунтовно. Та й де ще настільки відкрито й відверто можна оголити усі гострі проблеми, яких, на жаль, у кожному селі накопичилося чимало. До того ж цього разу у роботі сесії взяли участь голова Комінтернівської райради Д.І. Макосій, його заступник Т.С. Китайська. Депутати не приховували своєї радості – отже, кожне їхнє слово та пропозиція будуть почуті цього ж дня. Звідси і бойовий настрій промовців, і злободенність порушених питань.
Тон задав сільський голова О.Ф. Кочнєв, який докладно змалював стан справ в усіх селах. Благополучним його не назвеш. Вперше, за словами Олексія Федоровича, сільрадою не виконано річний бюджет. Звичайно, робиться усе можливе, щоб всі служби функціонували. Так, добре підготувалися до осінньо-зимового періоду і школа, й дитячий садок. Але якщо говорити в цілому, то фактично усі сім сіл кинуто на сваволю долі. Як так вийшло, що колись заможні та квітучі населені пункти сьогодні ледве животіють? Як знайти вихід із цього тупика?
На жаль, питання ці не чують, або не хочуть чути в райдержадміністрації. Інакше чим пояснити, що райфінуправління, формуючи річний бюджет, абсолютно не враховує реальних потреб сільради. А вони чималі. По-перше, мають потребу в газифікації ще три села, по-друге, потрібні кошти на ремонт сільських доріг.
– Ще минулого року, – нагадав сільський голова О.Ф. Кочнєв, – ми надіслали в район свою соціально-економічну програму, підрахувавши усі витрати, які мали скласти понад мільйон гривень. На жаль, жоден із пунктів, запропонованих нами, не виконано, а усе фінансування із райбюджету вклалося... у 9 тисяч гривень.
Чи можна на такі гроші упорядкувати села, не кажучи вже про дорогу газифікацію... А чого варта ситуація, яка склалася в невеличкому селі Міщанка, де люди практично залишилися без води? Розвалилася водонапірна башта, потрібно розібрати, почистити насос труби, одним словом, капітально відремонтувати систему. На це потрібно 18-20 тисяч гривень, але де їх взяти? Та й водогінні мережі в інших селах теж мають потребу у відновленні. Не дивно, що депутат В.В. Дерев’янко запропонував не чекати на допомогу (все одно ніхто не допоможе!), а на сходках організувати людей і зробити ремонт самотужки. В залі неодноразово звучали репліки, мовляв, скільки можна терпіти, настав час піднімати людей тощо. Та й як можна змиритися із фактами, коли, за словами одного із депутатів, на ремонт сільського клубу в селі “Заря труда” виділено всього... 260 гривень! Чи це не знущання над селянами?!
Кризова ситуація склалася і з комунгоспом, у якого майже немає техніки й часто доводиться наймати то машину, то екскаватор. І це при тому, що, припустимо, у тому ж Першотравневому розташоване одне із найбільших господарств району – Комінтернівська птахофабрика. Але, на жаль, його директор В.І. Руденко не вважає за потрібне обтяжувати себе соціальними проблемами рідного села. Жодного разу не бачили його в сільраді, та що говорити, й на сесіях райради він теж – рідкий гість. А тим часом діти його працівників ходять і до школи, й до місцевого дитсадка по дорогах, які взимку перетворюються на болото. Але коштів на благоустрій катастрофічно не вистачає, й, насамперед, тому, що це підприємство не відраховує податки на прибуток, через що кожного місяця сільрада недоодержує по 15-20 тисяч гривень. На всі скарги й звертання у райдержадміністрації одна відповідь – ми не дозволимо знищити краще підприємство району.
Що й говорити, не склалися відносини у двох керівників – сільського голови та великої птахофабрики. А в підсумку страждають люди, адже й без того безпомічний бюджет тріскотить по швах, і, як висловився один з депутатів, село котиться у прірву. Втім, як з’ясувалося пізніше, не лише село, але й весь район.
