Цими днями журнал «Деньги» провів незалежну оцінку реальної інфляції для споживчого кошика середнього класу. Після чого запросив усіх журналістів, що цікавляться, разом проаналізувати структуру споживання і витрат найбільш платоспроможного населення України - людей з особистим доходом від 6 тисяч гривень на місяць.
Варто було лише озвучити цей «майновий ценз», як колеги, які зібралися на презентацію, з неприхованою заздрістю видихнули: «І де ж це в нас так добре заробляють?..»
Захід відбувався у центрі Києва, – місті з найвищими прибутками населення. Провінційним акулам пера/мікрофона такі заробітки і поготів не снилися. Притому що у багатьох розвинутих країнах Європи, щоб одержувати на місяць $1 тис. (5 тисяч «по-нашому»), людина може... взагалі не працювати. Настільки великі там всілякі допомоги та інші соціальні виплати «тимчасово непрацюючим»...
Проте повернімося до головної теми дослідження «Денег», – до індексу інфляції, що склав у січні 0,59 відсотка. За даними Держкомстату, який входить до системи Міністерства економіки, офіційний індекс буде менший – всього 0,5 відсотка. Відрізняються показники насамперед тому що, на відміну від середньостатистичних по Україні, у «Денег» вони орієнтовані на реальний споживчий кошик жителя великого міста, який добре заробляє. Наприклад, для киян характерні витрати на оренду житла, придбання автомобіля, купівлю якісних продуктів, одягу та взуття, на їжу не вдома, на поїздки всередині країни, на використання таксі, розваги і багато чого іншого, що зовсім не обов'язково для мешканця Білгорода-Дністровського або Великої Михайлівки. Для обчислення «ваги» кошика заміряли майже 350 цін у супермаркетах, ресторанах, кінотеатрах, авіакомпаніях, агентствах нерухомості, АЗС та в інших місцях.
А ВОНО НАМ ТРЕБА?
Навіщо взагалі вираховувати цей самий індекс інфляції? Адже більшість наших читачів все одно не повірять, нібито на фоні 9-відсоткового реального зростання ВВП січневі пів-відсотка зростання цін є найнижчим показником за всю історію незалежності України. Тому що на наших очах ціни на електроенергію і газ зростають кратно!..
Експерти на це запитання мають обґрунтовану відповідь: індекс інфляції незамінимий для планування власних витрат у найближчій перспективі. А виходячи з правильної оцінки витрат, можна планувати доходи і кар'єру. Знаючи реальний індекс інфляції, представник середнього класу одержує цілком конкретні аргументи під час обговорення з роботодавцем питання про величину зарплати.
У свою чергу, бізнесові показник інфляції потрібен для планування цінової політики і правильного розрахунку реальної ціни грошей, що віддаються у борг або беруться в кредит.
НА ПЕРШИЙ ПОГЛЯД, ВСЕ НІБИТО ДОБРЕ
У колишнього мера Києва Олександра Омельченка є улюблена сентенція: «Кияни насправді – це одесити, які не доїхали до Москви».
Читачам «Одеських вістей», які поділяють цю точку зору, буде цікаво (і, мабуть, приємно) довідатися про те, що структура споживання середнього класу киян мало відрізняється від аналогічних показників розвинутих східноєвропейських країн. Як виявилося, забезпечений українець 23 відсотки свого місячного бюджету витрачає на їжу, 41,3 – на промислові товари і 35,7 – на послуги. Для порівняння: жителі Польщі витрачають 37 відсотків особистого бюджету на їжу, 29 – на промислові товари і 34 – на послуги. У Чехії на їжу витрачають 27 відсотків особистого бюджету, на промтовари – 32, на послуги – 41 відсоток.
