у випускників Одеської державної академії холоду. Адже це єдиний вуз в Україні, де готують фахівців для галузей низькотемпературної техніки, енергетики.
«НАШІ ФАХІВЦІ – НАРОЗХВАТ», –
говорить ректор академії, доктор технічних наук, професор В.В. Притула. І це чудово розуміють ті, хто готується до нас вступати. Чи можна уявити наше життя без сучасних холодильників, кондиціонерів? Відповідь на це запитання дасть будь-який випускник школи.
– Валерію Васильовичу, але не всі знають про перспективи унікальної галузі – низькотемпературної техніки та енергетики. Розкажіть про це докладніше, тим більше, що академія холоду готується до славного ювілею – 85-річчя.
– Кажуть, що ідея – річ матеріальна. Але якщо вона відірвана від потреб життя, не має свого коріння, то навряд чи буде реалізована. У ідеї, яка виникла 85 років тому – інша доля. Підготовка фахівців високої кваліфікації була не лише науково обґрунтована, але й практично затребувана. Так, у 1922 році було засновано Вищий технікум загальної хімії, від якого й бере початок наш вуз. Він пройшов важкий та складний шлях, але його вклад у розвиток інженерної думки України відомий. Пізніше штучний холод став потужним чинником розвитку техніки, покращення якості життя, він проник в усі сфери діяльності людини. Сьогодні Одеська державна академія холоду – визнаний у світі освітній та науковий центр для усіх галузей низькотемпературної техніки та енергетики.
– Спектр у вас справді широкий – холодильні машини та установки, кріогенна техніка й технологія, компресори, пневмоагрегати та вакуумна техніка, системи кондиціонування… Чесно кажучи, газетної сторінки не вистачить, щоб перерахувати усі ваші спеціальності, наукові напрями… Рай для «технарів», та й годі!
– Можливо, для масового читача цей перелік здасться довгуватим, але підготовка інженерних кадрів сьогодні є завданням номер один. І для вузів, і для країни у цілому. Ми багато говорили про нові технології, інноваційні проекти, але такі програми на пустому місці не реалізуються. Потрібна нова генерація науково-технічної еліти, конкурентоспроможні фахівці. Створення «науково-технічного мозку науки» – це не пафосна риторика, не гарна гра слів, а настійна потреба, я б сказав, виклик часу. І треба гідно на нього відповісти. Тому відбір та виховання талановитої молоді, розвиток фундаментальних, прикладних досліджень було й залишається головним для нас.
– Та й ринок диктує свої «правила гри». Це, до речі, підкреслили керівники Міністерства освіти та науки України на останній зустрічі із ректорами вузів. Йшлося про перевиробництво юристів, менеджерів… Курс взято на технічний профіль…
– Ми прагнемо до того, щоб наші студенти, опанувавши фундаментальні та спеціальні знання, розвивали здібності до творчої, самостійної роботи. В ідеалі кожен випускник академії має запропонувати, прийняти й реалізувати ідею, легко адаптуватися до швидкозмінних умов виробництва та життя у цілому. Ми маємо пишатися нашими випускниками, оскільки їх можна зустріти не лише в Україні, а й в країнах СНД, Європи, Азії, Латинської Америки. Саме вони зіграли провідну роль у становленні та розвитку цієї галузі в різних куточках земної кулі.
– Так, холодильному, так за традицією називають наш вуз, є чим пишатися... Серед його вихованців – лауреати Державної премії, академіки, заслужені діячі науки й техніки України…
– До речі, саме наш вуз є засновником такої потужної асоціації, як Міжнародна академія холоду. Співпрацюємо тісно і з ЮНЕСКО, за ініціативою 2008 рік буде оголошено роком «холодильної техніки». Це приурочено до сторіччя першого Міжнародного конгресу холоду у Парижі.
На даний час у нас навчаються понад п’ять тисяч студентів. Набір на перший курс – 850 чоловік. У їхньому розпорядженні 35 комп’ютерних класів для провадження практичних і лабораторних робіт, глобальні мережі для одержання оперативної інформації, електронна бібліотека. То ж успішні умови для успішної кар’єри в нас створено.
