Понад десять років площі одного із найбільших у Європі полігонів у 29943 гектари виявлялися незатребуваними. І усі ці роки вони залишалися предметом юридичної суперечки між Тарутинською РДА та Міністерством оборони України, про яку «Одеські вісті» повідомляли читачам. Як сьогодні вирішуються полігонні справи?
УСІМ БИ СЕСТРАМ ТА СЕРЕЖКИ
Після тривалих судових позовів за рішенням Арбітражного суду простори полігону як землі запасу закріпили за Веселодолинською сільрадою Тарутинського району. Однак одразу Саратська влада, яка претендувала на частину полігону, пред'явила справжні документи 1946 року, згідно з якими землі площею 5532,27 га для формування полігону вилучалися також із Саратського району. І пізніше підкріпила свої вимоги з даного приводу судовим рішенням Саратського районного суду. Окрім того, Петропавлівська, Старосільська та Міняйлівська сільради колишнього Бородінського району (який влився згодом до Тарутинського) за бажанням їхніх громад приєдналися до Саратського району. Причому мешканці громади Старосільської сільради мають найменший по району пай – 2,8 га, що майже удвічі менше за середньорайонний, що становить 4,3 га. А в маленькому селі Пасічне склалася й зовсім парадоксальна ситуація. Територіально перебуваючи у Тарутинському районі, адміністративно воно обслуговується Саратським. Тому що до Сарати можна дістатися хвилин за двадцять із хвостиком, а до Тарутиного треба відмахати понад сто кілометрів, окресливши солідне коло. Донині мешканці Пасічного, серед них і колишні працівники військового радгоспу «Чорноморський», не можуть одержати жодного клаптика землі за паями або оформити держакти на присадибні території біля давно приватизованих будинків.
Селяни охоче розповідають, як у Пасічному, утвореному тридцять років тому, мешкали раніше. У них було майже безкоштовне комфортне житло із центральним опаленням, водопостачанням та каналізацією, газгольдери для тридцяти двоповерхових будинків, благодійне молоко дітям до року, копійчані ціни на різноманітну продукцію «Чорноморського», яка без перебоїв продавалася у ларку.
Сьогодні колишній райський куточок перетворився в глушину. Село нагадує добре постарілі декорації для фільму жахів. Порожніми очницями дивляться у малозмістовне майбутнє колись упорядковані будинки. У великому 24-квартирному будинку мешкає лише одна родина. Розкішні особняки, споруджені за індивідуальними проектами, чекаючи на повернення господарів, стоять пусткою. Усі вирушили на заробітки до близьких Надежди або Сарати. А то й далі: до Одеси, Києва й навіть до Москви.
У наявності із зареєстрованих 428 мешканців села ледве набереться 90 чоловік. Нинішньої осені до першого класу піде єдиний маленький мешканець Пасічного. Зараз у початковій школі навчається першокласниця та п'ятеро третьокласників. Єдину групу дитсадка, розміщеного у квартирі двоповерхівки, відвідують 9 дітей віком від двох до шести років.
Колишнє адмінприміщення радгоспу «Чорноморський», що втратило значимість, дало притулок ФАПу, відділенню зв'язку, бібліотеці, початковій школі, які опалюються камінами... Поруч лякає порожнечею облуплена Дошка пошани... На тлі колишньої пишноти розпач людей, які живуть тут, постійно підсилюється.
Враження від побаченого поділяє голова Саратської райради Костянтин Бочевар, який виїхав спільно із Надеждинським сільським головою Віталієм Чакиром до Пасічного:
– Таке гарне село виявилося у тупику! Його служби та інфраструктура перебувають на бюджетному обслуговуванні Надеждинської сільради, а жодних податків із Пасічного не надходить. Через територіальну приналежність вони йдуть до Веселодолинської сільської ради Тарутинського району. Минулої осені на сесії Саратської райради депутати розглядали питання про 5532 га, які відійшли до полігону. Також говорили й про проблеми мешканців Пасічного. Безперечно, їх можна буде вирішити лише у разі передачі земель на баланс Саратської райради. Із проханням допомогти розв’язати дану проблему ми зверталися до голови Одеської облради Миколи Скорика. Але лише коли землі повернуться до Надеждинської сільради, мешканці Пасічного відповідно до Земельного кодексу зможуть одержати земельний пай, землю для особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку.
БЕЗ ВІРИ ТА НАДІЇ
Розмова щодо життя-буття пасічненців ведемо у ФАПі. Місцевий фельдшер Світлана Минзул розповіла, як непросто важкохворих везти до Саратської райлікарні. Але фельдшера радує забезпеченість медикаментами, шприцами, щеплювальним матеріалом. Зарплату, завдяки Саратській райраді, також виплачують вчасно.
