Рівно о третій, як домовлялися, «Нива», що належить голові, пригальмувала у призначеному місці. За десять хвилин шляху – поля СВК «Маяк» розташовані біля самої Кілії – керівник сільгосппідприємства Костянтин Олексійович Муца по-армійському коротко вводить у суть справи:
– Ми обробляємо 4,5 тисячі гектарів землі. Так, господарство велике, тому розділене на чотири мехзагони. Два спеціалізуються на вирощуванні рису – під цю культуру у нас відведено 1,1 тисячі гектарів, інші дві бригади займаються пшеницею, горохом, кукурудзою, є трохи соняшнику, цього року вперше пробуємо сіяти ріпак.
Голова виходить на зв'язок із начальником мехзагону Юрієм Степановичем Романенком, і віддає команду через десять хвилин бути на рисових чеках.
– Костянтине Олексійовичу, кілійський рис користується великим попитом. Він непоказний на вигляд, але, на відміну від китайського, кримського, херсонського, дуже смачний. А чи вигідно вирощувати рис?
– По-перше, це клопітно: культура вимагає постійної уваги й великих витрат. Минулого року лише на зрошення – рисові чеки треба заливати водою – ми витратили 300 тисяч гривень (держава відшкодувала лише 65 тисяч). Але займатися рисом є сенс: при собівартості 80 копійок, ми продавали його по 1,2 гривні. Прибуток міг бути більшим, якби мали свій переробний цех. Але устаткування нам, виробникам, не по кишені. Минулого року СВК «Маяк» спрацював із прибутком близько 500 тисяч, але хіба це гроші? Скільки коштує нова техніка?..
На крайці поля стоїть вагончик на колесах – щоб люди мали можливість хоч на кілька хвилин укритися від холодного, пронизливого вітру. Тут же стоїть вантажівка, доверху навантажена мішками аміачної селітри, якою робітники оперативно заправляють місткості.
– Одночасно провадимо дві операції, – пояснює агроном мехзагону Ніна Гаврилівна Голобородько. – Підживлюємо озимі й сіємо по них люцерну. Коли хліб зберемо, багаторічні підуть у ріст – вважайте, знімемо з поля два врожаї.
Під'їхав начальник мехзагону. Емоційно, не скуплячись на жести, доповів голові про хід робіт на довірених йому полях. І став журитися тим, що його відірвали від справ лише заради того, щоб зробити фотознімок для газети:
– Ніколи нам, ніколи!
– У нашому господарстві працюють 335 чоловік: у колективі є й досвідчені фахівці, й молодь тямуща, – маневруючи по польових дорогах, далі розповідає Костянтин Олексійович, коли, поспіхом поклацавши фотоапаратом, ми взяли курс до іншої бригади. – Так, колектив великий, тому що займаємося й тваринництвом – відгодовуємо 2,6 тисячі свиней та 700 голів ВРХ. Розраховували, що навесні продамо частину поголів'я й таким чином забезпечимо себе коштами для провадження всього комплексу польових робіт. Але знову наші плани розвалилися: при собівартості свинини близько 9 гривень за кілограм, переробні підприємства зараз приймають м'ясо по 4,5 гривні. А все тому, що в Україну знову відкрили доступ дешевому польському фаршу.
– Але такі закупівельні ціни просто вбивають вітчизняного виробника!
– Саме так. Минулого року ферми дали нашому господарству збитки у розмірі 600 тисяч гривень. Скільки років вже стоять проблеми із тваринництвом, та все держава нас годує обіцянками.
Наступне поле – дивовижа. Шикарний зелений килим озимої пшениці.
– Ось що означає сіяти після доброго попередника, – говорить Яків Олексійович Діденко, начальник мехзагону, хлібороб із 56-річним стажем. – Багато людей запитують, які цього року види на врожай? Справді, вологи мало – у Кілійському районі снігу цієї зими не бачили! Що робити? Ми даємо землі усе, що їй належить. А там – видно буде... Головне, зміна добра в нас є! – і чоловік в літах поплескує по плечу свого молодого колегу, агронома мехзагону Олександра Анатолійовича Коломійця.
На моє прохання Яків Олексійович зупиняє трактор, з кабіни якого вистрибує рум'яний хлопець – у нього сажневі плечі.
– Коля Тихонов, – соромливо відрекомендовується 23-річний велетень. – У колгоспі працюю чотири роки, а раніше, коли в школі навчався, на канікулах батькові допомагав. Батько – Володимир Семенович Тихонов – все життя працював механізатором на цих полях, а мати – у колгоспній будбригаді. Зараз батьки на пенсії. Фотографуватися? Але...
Микола глянув на свої руки, в них всоталися земля й мазут – не відмити, і поспішив сховати їх за спину.
Завдяки сотням таких рук і чітко організованій роботі сільгосппідприємству вдається виживати в непростих умовах.
Минулого року за свої кошти, не вдаючись до виснажливих кредитів, СВК «Маяк» купив новий комбайн «Дон». Перед нинішніми польовими роботами чверть мільйона вклали у ремонт техніки, завдяки чому у ці весняні дні вдається працювати без збоїв. Чітке виконання всього комплексу агротехнічних заходів – єдине, що можна протиставити нелегкому за кліматичними умовами року.
Четверта година. Ми знову в райцентрі. У голови сьогодні ще багато справ...
