Серед двадцяти двох постійних комісій Одеської обласної ради є й така – з питань забезпечення прав людини, свободи слова та інформації. З одного боку – тематика досить розлога, з другого боку – дещо абстрактна. Проте «як тільки позбавиш людину права голосу, як у неї одразу прорізується крик душі». Саме з такими «криками» доводиться мати справу усім членам комісії, а особливо її голові – Валерію СЕРГАЧОВУ. У своєму інтерв’ю Валерій Олександрович намагався не говорити про загальнолюдські цінності «взагалі», а наводити приклади конкретної роботи. І оскільки сам він – колишній воїн-афганець, то розповідь свою розпочав з історії, яка безпосередньо стосується цієї категорії громадян.
– Повинен сказати, що в Одесі й області традиційно склалася шанобливе ставлення до ветеранів та учасників бойових дій. Виділяється житло, надається матеріальна та медична допомога. Наприклад, у лютому (до чергової річниці виведення радянських військ із Афганістану) Одеська міськрада виділила для колишніх воїнів-афганців 17 квартир.
Але, на жаль, часто бочку меду псує ложка дьогтю. Дуже проблемна ситуація склалася, наприклад, у Комінтернівському районі. Тут у районі села Нова Дофінівка ще в першій половині 90-х років ветеранам війни в Афганістані, інвалідам, матерям загиблих воїнів, вдовам, було виділено чотири гектари землі. Було виконано землевідведення, територію розподілили на ділянки. На кожну виділену ділянку видано державний акт на право приватної власності. Усіх, хто одержав землю, як пільговики, звільнено від сплати податку.
А потім ці земельні ділянки без рішення суду (взагалі без якихось рішень!) було розорано. Як виявилося, колишнім сільським головою Дубенком передано колгоспникові Сулейманову та головному бухгалтерові Дубенко. І їм же, як зараз з’ясувалося, було видано документи на право приватної власності на землю! Додам, що одержати хоч якусь інформацію про усе це було справою нелегкою. Заступник голови Комінтернівської райдержадміністрації Петро Леонтійович Ковальчук заявляє, що усі необхідні документи зберігаються в сільраді. Нинішній Новодофінівський сільський голова Оксана Богданівна Бойко відмовлялася надати документи, на підставі чого відбулася «передача» землі. Замість цього нас відправляли до архіву (без вказівки часу передачі документів до архіву, що лише ускладнювало з’ясування ситуації). Якщо було допущено помилку, її давно можна було б виправити. Але пані Бойко всіма своїми діями заважала провадженню розслідування, не давала можливості зняти копії із деяких документів.
Члени Спілки ветеранів Афганістану Суворовського району звернулися до прокуратури Комінтернівського району й області. Після звертання до прокурора області із депутатським запитом було розпочато розслідування й ухвалено рішення – захистити інтереси ветеранів у суді. Нині подано кілька позовів до суду. Судовим вироком накладено арешт на відчуження землі.
Однак 15 січня цього року в Комінтернівській РДА відбулася координаційна рада, яку провадив в.о. голови Комінтернівської РДА Ковальчук (Л.Я. Прокопечко була у відпустці). З’ясувалося, що у листопаді 2006 р. землевпорядниками району було підготовлено документи для переведення землі в іншу категорію (і це у той час, коли триває суперечка, скарги, листи). Петро Леонтійович Ковальчук заявив, що вже розпочався незворотний процес, і землю, можливо, вже продано!
– Я особисто вручив листи з цієї проблеми голові Комінтернівської райдержадміністрації Людмилі Ярославівні Прокопечко, а потім – губернаторові Одещини Івану Васильовичу Плачкову (копія цього листа для інформації надійшла голові Одеської обласної ради Миколі Леонідовичу Скорику). Ми наполягаємо на тому, щоб:
– призначити службове розслідування щодо діяльності посадових осіб Комінтернівського району, щодо незаконної видачі документів на відведену землю й притягти їх до відповідальності;
– зобов’язати керівників району (Л.Я. Прокопечко) та сільради (О.Б. Бойко) видати копії всіх запитуваних документів;
– вжити заходів – не допустити перепродажу землі;
– розглянути питання щодо вирішення проблеми за столом переговорів і повернути землю афганцям.
Судячи з останньої інформації з прокуратури, десь на останньому етапі продаж землі припинено, але як ще вирішиться питання? Мені б хотілося, щоб вдова загиблого афганця не просто показувала синові орден, що висить на килимі, а могла сказати: «Твій батько загинув на війні, але держава піклувалася про нас, дала нам ділянку землі». То ж «воювати» колишнім афганцям доводиться й за мирних часів.
