Підопічних в Ананьївського районного управління праці та соціального захисту населення – близько трьох тисяч чоловік. І кількість їх з кожним роком зростає – все більше людей претендують на соціальні виплати. Хоча соціальні працівники констатують: достатньо подивитися на те, як живуть одержувачі допомог, як вони ставляться до цих грошей, розумієш, що ситуація залишає бажати кращого.
Як пояснити матері, наприклад, що її дитина, третя вона чи п’ята, повинна бути бажаною, а не лише для того, щоб одержати пристойних розмірів допомогу? Недоглянуті діти, які не відвідують школу, допомога на дітей, яка йде на утримання самих батьків – це, на жаль, об’єктивні реалії сьогоднішнього дня.
– Ми маємо право контролювати і контролюємо витрачання коштів, які виділяє держава на утримання дітей, – розповідає начальник Ананьївського управління праці та соціального захисту населення Наталя Вдовіна. – Візьмімо, наприклад, допомогу на народження дитини – 8,5 тисячі. 3 тисячі 400 гривень видають одразу ж, решта суми виплачується рівними частинами протягом 12 місяців. Отож, перший транш після одержання ми перевіряємо в обов’язковому порядку в усіх сім’ях, але особливо у так званих неблагополучних. До таких батьків виїздить комісія, до складу якої входять фахівці відділу у справах неповнолітніх, районний педіатр, представники правоохоронних органів, сільради.
Відвідуємо родину, де народжувалися діти не один раз. Перший раз дивимося, у яких умовах перебуває немовля, що воно потребує, обговорюємо з матір’ю перелік передбачуваних покупок. А ось вдруге ми дивимося, що жінка придбала. Обов’язково повинні бути предмети першої необхідності: ванночка, мило, теплі речі, набір пелюшок, повзунків.
На щастя, у більшості випадків навіть найпроблемніші мами розуміють, що про дитину піклуватися потрібно. А буває і навпаки. У таких випадках позбавляємо батьківських прав. Таке у нас було нещодавно.
Мені, до речі, розповідали, що на одній з обласних нарад цю ситуацію наводили як приклад того, як потрібно чинити з недбайливими батьками, які витрачають державну допомогу не за призначенням...
Суворо контролюють в Ананьївському районі і витрачання допомог у багатодітних родинах. Власне кажучи, контроль починається одразу ж після подачі заяви на одержання допомоги з перевірки соціальним інспектором достовірності всіх даних. Подаються запити до МРЕВ, податкової адміністрації, до БТІ щодо наявності додаткової житлоплощі. Тільки після одержання найдокладнішої інформації з усіх цих питань призначається допомога.
Випадки, коли кошти витрачені не за призначенням, і горе-батьки звертаються по допомогу знову, трапляються все рідше, та й приховувати такі нецільові витрати намагаються ретельніше. Доходить до того, що на початку перевірки інформацію ті, кого перевіряють, передають по ланцюжку один одному і намагаються хоч зовні створити видимість благополуччя. Вдається це, щоправда, важко...
Чи почали народжувати у неблагополучних сім’ях більше дітей, щоб одержати допомогу? Наталя Григорівна відповідає однозначно: «Так, почали». Вихід їй з цього становища бачиться таким: допомогу потрібно виплачувати після трьох років. Якщо дитина бажана, то до трьох років батьки її забезпечать. А маля росте, витрати збільшуються. Дитячий садок, школа, потім технікум і інститут – все це потребує чималих коштів, як і влаштування дитини, яка підросла, у житті. Тому-то вона вважає, що допомогу потрібно виплачувати значно пізніше – тоді вона потрібніша. Та й розмір варто було б збільшити...
Сфера турбот соціальних працівників – самотні люди похилого віку. Кошти для допомоги їм передбачено у районному бюджеті, затверджуваному на сесії
– Щомісяця ми провадимо засідання і надаємо допомогу тим, хто її потребує, – розповідає Наталя Григорівна. – Звичайно, багато пільг – санаторій, телефон, – передбачено законодавчо.
Якщо ж, наприклад, людині потрібно зробити операцію і необхідно придбати ліки, то ми обов’язково допомагаємо. До хворих людей, які самотні і потребують догляду, приходять і допомагають по господарству соціальні працівники. Їх у нас 50 чоловік, на кожного припадає по 10 підопічних.
Періодично провадимо перевірки: виїздить начальник управління або заступник, без попередження відвідує старих і розпитує їх, яка якість соціального обслуговування, чим задоволені, чого невистачає. Турбот, до речі, у соціальних працівників дуже багато: прибрати, попрати, на базар сходити, город скопати, листи дітям написати, оплатити комунальні послуги, розв’язати, за необхідності проблеми, що виникають, у районних службах. Платять за це все людині аж 400 гривень... І при цьому плинність кадрів у нас невелика, тому вибирати можемо найкращих – тих, хто душевніший, порядніший, добріший.
Перевірка якості роботи наших працівників здійснюється просто: соціальних працівників табелюють у сільраді, табель підписує сільський голова. Тому за наявності скарг ми довідуємося про них миттю і реагуємо дуже швидко. До речі, із сільрадами наше управління працює у тісному контакті: подарунки, гуманітарну допомогу розподіляємо через них, і жодне звертання без відповіді не залишається.
