ДАВАЙТЕ НЕ БУДЕМО ПОСПІШАТИ

У минулому році одним із депутатів Верховної Ради України було заявлено, що в Одесі зібрано 200 тис. підписів на підтримку проведення Всеукраїнського референдуму “Проти НАТО, за дружбу з Росією”. А як нещодавно стало відомо, вже зібрано понад 4 мільйони підписів тих громадян України, які за проведення референдуму. Результати соціологічного дослідження, проведеного Центром соціальних досліджень “Софія”, показали, що 58% опитаних проголосували б проти приєднання країни до альянсу, “за“ – 21%, 9% не пішли б на такий референдум, а ще 12% не визначилися зі своїм вибором. Найбільше противників НАТО на сході України (тут 83% опитаних проти приєднання до альянсу, “за” – 6%). На півдні противники НАТО складають 75%, прибічники приєднання – 9%. У центрі України проти НАТО виступають 45% респондентів, “за” – 27%, а ще 17% вагаються з відповіддю. На західній Україні – проти НАТО висловилися 29%, “за” – 42%, а 20% не визначилися у своєму виборі.

Я міг би назвати і результати інших соціологічних досліджень, які підтверджують, що більшість населення України проти її вступу до НАТО. Цей факт пані Поліна Сіновець ніби не помічає, приводячи свої докази за вступ до альянсу.

У ході опитування офіцерів одного із оперативних командувань цікавилися їхнім ставленням щодо вступу України до НАТО. Було встановлено, що 64% опитаних не схвалюють його.

Ще не вивітрилася з пам’яті мільйонів ідеологія, спрямована на навіювання того, що НАТО – заклятий ворог. А тепер, після 15 років усілякої плутанини, НАТО раптом комусь стає найкращим другом. Готуються спільні навчання “Партнерство – заради миру”, “Сі Бриз”, у ході яких НАТОвські військовослужбовці будуть навчатися тому, як точно проводити рекогносцировку по наших чорноморських, і конкретно одеських, фарватерах, по наших українських дорогах і полях. Вони не за інструкціями будуть вивчати сильні і слабкі сторони, зокрема моральні і матеріальні, наших солдатів і офіцерів. Особисто сам пам’ятаю, як їздив у Західний Берлін у складі групи переодягнутих офіцерів для проведення рекогносцировки, вивчення підходів і проїзду по вулицях міста: як піде той чи інший батальйон, рота по конкретних вулицях Західного Берліна. А “янкі” будуть без усякого маскування отримувати безцінний досвід “вторгнення” на нашу територію. Вони, напевне, знають, що у результаті “посиленого” скорочення Збройних сил України до “оптимальних” норм, є регіони, де вже не дислокуються військові частини. Чи не тому навчання розпочинаються саме в Одесі, а не де-небудь на Тарутинському військовому полігоні, де поблизу немає стратегічно важливих об’єктів?

Хотілося б особливо відзначити, що навчання будуть провадитися і в акваторії Чорного моря. Без сумніву, природі буде завдано невиправних збитків. Цікаво було б дізнатися думку міністра екології і природних ресурсів України з цього приводу.

Сьогодні деякі “розумні” психологи говорять буквально таке: “Ну, навіщо зараз запитувати людей про те, вступати чи не вступати до НАТО? Давайте не будемо їх дражнити, а зачекаємо десяток років. Старе покоління вимре, а потім ніхто і не зрозуміє, що таке НАТО і які його реальні мета і завдання. Пам’ять буде вже втрачена”. Одночасно з цим НАТОвські ідеологи і досвідчені розвідники реально і продуктивно працюють з молоддю, “одурманюючи” її чарівністю вступу і співпраці з НАТО. На гроші НАТО відкриваються різні пізнавальні курси, під час яких можна проповідувати все, що завгодно, і безконтрольно. Але не перед ветеранами Великої Вітчизняної війни, а перед тими, хто внаслідок відсутності життєвого досвіду сьогодні не може розібратися у тому, що ж відбувається у нього в країні.

Глибоко помиляються ті, хто сподівається на те, що від вступу до НАТО держава тільки виграє, і ми будемо перебувати у колективній безпеці. Я, маючи багато років армійської служби за плечима, сумніваюся, що безпека українського народу стане на вищий рівень після вступу України до НАТО. Російська Федерація буде вимушена вжити адекватних заходів. Чи стануть тоді газ і нафта для України дешевшими?

На мій погляд, співпраця з НАТО в сфері боротьби з тероризмом, у гуманітарній сфері, без розкриття військових і державних таємниць, може мати місце. Але співпраця у тому вигляді, в якому нам пропонує її сьогодні керівництво країни, на мій погляд, неприйнятна. А всі крапки над “і” нехай поставить всенародний референдум.

Валерій ОСИПОВ, доктор економічних наук, професор, академік Міжнародної кадрової академії при ЮНЕСКО і Раді Європи

НЕ ТРЕБА БОЯТИСЯ ЗМІН

Я належу до покоління людей, які ще виховувались на марксистсько-ленінських принципах, на комуністичних ідеалах. Мене, як і багатьох інших, в школі навчали, що НАТО – це імперіалістичний блок, ворожий нашій державі – тоді ще Радянського Союзу. Що все, що пов’язано з НАТО, несе війну та насильство.

