– під такою назвою 14 лютого на сторінках нашої газети була опублікована стаття спеціального кореспондента «Одеських вістей» Богдана Сушинського, в якій порушувалась проблема відродження української інтелігенції, відродження давньої традиції зібрань, клубів та асоціацій інтелігенції, що веде свої початки від «ходіння інтелігенції в народ», дворянських зібрань, салонів творчої інтелігенції… На думку нашого кореспондента і відомого письменника Богдана Сушинського, таке відродження – з певними, ясна річ, поправками на сучасні умови буття і новітні традиції – інтелігентських зібрань, значно оживило б культурницькі процеси не лише в Одесі, але й у багатьох інших містах, містечках, селах і селищах; сприяло б підвищенню загального рівня культури нашого населення, дало б можливість випускникам вузів, які вирішили пов’язати свою долю з селом, відчути, що не така вже їхня провінція провінційна, як це може здатися на перший погляд.
Ця публікація викликала жваві відгуки багатьох читачів, які писали нам, телефонували, або й заходили до редакції. Сьогодні ми публікуємо огляд пошти та проводимо обговорення порушених проблем, подаючи його з коментарями самого автора статті.
Сідаючи свого часу за статтю «Інтелігентність – категорія духовна», яка з’явилася на шпальтах нашої газети під рубрикою «Непровінційна провінція», я спочатку мав намір розповісти лише про досить локальну подію: в Кодимі творча та педагогічна громадськість міста відзначила ювілей талановитої місцевої поетеси, члена Національної спілки письменників України Наталії Палашевської. Та коли я проаналізував, як саме відбувався цей захід (на якому я був присутній) у стінах районної дитячої бібліотеки (директор Тетяна Кравченко); який відгук він знайшов в інтелігенції району, починаючи від перших керівних осіб його, то зрозумів, що час ставити питання значно ширше, тому що подібні заходи повинні слугувати пробудженню інтелігенції й інтелігентності в усіх районах області. Так вже склалося буття нашого народу, писав я тоді, що впродовж десятиліть і десятиліть з суспільства, з самої свідомості нашої витруювали такі поняття, як «істинний інтелігент», «аристократизм духу» й «аристократизм поведінки в суспільстві». Сотні тисяч людей приходили в наші вузи з сіл і містечок, щоб залишити їх через чотири-п’ять років з якоюсь там сумою знань, але без будь-яких навичок того, як повинна поводитись у суспільстві людина вихована, благородна, інтелігентна.
Відтак поступово код інтелігентності, який формувався раніше, передаючись із покоління в покоління, під тиском пролетарської ідеології почав піддаватися руйнації, і зникав навіть у таких вишукано аристократичних інтелігентських колах, як письменницьке, вчительське, наукове, офіцерське… Тому я не раз казав: якщо в якомусь із наших сіл чи містечок з’являється хоча б одна істинно інтелігентна людина – то їм дуже й дуже пощастило.
Це правда, що творчій людині, інтелігенту, в наших селах та містечках нелегко, і передусім нелегко психологічно. Та особливо важко тим, хто, замикаючись у своїй гордині, забуває про головне своє призначення – бути інтелігентом, творити навколо себе інтелігентне середовище, постійно дбаючи про власний інтелектуальний та духовний рівень; згуртовуючи навколо себе споріднені душі однодумців і поступово підносячи до рівня цієї елітарної групи широке коло провінційного люду.
Тож чи не час нам, брати-інтелігенти, згадати досвід повітових дворянських зібрань? А давайте згадаємо, як у тургеневські часи інтелігенти, родові дворяни «йшли в народ». На превеликий жаль, більшість сучасних провінційних інтелігентів якомога швидше намагається «розчинитися в масі», бути «як усі», опуститися до раба присадибних грядок та сарайної живності. І рідко кому вдається, ні-ні, не гребуючи грядками та живністю, все ж таки залишитися вірним дипломові і покликанню.
Одним із перших на цю статтю відгукнувся Геннадій Ніколаєв, який у листі до редакції пише: «Я дуже уважно читаю статті за підписом спецкора вашої газети Богдана Сушинського. З такою ж увагою я прочитав і статтю «Інтелігентність – категорія духовна», в якій він закликає відроджувати інтелігентність, нашу інтелігенцію. Підтримуючи цю пропозицію Б. Сушинського, хочу додати, що нам в області давно слід відродити традиції ділових та культурно-творчих зібрань інтелігенції. Адже добре відомо, що, хто забуває про кращі здобутки минулого, той приречений прожити те далеко не краще, що відбувалося в тому минулому… З повагою, Г.А. Ніколаєв, с. Дмитрівка Татарбунарського р-ну».
Серед тих, хто відгукнувся на статтю, була і редактор балтської районної газети «Ваш интерес» Таїсія Крисько: «Зараз у нашому суспільстві чимало мовиться про економічне відродження держави, про проблеми соціального розвитку та розвитку багатьох галузей: науки, техніки, педагогіки…; про відбудову інфраструктури культосвітньої роботи. Але всі ці зрушення будуть неповними і неповноцінними, якщо паралельно ми не відроджуватимемо дух інтелігентності. І тут я цілком згодна з проблемами, порушеними у статті Б. Сушинського «Інтелігентність – категорія духовна».
Та, мабуть, найдієвіший і найконкретніший відгук надійшов із Кодими. У листі на ім’я головного редактора газети начальник відділу культури і туризму Кодимської райдержадміністрації Людмила Басько пише: «Стаття Б. Сушинського «Інтелігентність – категорія духовна» викликала широкий резонанс у Кодимському районі, і не тільки тому, що в ній ішлося про події, пов’язані з Кодимщиною. Цю статтю було обговорено на черговому засіданні секції працівників культури, яке відбулося 1 березня. Виходячи з пропозицій, які пролунали в статті, було вирішено провести в Кодимі установчі збори по створенню районної Асоціації інтелігенції, на які буде запрошено працівників освіти, медицини, культури, літераторів та журналістів району, представників органів місцевого самоврядування. На ній теж планується обговорити дану статтю і визначити мету асоціації інтелігенції, яка полягатиме, передусім, у підтримці культурно-духовного розвитку інтелігенції району, в проведенні культосвітницьких та виховних заходів, консолідації всієї інтелігенції краю».
До цього можна лише додати, що редакція і далі стежитиме за тими конкретними діями, до яких спонукає інтелігенцію області згадана стаття.
