«Дуже хотілося б довідатися побільше про профілактичні щеплення, які роблять у дитячому віці. Мені не один раз доводилося чути найрізномінтніші думки щодо цього: лікарі наполягають на обов'язковості щеплень, а багато моїх подруг, молоді мами, як і я, сумніваються у їхній необхідності, побоюються небажаних наслідків для здоров'я малят», – пише у своєму листі до редакції одеситка Олена Л.
На лист нашої читачки відповідає Одеський міський центр здоров'я статтею за редакцією його головного лікаря Ігоря Ратовського.
Різні інфекції споконвіку ставали причинами епідемій, забираючи велику кількість людських життів, і люди змушені були шукати способи боротьби з ними. На сьогоднішній день найпотужнішим і найефективнішим методом боротьби з інфекціями є такий профілактичний захід, як вакцинація. В Україні відповідно до законодавства обов'язковими є щеплення з метою запобігання захворювань на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, коклюш, кір.
Що таке щеплення, знають всі батьки, але не секрет, що у багатьох з них перед тим, як прищепити власну дитину, виникають всілякі сумніви. Декому здається, що можна обійтися і без вакцинації, якщо оберігати своє чадо від контактів з хворими дітьми, добре годувати, займатися загартовуванням з самого раннього віку. Але, на жаль, все це не гарантує безпеки вашому маляті. Людина, як відомо, живе в оточенні великої кількості різноманітних мікроорганізмів, і багато які з них здатні викликати ті або інші захворювання. Відверто скажемо: альтернативи щепленням немає, як немає і засобів, здатних замінити їх.
Вся справа у захисних силах людського організму – системі імунітету. Призначення нашого імунітету – реагувати на все чужорідне, щоб захистити від нього наш організм. Система потребує постійного тренування: якщо цього не робити, імунітет не буде готовий відбити атаку збудника того або іншого захворювання. Щеплення саме є таким тренуванням.
Після введення вакцини повинен пройти певний час, щоб організм встиг виробити необхідні захисні фактори. Зазвичай для цього потрібно від одного до декількох тижнів.
Вакцинація не є якимсь надзвичайним імунологічним втручанням. Це всього лише імітація природного процесу взаємодії нашого організму з мікросвітом, який нас оточує. Вакцини за своєю природою бувають різні. Поза залежністю від того, яка з них застосовується, вона ні в якому разі не може призвести до захворювання. У відповідь на введення так званої вбитої вакцини (наприклад, коклюшної) або знешкодженого токсину (наприклад, дифтерійного або правцевого) в організмі виробляються захисні антитіла. Оскільки вбиті вакцини в організмі, звичайно ж, не розмножуються, їх вводять через якийсь час повторно, щоб вироблення антитіл було повноцінним і тривалим.
Вродженої несприйнятливості до інфекційних захворювань у людини не існує. До введення у медичну практику вакцинацій практично кожен міг перехворіти на кір, паротит, краснуху, коклюш. І тільки щеплення позбавили нас від цих хвороб у масовому масштабі.
Давно відомо і те, що найефективнішим засобом профілактики туберкульозу є вакцина БЦЖ, яку практикують вже 85 років. Перше щеплення дитині роблять на 5-й день народження у пологовому будинку, друге – у 7 років, третє – у 14. В даний час через недостатню поінформованість і відмову деяких батьків від щеплень формується прошарок підростаючого покоління, загрозливо незахищеного від туберкульозу, що призводить до наростання епідемії захворювання. А саме так, у наростаючому темпі, характеризується ситуація з поширенням туберкульозу в Україні, зокрема й у м. Одесі.
Грип також належить до керованих інфекцій. Тому один з вирішальних факторів зниження захворюваності на грип – високий відсоток охоплення населення, у першу чергу дітей, щепленнями у належні для них терміни: це сприяє розвиткові «колективного імунітету».
Ще раз відзначимо: альтернативи щепленням немає. Ніякі гомеопатичні засоби або інше чудодійне зілля не здатні замінити вакцинацію. Як би ви не зміцнювали здоров'я маляти, якщо не зроблена вчасно вакцинація, несприйнятливість до конкретного збудника інфекції сформуватися не може, і дитина при зустрічі з ним неминуче занедужає.
На жаль, уникнути захворювання на кір, коклюш, дифтерію, паротит та інші інфекційні хвороби досить проблематично, якщо в організмі вашого маляти не сформувалися специфічні антитіла до того або іншого збудника. А антитіла, як вже відзначалося, виникають тільки у відповідь на саму інфекцію або вакцинацію проти неї. І жодними іншими заходами, чи то повноцінне харчування, часті прогулянки на свіжому повітрі чи процедури, що загартовують, стимулювати появу специфічних антитіл не вдається.
Сподіваємося, що переконали молодих мам у необхідності щеплень. Але виникає запитання: а чи всім можна вводити вакцини, адже здоров'я у малят різне. Хтось піддається застудам, а в когось уже є хронічне захворювання. Таким чином, виникає запитання, чи можна робити щеплення у тому або іншому конкретному випадку.
Виявлення протипоказань до вакцинації має на меті зниження частоти реакцій і ускладнень у поствакцинальному періоді. Як протипоказання відомі ті розлади здоров'я, при яких їх ризик зростає. Тому в будь-якому разі треба ретельно обговорити ці питання з лікуючим лікарем-педіатром. Відзначимо лише, що хворі діти потребують захисту від інфекцій не менше, ніж здорові.
Досвід показує, що більшість побічних реакцій – простий збіг у часі. Всі можливі ускладнення не перевищують того ризику, якому ви піддаєте свою дитину, відмовившись від вакцинації. Не треба зайвий раз випробовувати долю.
