Вдосвіта розпочинає трудовий день Кричунівський сільський голова Світлана Дем’янівна Маслова. Вона доїть своїх корів та порає чимале господарство, а потім поспішає у сільську раду, де її очікують повсякденні турботи та вирішення наболілих громадських справ.
Село Кричунове – одне з найвіддаленіших сіл Любашівського району, і потрібно подолати тридцять п’ять кілометрів, щоб добратися від райцентру до його мальовничих пагорбів.
Сьогодні на території сільради у селах Кричунове, Олександрівка і Адамівка проживає лише 680 жителів.
Світлана Дем’янівна Маслова, болісно переживаючи за долю багатостраждальної малої батьківщини, двічі висувала свою кандидатуру на посаду сільського голови. Спершу, у 2002 році, їй забракло якихось ста голосів, щоб здобути перемогу. І лише у березні 2006 року вольовій жінці усміхнулась доля, і громада обрала її своїм керманичем з різницею у тих же сто (!) голосів.
Посісти цю відповідальну посаду Світлана Дем’янівна вирішила не просто так собі. Кардинально змінити життя її спонукали руйнація сільської виробничо-соціальної інфраструктури і, як результат, зубожіння односельчан.
З діда-прадіда її корені тут. Сільська патріотка Світлана Дем’янівна Маслова одразу після обрання на посаду почала втілювати в життя пункти своєї передвиборної програми. А щоб підстрахуватися від нарікань та звинувачень, що прийшла на все готовеньке, вона всю “спадщину”, яка дісталась від попередників, детально задокументувала на відеокасету.
Пройшло небагато часу, і в сільському клубі з’явилося світло, а спонсори допомогли придбати караоке та більярд. Камінь спав з душі завідувачки клубу Ніни Костянтинівни Жар, адже вона знову може влаштовувати дискотеки, концерти та різні розважальні заходи.
У ФАПі врешті-решт відремонтовано грубку, зроблено поточний ремонт та повішено новенькі штори. У теплі стали працювати сільські медики – завідувачка фельдшерсько-акушерського пункту Василина Ярославівна Вінтоняк та акушерка Тамара Володимирівна Печериця.
В рамках програми по благоустрою села наведено лад на трьох кладовищах, відремонтовано огорожі. Чепурнішими стали і сама сільрадівська будівля, і прилегла до неї ділянка. Висаджено близько трьохсот саджанців липи, каштану, берези, верби. Не відкладаючи на потім, Світлана Дем’янівна склала кошторис на суму 170 тисяч гривень, щоб відремонтувати дитсадок (бо ж без дошкільного виховання залишаються вісімнадцять діточок), а ще 250 тисяч гривень заплановано залучити на ремонт сільського клубу.
Щоденний головний біль сільського керівника – жахливий стан доріг як місцевого, так і районного сполучення. Тому, в першу чергу, Світлана Дем’янівна разом з депутатським корпусом надіслала у відповідні інстанції листи з проханням закласти необхідні кошти на будівництво дороги з твердим покриттям Гедвілове – Адамівка – Кричунове – Олександрівка протяжністю 15 кілометрів, яка має вихід на автомагістраль Київ – Одеса. Відсутність цивілізованого шляхового сполучення перешкоджає залученню інвестицій для розвитку зеленого туризму. У селі мальовничі, первозданні краєвиди, річка, два ставки і, звичайно, екологічно чисті та свіжі продукти харчування.
Разом з тим, у найближчих планах значиться подальша робота по благоустрою села, поліпшення прийому телепередач та встановлення вежі стільникового зв’язку. Заплановано також побудувати пам’ятник жертвам Голодомору тощо.
Окремою статтею стоїть питання стосовно відбудови церкви святого Архистратига Михаїла.Підраховано, що остаточна реставрація церкви обійдеться у 250 тисяч гривень. А поки церква залишається підвладною усім стихіям природи. Та не стоїть пусткою, духовними проблемами своїх прихожан переймається добросовісний священик, отець Петро.
Сільський голова постійно турбується про ветеранів війни і праці, інвалідів, малозабезпечених та обездолених. Наприклад, за клопотанням голови інваліду ІІ групи Антоніні Піддубняк для пересування виділено інвалідний візок. Двом обездоленим (23 і 28 років!) завдяки клопотанню сільського голови нарешті надано статус інвалідів дитинства. Влітку за рахунок спонсорської допомоги школярам було влаштовано екскурсійну поїздку до столиці. Крім того, педагоги часто запрошують Світлану Дем’янівну в якості лікаря та психолога для участі у виховних заходах з дітьми.
У 2000 році С.Д. Масловій довелося кардинально змінити свою долю. Вона залишила цивілізовану Любашівку й оселилася у своєму родовому гнізді. Це її змусила зробити важка хвороба рідної матусі. Любляча донька вирішила піти на пенсію за вислугою років з посади завідувачки лікарняної амбулаторії станції Любашівка Одеської залізниці.
Своє господарювання розпочала з однієї старенької корівчини Василини, яку донедавна доглядала мати. Й невдовзі зрозуміла, що нелегка та наполеглива селянська праця приносить не лише купи гною та криваві мозолі, а й також непогані дивіденди. Тож, на подвір’ї з’явилися кури, качки, індики, гуси та цесарки. Дійне стадо збільшилося до семи корів та чотирьох кіз. Чоловік, лікар-психіатр Любашівської ЦРЛ Василь Микитович, спочатку обурювався тим, що його дипломована дружина зробила себе дояркою, але змирився, коли побачив результати її праці.
Щоб доказати своїй напрочуд працьовитій половині, що він також не ликом шитий, господар, у свою чергу, завів свиней. Сьогодні їх налічується більше двадцяти голів.
Великих статків Маслові з свого господарства не надбали, але мають, як кажуть, хліб і до хліба. Та вдалося придбати новий автомобіль. Люблячі батьки підтримують матеріально свого сина, старшого лейтенанта прикордонних військ Вадима та доньку Юлю, яка зараз навчається в магістратурі Київського національного університету культури та мистецтв. Там дівчина, маючи чудове сопрано, вдосконалює свій талант у класі академічного співу.
А загалом у селах Кричунове, Адамівка та Олександрівка мешкають трудолюбиві люди. Сьогодні з 265 дворів, що нараховуються на території сільради, у 233 господарі утримують худобу або птицю. На сільських пасовищах пасеться 393 голови великої рогатої худоби, з яких 292 корови. Сільрада планує додатково окультурити пасовища, щоб було де пастися сільським годувальницям.
Разом з тим, на 3 тис. 448 гектарах сільгоспугідь господарюють 16 фермерських господарств та сто одноосібників. Розвал колгоспів спонукав селян самостійно дбати про добробут своїх родин.
У сільського голови жевріє надія, що тваринницьку галузь у селі буде відроджено. Сподівається вона, що розвиватимуться у селах підсобні промисли та запрацюють міні-пекарня, крупорушка, олійня. Адже прийшли з сіл Глибочок і Неділкове Савранського району ініціативні люди, які взялися обробляти 800 гектарів землі, що стояла пусткою багато років поспіль.
Достеменно зрозуміло, що українське село вже час рятувати. Сама Світлана Дем’янівна свято переконана: якщо захотіти, то можна, як кажуть, гори звернути і відродити з руїн рідне село. Саме цим щоденно і переймається Кричунівський сільський голова разом з своєю командою однодумців.