Хочу сказати, що і тепер про НАТО знаю дуже мало, а тому, вважаю, що розпочата в «Одеських вістях» дискусія з цього приводу вчасна і необхідна.

Особисто в мене виникають такі питання: чому, коли в Україні провадились спільні навчання наших військовослужбовців з військовиками Євроатлантичного блоку раніше ніхто не піднімав питання про якусь загрозу державному суверенітету України? Чому ця тема набула розголосу лише під час минулорічних виборів? Не розумію я також тих громадян, які пов’язують вступ України до НАТО з можливістю виникнення конфлікту з Росією, при цьому про інтереси України мало хто говорить.

Ми всі хочемо мати цивілізовану правову державу, в якій всі громадяни дотримуються законів. Також ми бачимо, що в країнах Євроатлантичного блоку перед Законом рівні всі, і всі відповідають за свої вчинки. Коли навчальна ракета летить не за своїм призначенням, там військовий міністр пише рапорт про відставку. Нам, жителям колишнього Союзу РСР, про таке можливо лише мріяти. На мою думку, людська логіка інертна, дуже багато в нас «совковості», ми до цих пір все ще боїмося сказати своє «я» («як би чого не вийшло»).

Необхідна незалежна оцінка результатів вступу всіх держав, які є членами Євроатлантичного блоку, «плюсів» та «мінусів» цієї інтеграції. Адже в даний час ми спостерігаємо лише пусту балаканину та мітинги на догоду певним політичним колам.

Людмила БАЗЕЙ, жителька селища Саврань

КОМУСЬ ВИГІДНО, АЛЕ НЕ УКРАЇНІ

Я категорично проти того, щоб Україна вступала до НАТО. Більш того, скажу, що цієї позиції дотримуються більшість членів нашого колективу. Як я розумію, при вступі до альянсу треба оновлювати всю військову техніку. А за які кошти? Виходить якийсь абсурд. Стати членом ЄС ми не можемо через економічну нестабільність, а в НАТО – будь ласка. Хіба не зрозуміло, що через свою бідність ми не зможемо бути рівноправним членом альянсу. А це означає, що ми станемо своєрідним придатком, яким будуть керувати сильніші.

Крім того, як мені здається, комусь вигідно, щоб Україна стала членом НАТО. Тоді її можна буде використати, як полігон для наступу на Росію. Такий собі стартовий майданчик. Можливо, я неправа, але подібні припущення висловлюють багато простих людей.

Ольга ГЕЙСМАН, бібліотекар читальної зали Савранської ЦБМ

ХОЧУ, ЩОБ НАША КРАЇНА БУЛА САМОСТІЙНОЮ

Я проти того, щоб Україна вступала до НАТО. Мені хочеться, щоб наша держава була самостійною. При вступі до цього альянсу із бюджету нашої країни вилучатимуться великі суми. До того ж наші дружини, матері, сестри знову ж будуть потерпати, аби їхніх синів не відправили в якийсь черговий «Афган». У нас багаті землі, працьовиті люди, чому нами має хтось керувати? Навіщо нам, українцям, «танцювати під чужу дудку»?

Я особисто бачу тільки мінуси від вступу України до НАТО. Особливо це стосується пересічних громадян. Адже народ від цього кроку нічого не виграє. Хіба що доведеться платити більші податки, аби утримувати армію нового зразка.

Володимир ЮЗЬКОВ, Савранський селищний голова

Я КАТЕГОРИЧНО ПРОТИ

Я вже не кажу про те, що може втратити Україна у плані своєї самостійності. Торкнуся лише економічного боку справи. При вступі України до НАТО неминуче будуть вилучатись величезні суми із нашого й так бідного бюджету. А це ж насамперед вдарить по населенню. Я вважаю, що одночасно значна частина людей поповнить армію безробітних. Адже вся військова промисловість нашої країни, м’яко кажучи, неконкурентноздатна.

Небайдужий нам, українцям, і той факт, що при вступі до НАТО ми втратимо такого вигідного економічного партнера, як Росія. Не виключено, що можуть погіршитись наші добросусідські стосунки з цією країною. А це для нас небажано. Якщо подумаю, що на території нашої країни можуть розміститися бази альянсу, то категорично виступаю проти такого кроку нашої країни.

Ніна БАГРІЙ, начальник Савранського відділення АКБ «Імексбанк»

А ЧОМУ Б І НІ?

Я не проти. Гадаю, що від вступу України до НАТО суверенітет нашої держави не постраждає. Вважаю, що доцільніше мати менш чисельну, але високопрофесійну армію. На переозброєння і перенавчання військовиків буде використано не більше, ніж йде тепер на велику, але малоефективну армію.

Що ж стосується позиції Росії з цього питання, то пора відвикати від того, що Москва диктує, як нам жити.

Вступ України до НАТО підвищить імідж нашої країни в усьому світі. А це стимулюватиме залучення іноземних інвестицій в Україну. Хіба це погано?

Олег ПІВТОРАК,член партії Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»