У Євгенії Шваги – завідувачки школи та єдиного вчителя «збірного» класу, окрім професійних турбот є й особисті. Вона одна із тих, хто до села приїхав замолоду. Сьогодні в родині Шваги із 4 чоловік немає жодної п'яді землі. Інших фінансових джерел, окрім бюджетних зарплат її та чоловіка, немає, а треба підтримувати синів-студентів. Мати Євгенії Михайлівни із Білгород-Дністровського району якось виділила родині доньки зі свого подвір'я декілька курей. А щоб їх прогодувати – зерна на додачу.
– Навіть така дрібниця через відсутність паїв стає великою проблемою, – скаржиться Євгенія Швага. – Нам роз'яснили, що на родину належить близько 12 га землі. Наскільки тоді було б простіше жити!
– Усе розвалилося в селі, населення змушене тікати на заробітки, – роз'яснює в.о. директора військового радгоспу «Чорноморський» Валентина Дмитрівна Лук’янчук. – Тарутинська райдержадміністрація зараз провадить процедуру банкрутства радгоспу «Чорноморський». У нас на руках залишився єдиний легітимний документ – державний акт на 686 га землі, виконаний 10 років тому. Голова Тарутинської РДА згадував про можливість розподілити площі полігону між сільрадами, які межують із ним. Але ми лише за те, щоб повністю перейти до Саратського району. Щороку відраховуємо до Веселодолинського бюджету по 200 тисяч гривень фіксованого податку на землю. Але повернення цих грошей у вигляді благоустрою, ремонту доріг, плати за освітлення або воду, яку зараз подають двічі на тиждень, як не було, так і немає.
Безлюдні вулиці Пасічного через незвичну тишу виглядають як театральні декорації. Підходимо до жінок, які сидять на лавочці. Розмова не клеїться. Жінка похилого віку говорить:
– І надії немає, й нікому не віримо! Молоко здаємо приймальникові по 50 копійок, ось і всі наші доходи. Багато років зарплату «Чорноморський» не виплачує. Деяким заборгували вже по 8 – 10 тисяч гривень. Інвестор орендує в нас землю, а ми ніби й стосунку до неї не маємо. Паперів же на руках немає! Щоправда, гроші на виготовлення держактів здали давно. Ось і хвилюємося, де ми влітку сіна вкосимо? А раптом інвестор заборонить навіть корів на лузі випасати? Ось якими ми виявилися безправними!
Із різних кінців села підтягуються люди. До розмови долучається Валерій Власенко, колишній водій «Чорноморського»:
– У радгоспі було 40 тракторів, залишилося 2, та й ті розкурочено. Повністю зникли культиватори, машини, інша сільгосптехніка. У мене 27 років виробничого стажу, прийшов до радгоспу працювати одразу після армії. А нещодавно захворів і звернувся до Саратської лікарні. Виявилося, що на три дні потрібно медикаментів на 300 гривень. Немає в мене таких грошей для лікування. Ми, – він оглянув поглядом близько двох десятків учасників стихійних зборів, – майже всі одного року народження й разом піднімали на ноги село. А сьогодні хто відповість за розбиті надії? Хто допоможе?
* * *
Проблема ефективного використання земель колишнього Тарутинського полігону, що різко позначилася, згадувалася на останньому засіданні Координаційної ради при голові обласної ради Миколі Скорику на початку квітня. Трохи раніше з цього питання під головуванням губернатора Івана Плачкова й за участі активів Саратського і Тарутинського районів відбулася виїзна робоча нарада у Саратському районі. Саме тоді було ухвалено, зрештою, рішення щодо створення робочої групи на чолі із заступником голови облдержадміністрації Миколою Кісеоларем. Перше засідання, на якому заступник начальника управління земельних ресурсів Одеської області Євген Бердников проінформував про початок інвентаризації земель Тарутинського полігону, пройшло 11 квітня. Окрім низки розглянутих дуже важливих оргпитань, за ініціативою Саратської сторони розглядалася й можливість закріплення земель площею 5532,27 га за Надеждинською сільською радою з урахуванням зміни територіальних кордонів.
Саратська влада пильно вивчила текст постанови Саратського районного суду від 5 липня 2006 року. У ньому зазначено, що факт вилучення у 1946 році земель зі складу Надеждинської та Благодатської сільрад Саратського району на користь Одеського військового округу, надає можливість звернутися до Верховної Ради України для територіального перелаштування між Тарутинським та Саратським районами у встановленому законом порядку. Про аналогічне вирішення проблеми у вигляді Закону Верховної Ради України про територіальне перелаштування кордонів цих двох районів говорив на виїзній нараді у Саратському районі губернатор Іван Плачков.
Якщо таке станеться, майбутні зміни дозволять у короткий термін розпаювати землі серед колишніх працівників та пенсіонерів радгоспу «Чорноморський», надати наділи працівникам соціальної сфери для особистих селянських господарств, сформувати резервний фонд і землі запасу у Надеждинській сільській раді.