Це підкреслив у своєму виступі Д.І. Макосій, аналізуючи стан справ у районі. Хоча за його словами, не кожна держава має те, що є у Комінтернівському районі. Прекрасні чорноземи, а це сто тисяч гектарів, п’ятдесят кілометрів узбережжя, де розташовано сім населених пунктів. Додамо до цього транспортні можливості, зручне географічне розташування – передмістя Одеси. Саме тут розташоване найбільше підприємство не лише області, але й всієї країни – Припортовий завод, із його величезним економічним потенціалом. Як же можна було район із такою розвинутою інфраструктурою й такими великими можливостями довести до такої злиденності та безгрошів’я? Адже тільки за останні півтора-два роки розпалося шість великих сільгосппідприємств. Але ж район завжди був аграрним і робив ставку на розвиток зерновиробництва, виробництво сільгосппродукції. На жаль, сьогодні на грані знищення – тваринництво, усе, що має район, раніше було нормою для одного господарства. Зникло садівництво, виноградарство.
Зрозуміло, що в умовах ринкової економіки потрібна грамотна, гнучка політика господарювання, насамперед, із залученням інвесторів. Але з ними потрібно поводитися на рівних і виставляти вигідні умови. Якщо інвестор просить землю біля моря, то паралельно має долучитися й до аграрного сектора. Тут від нього теж чекають на вклади у вигляді сучасної техніки, нових технологій, створення переробних підприємств.
Нічого цього мешканці району не дочекалися. Замість цього так звані інвестори понабудовували у прибережній зоні елітні котеджі й торгують тепер ними, маючи надзвичайні прибутки. Та це й зрозуміло, адже земля біля моря із кожним роком дорожчає, а плата за її оренду суто символічна. Коли районний депутатський корпус спробував проаналізувати цю ситуацію, то з’ясувалося, що тільки в Чорноморському на таких умовах здано в оренду 140 гектарів. Причому, здано на 49 років! У цілому ж по району розбазарено близько трьохсот гектарів дорогоцінної землі! І за все це багатство райбюджет не одержав навіть трьох мільйонів гривень. То звідки чекати грошей на ремонт доріг та водогінних мереж! – відзначив голова райради.
Депутати з великою увагою слухали голову. Це й зрозуміло – люди хочуть і мають знати правду. Адже не сьогодні-завтра їх запитають – чому ми так живемо? А найголовніше – що потрібно зробити, як змінити стан справ?
– Не втрачайте часу, почніть зі своїх сіл, – порадив Д.І. Макосій. – Потрібно переглянути орендні договори, хто й скільки платить. Одних ставків лише в Першотравневому сім, а це майже 90 гектарів. Створіть фонд соціального розвитку села, такий же, “Майбутнє Комінтернівщини”, планується організувати в районі.
Справді, чи варто сподіватися на спонсорські подачки, якщо можна провести усі соціальні відрахування законними та прозорими. До речі, депутати райради вже звернулися до облради, обласного казначейства та Мінфіну за роз’ясненнями яким має бути такий фонд, як працювати. Адже в районі лише одних суб’єктів підприємництва понад три тисячі і новий соціальний проект, напевно, зацікавить їх.
Звичайно, розірвати невигідні договори на оренду землі досить складно, але протистояти новим угодам ще не пізно. Наприклад, у районі планується аукціон із продажу семи ділянок площею до 30 гектарів. І знову ж таки очікуваний прибуток не перевищує двох мільйонів гривень. Але ж земля коштує в десятки разів більше! Чи можна такий підхід назвати державним? Це питання із особливою гостротою пролунало на останній сесії райради.
Проте, за словами Д.І. Макосія, резерви в районі є. У депутатів великі плани щодо відновлення аграрного сектора, інкубаторних цехів, створення нових робочих місць. Потребує перегляду кадрова політика – професіонали мають повернутися на свої місця. Свою роль тут мають зіграти й депутати сільських рад, адже саме від них люди чекають змін. І судячи з усього, у Першотравневому вони не відклали справи до довгої шухляди. Цього ж дня було ухвалено рішення всі договори про оренду обговорити на засіданні депутатської комісії. Бурхлива дискусія спалахнула і з приводу учнівського дозвілля, підлітків. Не зайвим буде зустрітися із власниками барів, розібратися з їхнім графіком роботи. Надійшла пропозиція й про те, щоб виділити навіть ставку інспектора у справах неповнолітніх. Як вірно зауважив Д.І. Макосій, не можна поділяти села на великі й малі, а питання на головні й другорядні. Все має значення, якщо депутати поставили за мету дати лад у своєму районі.