ІНФОРМАЦІЯ – У НАЙСИЛЬНІШОГО
Любов Піменова, студентка 5-го курсу інституту енергетики та екології, стипендіат Верховної Ради України:
– Є класична фраза про науку. Її порівнюють із відкритим океаном: один перевозить по ньому зливки золота, другий ловить оселедців. Хто й чим з нас буде займатися після закінчення вузу залежить все ж таки від самого студента, його працелюбства, зацікавленості. Можу сказати одне – умови для обох варіантів в академії розкішні. Лише студентське наукове товариство дає можливість кожному розкрити свої таланти. Двадцять (!) наукових гуртків, два студентські конструкторські бюро, науково-дослідна лабораторія… Мої однокурсники працюють над такими темами, як «Автоматизоване проектування у холодильній техніці», «Математичне моделювання кріогенних систем», а також займаються нетрадиційною енергетикою. А ось і результат – минулого року саме студенти нашого інституту стали переможцями у номінації «Кращий інноваційний проект 2006 р.», а наші однолітки (з інституту низькотемпературної техніки та технології) перемогли у Всеукраїнському конкурсі проектів щодо енергозбереження. Можливо, дається взнаки загальна атмосфера, повірте, іншого такого демократичного вузу, як академія холоду, просто не існує. Ця демократичність, рівноправність студента й доцента, об’єднує всіх до єдиного (серед них і випускників, де б вони не перебували) у єдину дружну академічну сім’ю. Про наше дозвілля можна написати не лише статтю, цілу книгу. Візьмемо з неї один факт: наш гуртожиток (вул. Тіниста, 9/11) визнано кращим в місті. У таких умовах легко дихається, працюється, а наш кругозір дозволить нам реалізовувати себе на будь-якому місці – від атомника до артиста.
Євген Смирнов, першокурсник інституту низькотемпературної техніки та енергетики:
– Впевнений, що моя спеціальність забезпечить мені надійний соціальний статус на довгі роки. Без роботи ніхто з випускників не залишається. Особисто я зробив свій вибір, відвідавши вуз у день відкритих дверей. Другі вступники віддали перевагу новітній спеціальності: «Газотурбінні установки та компресорні станції», а також професії, пов’язаній із газонафтопроводами та нафтосховищами. Навряд чи хтось знає, що газ, нафта відіграють сьогодні заголовну роль в економіці нашої країни. Наша академія за сьогоднішніми мірками невеликий вуз, а отже, кожен студент перебуває під пильним оком викладача. Нас привчають до відповідальності, до добросовісного засвоєння навчальних програм.
ТЕАТР РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ… З КВИТКА
Ю.В. Байдак, завкафедри, кандидат технічних наук, доцент, голова профкому академії:
– Наш профком не лише вирішує питання взаємостосунків із адміністрацією вузу, гарантує виконання освітніх законів, колективного договору… У полі нашого зору – інші важливі напрями. Не буду усе перераховувати, хоча і виплата стипендії, й організація студентського дозвілля рівноцінні за своєю значимістю. В Одесі, наприклад, багато театрів, але чи часто студенти дивляться вистави? Це питання ми давно не обговорюємо, а просто закуповуємо щомісяця квитки до театру й безкоштовно розповсюджуємо їх у всіх підрозділах академії.
Отож театр розпочинається з квитка, але… безкоштовного. Добре, що ректор В.В. Притула завжди ефективно й оперативно вирішує багато фінансових проблем. На висоті у нас і спортивно-масова робота, яка ведеться під керівництвом завкафедри фізвиховання В.П. Васильєва. Спортивний інвентар, форма із логотипом академії, кімоно, призи – це не дрібниці й для профкому. Щорічні витрати на фізкультуру та спорт складають понад 2500 гривень. Не забуваємо й ветеранів: на обліку ветеранської організації, якою керує В.П. Мельникова, перебуває понад 80 чоловік. Серед них – інваліди та учасники бойових дій. Наближаються травневі свята, й всі витрати на ці урочистості, як правило, бере на себе профком. Щира турбота про ветеранів має виховати у студентів бережне ставлення до минулого, а отже, й до свого майбутнього. Іншого шляху ми не бачимо.
І, нарешті, ще одна важлива сфера – студентське самоврядування. Сьогодні – це, свого роду, панацея від багатьох соціальних бід, на нього покладають великі надії. Так і має бути, але за однієї умови, якщо це справа, а не слова. Сьогодні наші студенти вже навчилися самі вирішувати багато питань у гуртожитках, студентському клубі, у студіях та гуртках. Є в нас і чудовий спортивно-оздоровчий табір «Південний Буг», він розташований в екологічно чистому та мальовничому районі – Савранському лісі. Як бачимо, культура бадьорості й культура оптимізму багато означає для тих, хто спрямований на успішну кар’єру.