– Але Ви знаєте, іноді говорять про те, що занадто багато з’явилося останнім часом учасників бойових дій... І не всі вони такі вже заслужені люди...
– Знаєте, війна – це така справа, вона нас не запитує. Іноді людина транзитом за один день проїздила через гарячу точку, а назад поверталася в цинковій труні... А взагалі ж – це не стільки до мене запитання – скільки до військових комісаріатів. Є військові архіви, є відповідні документи, де чітко визначено, які країни й у який період вважаються зоною бойових дій.
– Добре, давайте поговоримо на інші теми. Свого часу Ви займалися питанням Балтського військового шпиталю. Яка доля цього закладу?
– Шпиталь буде розформовано. Спочатку в нас була ідея залишити його для потреб ветеранів області. Але через матеріальні проблеми це виявилося неможливим. Проблему вивчали кілька обласних комісій. У результаті було ухвалено рішення передати сам будинок церкві (раніше він їй і належав), а наявну апаратуру передати до Балтської районної лікарні.
– Що мала на увазі ваша постійна комісія, коли звернулася до облдержадміністрації з проханням виконувати вимоги Європейської хартії регіональних мов та мов меншин?
– Ще 5 червня минулого року відбулася сесія облради, де було ухвалено рішення врахувати вимоги Європейської хартії про мови. Коли ми подивилися новий проект бюджету, то звернулися до керівників інших постійних комісій та губернатора Одещини пана Плачкова із проханням звернути увагу на питання захисту російської мови. Можливо, комусь це здасться зайвим, але я вважаю невірним, що суди відмовляють у прийомі заяв російською мовою. В обласному бюджеті закладено кошти на підтримку Центру української культури в Одесі й трьох його філій в області, на підтримку національно-культурних товариств тощо, – загальна сума з цією метою складає близько 3 млн гривень. А я вважаю за необхідне, крім цього, провести і якийсь комплекс заходів на захист російської мови як мови міжнаціонального та міжнародного спілкування. І я сподіваюся, що Генеральне консульство Росії допоможе нам і підтримає в якихось заходах.
– Часто від ветеранів і учасників бойових дій надходять скарги на відсутність пільг при проїзді або неякісні ліки...
– Якщо така проблема існує, то потрібно активніше обстоювати свої права. Наприклад – записати номер маршрутки й час, а потім зателефонувати за спеціальним номером для скарг. Ці номери висять у салоні практично кожного автобуса й маршрутного таксі. Що стосується фальшивих ліків – обов’язково беріть чек, щоб потім можна було довести, де було придбано той чи інший лікарський препарат. Якщо виникнуть якісь сумніви у його якості – активніше залучайте Головне управління щодо захисту прав споживачів – у них для цього є і можливості, й фахівці. Звичайно, шлях боротьби часто буває нелегким, але правди потрібно домагатися.
– Свобода слова та інформації – це один із напрямів діяльності, якими займається ваша комісія. То ж чи існує в нас свобода слова?
– Проблеми з серії «хто платить, той і замовляє музику», безумовно, є. Але, гадаю, що свобода слова у нас все ж таки існує. Погодьтеся, ті статті, які останнім часом виходять у світ, раніше просто не побачили б світу. Хоча, справедливості заради, і реакція на виступ газети раніше була набагато сильнішою.
Нашій комісії доводиться розглядати конфліктні ситуації. Такі, наприклад, як конфлікт між Ананьївською районною газетою та райдержадміністрацією. Гадаю, нам вдалося його врегулювати, але ж подібні ситуації можуть бути і в інших районах. Тому я підготував довідку на ім’я голови обласної ради Миколи Леонідовича Скорика із проханням провести «круглий стіл» на тему взаємин засобів масової інформації та влади. У жовтні минулого року Микола Леонідович вже зустрічався із головними редакторами районних газет, а також місцевих телерадіостудій. Тоді ж було порушено низку питань. «Круглий стіл» допоміг би чіткіше розібратися в існуючих проблемах, знайти вихід із них. Журналісти мають право обстоювати свою думку, а багато керівників після критичних виступів починають замислюватися щодо правильності своїх дій. За грамотної взаємодії ЗМІ та органів влади – конфлікти відходять.
І ще – мене часто запитують: де Вас можна знайти, як потрапити до Вас на прийом? Із запитаннями звертайтеся за телефоном 714-69-69 або безпосередньо за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 9 (громадська приймальня Блоку Наталії Вітренко).
