У минулому році судами Одеси та області розглянуто понад 140 тисяч справ, з них 125 тисяч, які стосуються порушень цивільного та адміністративного права. За цей час на 10 відсотків збільшилося навантаження на суди щодо розгляду цивільних і на стільки ж зменшилося – щодо розгляду кримінальних справ. Виходить, що у минулому році кожен шостий мешканець Одещини був залучений до сфери судочинства.
Ці дані обнародував на прес-конференції голова Апеляційного суду Одеської області Анатолій Луняченко.
Відповідаючи на запитання, чому збільшується кількість цивільних позовів, він сказав, що це у першу чергу пов'язано з частим порушенням законів і прав громадян в усіх сферах життєдіяльності. Зокрема базисного, економічного характеру, від чого і загострюються соціальні проблеми. Не останню роль у цьому відіграє тіньовий бік життя суспільства і прямо пов'язана з нею корупція.
На жаль, за його словами, у країні ще мало робиться для побудови справді правового суспільства. Тому громадяни змушені звертатися в суди – в одну з гілок влади, де на першому місці стоїть верховенство закону. Але наскільки це твердження відповідає дійсності, якщо відомо, що суди часто використовуються для досягнення політичних і майнових цілей?
– Справді, є приклади, коли на суддів здійснюється тиск з боку зовнішніх джерел, – сказав А. Луняченко. – Але не можна забувати, що за законністю судочинства стежать Вища юридична рада та окружні дисциплінарні комісії. Тому можу сказати, що лише у нашому окрузі, куди входять Одеська та Миколаївська області, до дисциплінарної відповідальності притягнуто понад двадцять суддів, у тому числі, які працюють у Великомихайлівському, Саратському, Малиновському, Суворовському районних судах.
Щодо деяких із служителів Феміди окружною дисциплінарною комісією були представлені рекомендації щодо звільнення їх з посади. На жаль, кілька з них продовжує працювати досі. І пов'язано це з тривалим процесом розгляду цих справ у Вищій юридичній раді.
А щоб ще раз продемонструвати громіздкість існуючої системи звільнення з посади і прийняття суддів на роботу, А. Луняченко навів такі дані: з числа семи тисяч українських суддів 500 – 600 з них постійно перебувають у процесі звільнення – зарахування до штату. Навіть ті з них, хто за віком іде у відставку.
І, проте, як вважає А. Луняченко, сучасна судова система в основному справляється з покладеними на неї обов'язками. Звичайно, вона потребує вдосконалення, нових підходів у сфері судочинства. Цьому повинна сприяти судово-правова реформа. Правда, за його словами, проекти законів «Про судоустрій» і «Про статус суддів», які сьогодні перебувають на розгляді у Верховній Раді України, нижчі за будь-яку критику.
– Боюся, що якщо парламент пройдуть основні положення вищезгаданих проектів законів, просто буде зруйнована судова система країни, – підкреслює він. – І не лише тому, що пропонується нова багатоступенева структура судових органів, і при цьому не враховується думка діючих суддів. А тому, що вона стане менш доступною для простих громадян, особливо, для тих, хто живе у глибинці.
Адже суть будь-яких реформ полягає у тому, щоб спростити уклад життя суспільства, зробити їх реформи, прийнятними і зрозумілими для всіх і кожного.
На підтвердження сказаного, А. Луняченко навів приклад проведення комплексних реформ у Росії у ХІХ столітті. Так, вони зайняли тридцять років. Але проведені були блискуче.
Ми ж, зі свого боку, наведемо більш свіжий приклад Італії. Там у ХХ столітті процес проведення судово-правової реформи зайняв двадцять років. Але після її завершення суспільство зітхнуло вільно. Тому що у правовому суспільстві перед законом рівні всі – і прості громадяни, і ті, хто посідає високі державні посади.
