заявляють власники барів і ресторанів
Свого часу В'ячеслав Малежик, нині відомий композитор і поет, написав пісню, яка полюбилася багатьом, особливо молоді. «Наташку» співала вся країна, і ніхто не цікавився, хто її автор. Через сорок років він згадав про це, тому що зайшла мова про гонорар. Скільки ж В. Малежик одержав за свою популярну пісню? А аніскільки, відповів композитор. У молоді роки вчасно не звернувся до ВАПП (Всесоюзне агентство щодо захисту авторських прав), а коли з'явився – було пізно.
Виявляється тисячі карбованців, а можливо й десятки, надходили до агентства, але там нібито не знали, що робити з грішми і списали їх державі. Щоправда, автор припускає, що списали їх у чиюсь чужу кишеню. Цей факт цікавий тим, що навіть за радянських часів, таких ненависних декому сьогодні, інтелектуальна власність була під охороною. Як бачимо, автора ніхто не знав, а гроші йому відраховували.
У наш час все відбувається з точністю до навпаки: прізвища улюблених авторів та виконавців усі знають, а ось платити їм ніхто не збирається. Стара ваппівська система канула в Лету, а становлення нової йде з великим скрипом. Як ми вже писали, у нашому регіоні працює Всеукраїнське об'єднання авторських і суміжних прав «Оберіг», уповноважене державою займатися збиранням роялти, при облдержадміністрації – обласна робоча група щодо боротьби з незаконним виробництвом, поширенням і реалізацією аудіо- і відеопродукції, компакт-дисків та інших об'єктів інтелектуальної власності. Як член цієї групи регулярно буваю на всіх її засіданнях. Можу сказати, крига, звичайно, скресла, але щоб припливти до бажаного результату, потрібно буде ще чимало зусиль і часу.
Зрозуміло, що звикнути до роялти багатьом нелегко. Майже п'ятнадцять років ніхто нічого не платив, музика у громадських місцях і досі звучить в основному безкоштовно. Найцікавіше, що підприємці, особливо успішні, свої казино, ресторани, готелі спорудили, рівняючись на Європу. Але сповідувати справді європейські стандарти не всі, а точніше, більшість не хочуть. Але ж у західних країнах система авторських відрахувань давно налагоджена, справно працює. Навіть у сусідній Румунії, яка в цьому цивілізованому союзі опинилася зовсім недавно, за рік збирають понад два мільйони євро.
Але справа не лише у згубній звичці не платити, якщо цього можна уникнути. Зрештою розроблена серйозна програма профілактично-роз’яснювальної роботи і насамперед серед підприємців. «Оберіг» практично працює в нашій області рік, але за цей час його представники встигли ознайомитися з власниками багатьох кафе, ресторанів, телекомпаній, радіостанцій. Зрозуміло, що вони одержали листи-роз'яснення про те, кому і за що вони повинні робити авторські відрахування. Залучені до роботи правоохоронні органи – УМВС, УБЕЗ. Встановлено контакти з райдержадміністраціями, для них відбулося кілька семінарів. У низці районів, до речі, створено свої робочі групи.
Як бачимо, процес пішов, лише в Одесі до нього залучено понад 108 об'єктів. А скільки укладено договорів? Зовсім нічого – дванадцять... І причина тут не лише у природній жадібності одеситів-підприємців або в тому, що вони звикли не платити. Корені проблеми потрібно шукати вище – нова система не влаштовує насамперед чиновників. На одному із семінарів вони обурилися тим, що питаннями виконання Закону «Про авторське право і суміжні права» займається... громадська організація. Так, у «Оберега» громадський статус, але це аж ніяк не черговий самозванець, про що ми докладно роз'яснювали у попередніх публікаціях.
Нагадаємо лише, що доручення «Оберегу» дала держава, а не приватна лавочка, про що говорять ті, хто порушує закон. Але одесити продовжують масово ухилятися від його виконання.
Особливо процвітають у цьому багато радіостанцій, адже вся музика на радіо, а тим більше реклама, – це суцільна фонограма. Не відстають від них і телекомпанії, лише шість з них уклали договори. Продовжує впиратися і кабельне телебачення, поки що дві телекомпанії вийшли на контакт з «Оберегом». До речі, саме у відеокліпах, рекламних роликах, у трансляціях відеограм та концертів найчастіше порушується ст. 43 Закону. Але поки самі представники робочої групи (м. Одеса) сумніваються – платити чи не платити – про який порядок можна говорити...
Тому від підприємців часто можна чути безстрашно-самовпевнену фразу: «Ми нікого не боїмося!» Все вірно, крім одного: законів не потрібно боятися, їх потрібно поважати і дотримуватися... Але саме у правовому полі вимальовується ще одна проблема, яку потрібно буде розв’язувати на законодавчому рівні.
За словами старшого регіонального інспектора «Оберега» А.Н. Рахімова, у багатьох районах області до роботи долучилися райвідділи міліції: активно провадять рейди-перевірки для притягнення порушників до адміністративної відповідальності. Йдеться, наприклад, про Ізмаїльський, Білгород-Дністровський райони. Деякі справи, як кажуть, доведено до кінця, тобто, передано до суду. Ну а далі? Ось постанова, підписана суддею І.Г. Терзі (Ізмаїльський міськрайсуд), який розглядав матеріали, одержані від місцевої міліції. З неї випливає, що підприємець такий-то (не будемо виділяти одного, тому що їх багато) справді використовував у своєму кафе фонограми з комерційною метою без укладання договору про виплату авторських винагород. Тим самим скоїв правопорушення, але вину свою визнав. З врахуванням особистості винуватця, а також обставин правопорушення та його малозначимості суд звільнив його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Отож, справу припинено через малозначущість. Не будемо зараз починати схоластичну дискусію про права великі і маленькі, про відповідність порушень і покарань. Зрештою це справа тих, хто пише закони і впроваджує їх у життя. Цей та інші приклади обрано для статті з іншою метою. Судячи з постанов, ухвалених Ізмаїльським міськрайсудом, всі винні власники свою провину визнали. Було це ще у жовтні минулого року. Минуло майже півроку... Хоча б один з тих, хто розкаявся, одержавши урок та усне зауваження від судді, вирішив виправитися, укласти договір? Ні, ніхто не поспішає цього робити, адже можна і вдруге, і втретє дати клятву судді і залишитися при своїх інтересах...
Як вибратися з цього нормативно-правового тупика? Зрозуміло, що ніхто не збирається хапати наших бізнесменів, великих і малих, надівати на них наручники і відправляти до слідчого ізолятора за порушення прав інтелектуальної власності. З другого боку – звідки така зневага до закону, який, виходить, сам потребує захисту? Ці та інші питання стали предметом обговорення не лише у газетних статтях. Як повідомив голова Всеукраїнського об'єднання «Оберіг» С.К. Ступак, наприкінці цього місяця у Верховній Раді відбудуться парламентські слухання з цього питання. Сподіватимемося, для авторів настануть кращі часи.
