Хлопець двадцяти двох років, який страждає на ДЦП (дитячий церебральний параліч), з нетерпінням чекає кожного понеділка. Юнак, назавжди замкнений хворобою у чотирьох стінах, який з труднощами вимовляє лише кілька слів, знає: у понеділок обов’язково прийде Люба. І разом вони вирушать в дуже цікаву подорож по країнах і континентах. Для цього у нього є географічні карти і навіть великий глобус. Юнак вимагає від мами ванну, чисту сорочку і прибирання у кімнаті: Люба – це не просто педагог, Люба – це свято, і тому все має бути відповідно.
Знаючи захоплення свого підопічного географією, Любов Вакуленко, фахівець Ренійського Центру соціально-психологічної реабілітації інвалідів, готується до кожного заняття, перечитує величезну кількість літератури. Попереду, наприклад, – подорож до Парижа. Потрібно в усіх барвах описати це місто з його старими вуличками і затишними кафешками, неодмінно побувати з екскурсією в Луврі, погуляти по Єлисейських полях, посидіти на набережній Сени, а увечері – у «Гранд Опера»! Такі уявні подорожі – чудове тренування для розвитку інтелекту.
Кожен підопічний – це окрема історія. Хтось навчився жити із своєю недугою і тільки залишилося перебороти психологічні комплекси, в іншого доводиться розвивати елементарні навички – вчити мити руки з милом, розчісуватися, самостійно пити з кухля. На кожного інваліда за участю його батьків розробляється план роботи на півріччя, ставиться мета і завдання. Після закінчення шести місяців підбиваються підсумки, визначаються наступні висоти, яких необхідно досягти. Так працює патронажний фахівець з тими, хто не може відвідувати Центр соціально-психологічної реабілітації дітей і молоді з функціональними обмеженнями.
…За вікнами із зеленими «жалюзі» з екзотичних квітів – музика і жваві голоси. У коридорі пахне апельсинами. Мимо пробігло хлопча із смішним жирафом, зрадівши тому, що я «злякалася» його іграшки. У кімнаті, включивши магнітофон, хлопчаки різного віку захоплено збирають пазли.
Ще вчора у цьому будинку Центр соціально-психологічної реабілітації інвалідів відзначив новосілля. Серед гостей було багато підприємців, зрозуміло, вони прийшли не з голими руками.
Було сказано багато добрих слів про наполегливість і цілеспрямованість директора Центру Альони Михайлівни Мунтяну, про підтримку мерії в особі Євгена Миколайовича Маципудри і голови райдержадміністрації Андрія Миколайовича Булгарова. Було перерізано традиційну стрічечку. Звучало багато слів про значимість розпочатої справи.
За останні роки, на жаль, кількість інвалідів у Ренійському районі збільшилася. На обліку стоїть 230 дітей з обмеженими можливостями, 182 з них – інваліди дитинства. Більшість хлопчиків і дівчаток не можуть відвідувати загальноосвітню школу. Більше того, далеко не до всіх приходить додому педагог: інтелект не достатній для освоєння програми. Однак це не означає, що такі діти повинні бути ізгоями – навпаки, вони потребують ще більше уваги, терпіння, наполегливої і послідовної роботи. Їх потрібно навчити жити, захоплюватися цікавою справою, спілкуватися з оточуючими.
Підопічні Центру, яких щоранку батьки передають у руки фахівців, із задоволенням відвідують заняття. Вони люблять уроки фізкультури, що провадяться здебільшого індивідуально, з врахуванням особливостей дитини. За рік у дітей помітно покращилися постава, моторика рухів. У будь-яку мить інвалідам готові прийти на допомогу медсестра і няня. Розвиваючі заняття з дітьми провадить фахівець Богдан Мунтяну. Центр оснащений спортивними тренажерами, іграшками та іграми, є телевізор, відео– та аудіоапаратура. Багато що з цього – подарунки. Наприклад, підприємці Георгій та Людмила Мудрики забезпечують Центр розвиваючими іграми. Серед друзів інвалідів – колишній голова Ренійської райдержадміністрації Іван Буценко та підприємець Галина Абрамова, які допомогли оснастити кабінети необхідним устаткуванням і меблями. Ось вже рік підприємець Ольга Плехова допомагає щодня влаштовувати для дітей ранкові чаювання – з печивом, фруктами. У дітей-інвалідів часто бувають свята – тут надають підтримку підприємці Арабаджи, Павловські, Стадников, родина Тяка. Завдяки тому, що з районного бюджету виділено 5 тисяч гривень, підопічні Центру одержують обіди.
Центр реабілітації дітей з обмеженими можливостями почав працювати в Рені у квітні минулого року, і спочатку тулився у дитячому садку «Почемучка». І ось, нарешті, інваліди одержали у своє розпорядження окремий будинок – світлий, теплий, з безліччю кабінетів і чудовим двором.
Та все ж радіти зарано. Справа у тому, що на утримання Центру для дітей-інвалідів з районного бюджету виділено вкрай мало коштів. Якщо торік фінансувалося 6,25 ставки, то на 2007-й передбачено тільки 2,75. Що це означає? Це означає, що доведеться скоротити інструктора із спорту, перевести на півставки фахівця із соціальної роботи, а єдину няню – на чверть ставки. Щодо Любові Вакуленко, яка здійснює патронаж інвалідів вдома, то замість восьми годин на день вона працюватиме лише дві.
Юнак, який страждає на ДЦП, ще не знає, що Люба приходитиме до нього вже не щопонеділка, а всього один раз на місяць...
