У моїй бібліотеці з'явилася нова книжка Григорія Мокряка «Разящая атака «Сокола» (Одеса, «Друк», 2006). Автор присвятив її славетному льотчикові-винищувачу, Героєві Радянського Союзу генералові Петру Андрійовичу Гнідо. Під час війни він зробив 390 бойових вильотів, провів 80 боїв, особисто збив 34 літаки супротивника і у групі з іншими льотчиками – 7. І щоразу він дивився смерті в очі!
…Я познайомився із Петром Андрійовичем Гнідо у раді ветеранів П'ятої повітряної армії, 60-річчя якої відзначалося в червні 2002 року. Усміхнений, він стояв у колі молодих солдатів і розповідав про один із епізодів років війни. Коли закінчив розповідь, я підійшов до нього.
– Петре Андрійовичу, я дуже хотів би поговорити з Вами, згадати про минуле.
– Що ж, милості прошу до мене в гості, буду радий, – почув я у відповідь і скористався запрошенням через кілька днів.
…Петро Андрійович відчинив двері, запросив до затишної вітальні. Мою увагу одразу привернув жіночий портрет на стіні. Господар, перехопивши мій погляд, смутно сказав:
– Це моя дружина. Померла у 2000 році... Подарувала мені доньку Людмилу, сина Олександра. Є онуки: Наталя, Сашко, Ігор.
Можливо, це прозвучить старомодно, але Петро Андрійович залишився назавжди, до самої своєї смерті, вірний тому коханню, що поєднувало їх з Марією Семенівною.
…Що більше я дізнавався про цього неспокійного генерала, героя Великої Вітчизняної, то більше хотілося знати про нього. Петро Андрійович Гнідо народився у Березівському районі. Після школи вступив до Одеського медичного технікуму, після закінчення працював фельдшером у Казахстані. Мріяв про небо... У грудні 1940 року Петро Гнідо закінчив за прискореною програмою Сталінградське льотне училище, потім десять місяців літав інструктором: навчав курсантів і шліфував свою техніку пілотування. Війну розпочав старшим сержантом, закінчив гвардії майором, командиром авіаескадрильї. Воював у небі Сталінграда, на Кубані, під Курськом, визволяв Україну, Польщу, Чехословаччину.
Петром Гнідо захоплювалися навіть німецькі льотчики. Журналіст-пілот С. Ріхтерман згадує такий випадок. «...У цей момент підійшов майор Гнідо, зняв льотну куртку. Груди його прикрашали Золота Зірка Героя, багато бойових орденів. Перекладач повідомив німцеві: «Ось льотчик, який тебе збив». Німець став «струнко», потім вклонився й попросив, за стародавнім звичаєм, передати його особисту зброю (пістолет «вальтер») переможцеві...».
Ім'я П.А. Гнідо занесене під номером 22 до «Таблиці героїчних ВПС Червоної Армії». Про це довідався із інтернету колишній товариш по службі Петра Андрійовича, який нині мешкає в США, полковник у відставці Є. Олійник. Про що з великою радістю й повідомив своєму товаришеві.
Пам'ять про відважного «Сокола» гідно вшановують на його батьківщині: ім’я П.А. Гнідо золотими літерами вписано на меморіальній стіні біля пам'ятника льотчикам 69-го винищувального полку в Одесі, на П'ятій станції Великого Фонтану.
Автор книжки Григорій Іванович Мокряк – колишній військовий льотчик першого класу. Друге його покликання – журналістика. На рахунку Г.І. Мокряка – п'ятнадцять книжок. Григорій Іванович висловлює глибоку вдячність усім, хто допоміг йому випустити у світ художньо-документальний роман «Разящая атака «Сокола».