Загалом, наш київський середній клас явно випереджає за рівнем життя інших українців. На думку фахівців, розгадка проста: він все ж таки більше і з користю працює, ніж основна маса населення в провінції. Можна згадати в цьому зв'язку часи СРСР: навіть за умов загальної зрівнялівки і «ощадливої економіки» зарплати київських вчителів, працівників поштового зв'язку або продавців хліба були вищими, ніж у їхніх колег в українській глибинці…
НАСПРАВДІ Ж…
Набагато сумніше виглядає на цьому тлі «середньостатистичний фігурант» офіційних досліджень Держкомстату з того ж середнього класу, але з «іншої України». Виходить, що на їжу він витрачає зовсім не 23 відсотки, а майже дві третини особистого бюджету. А це, між іншим, – ознака убогості. Навіть у Росії, яка, за винятком Москви і Санкт-Петербурга, не ненабагато заможніша за теперішню Україну, частка їжі в офіційному споживчому кошику майже вдвічі менша! Зараз в Україні споживчий кошик за структурою приблизно повторює російський зразок 1999 року. Для тих, хто призабув, нагадаю: це перший рік після так званого дефолту 17 серпня 1998-го, – коли росіяни вмить позбулися своїх заощаджень, а ціни на всі, без винятку, товари різко злетіли вгору, услід за доларом, що подорожчав майже у 6 разів. Звичайно, жителі сусідньої держави тоді купували тільки найнеобхідніше. Бо, не приведи Господи, Кремль знову задумає для них щось «шокотерапевтичне»!..
А ЩО УЗАГАЛІ РАХУЄ ДЕРЖКОМСТАТ?
На це запитання відповісти надзвичайно важко. Ми знаємо напевно хіба що ціни, які Держкомстат постійно моніторить. Нова, визнана в усьому світі методика – так звана міжнародна Класифікація індивідуального споживання за метою – впроваджена в нас в Україні лише з січня поточного року. Тому поки незрозуміло, якою мірою використання нового інструменту наблизить офіційну статистику до реалій.
Можливо, після повного «освоєння» апаратом Мінекономіки всієї цієї цифирі звичайний обиватель зможе, нарешті, довідатися справжній індекс інфляції у рідній державі. Досі на це зовсім невинне запитання знаючі люди «голосно пошепки» вимовляють: «Ну ти ж розумієш, індекс інфляції – цифра політична!». І піднімають очі вгору.
Держкомстат не тому відмовляється розкрити таємницю складу споживчого кошика, що не хоче, а тому, що вона, судячи з його ж методики, «плаває». Тобто враховує реальну (як її розуміють статистики) питому вагу того чи іншого товару/послуги у споживчому кошику.
А ще Держкомстат не вводить подорожчання житлово-комунальних послуг і споживання електроенергії у розрахунки індексу інфляції. Оскільки... не знає, який саме показник вводити. У різних регіонах, як відомо, різна цінова політика в ЖКГ. Більш-менш об'єктивний звіт про рівень інфляції українці зможуть одержати від офіційної статистики, у кращому разі, під кінець року. Тобто за підсумками досить тривалого періоду часу.
Як пообіцяли автору колеги з журналу «Деньги», незабаром індекс інфляції розраховуватиметься його фахівцями не лише для мешканців Києва, а й для співвітчизників, які мешкають в Одесі, Харкові, Дніпропетровську і Донецьку.
P.S. По завершенні презентації нового дослідження – між іншим, першого в історії незалежної України – «Деньги» вручили присутнім журналістам по «мінімальному споживчому кошику». Вашому кореспондентові поклали: плавлений сирок, 100-грамовий «пузирець» горілки, пакетик розчинної кави, автомобіль (іграшковий), презерватив (справжній), кілька пігулок для поліпшення запаху з рота, авторучку з логотипом журналу. Щось з цього набору одразу ж «пішло в хід». Деякі ж найменування я вважав розсудливим притримати: раптом через якийсь час і вони стануть у країні дефіцитом?..
P.P.S. Тим часом Держкомстат обнародував лютневий індекс інфляції – 0,6 відсотка. У порівнянні із січнем, у минулому місяці не змінилися ціни на продовольчі товари; на непродовольчі ж вони підвищилися на 1,7 відсотка, а на послуги – на 1,3 відсотка.
За підсумками 2007 року Кабінет Міністрів прогнозує інфляцію на рівні 7,5 відсотка. Нагадаємо: у 2006-му вона становила 11,6 відсотка, у 2005-му – 10,3.
