Віктор Бабаченко – голова профкому Іллічівського вищого профтехучилища № 22, активіст молодіжного руху в профспілці працівників морського транспорту України, під час минулорічних виборів одержав депутатський мандат в Іллічівській міській раді у складі фракції Партії регіонів.
– Профспілки прагнули до того, щоб більше їхніх представників було обрано депутатами. Я провадив велику роботу під час передвиборної кампанії, насамперед щодо залучення молоді до Партії регіонів, підвищенню її авторитету серед городян, – розповідає Віктор Бабаченко. – Завдання проходження до міськради було виконано, а зараз йде процес втілення в життя заявлених програм. Оскільки у складі ПРМТУ декілька великих первинних профорганізацій Іллічівська – морський торговельний порт, судноремонтний завод, морська аварійно-рятувальна служба, навчальні заклади, – тому проблеми галузі й міста взаємозалежні. І тепер я, як заступник голови комісії Іллічівської міськради з питань молоді, освіти, медицини та спорту, з огляду на досвід роботи у профспілці й не з чуток знаючи про проблеми молоді, порушую гострі питання й намагаюся домогтися їхнього вирішення.
Першим з них стало працевлаштування. Хоча із працевлаштуванням в Іллічівську ситуація склалася неординарна: у місті є кілька тисяч вакансій, але є деякі свої нюанси, насамперед щодо випускників вузів. На ці посади найчастіше залучається робоча сила з боку, а своя не має перспективного зростання. Традиційні для Іллічівська спеціальності – портовики, судноремонтники – не настільки затребувані, оскільки в місті помітно розвивається автомобілебудування. Юристи, менеджери на зарплату у 1200 гривень не йдуть. Вивчаючи цю проблему, ми враховували думку центру зайнятості, навчальних закладів міста, підприємств. При цьому мені найважливіше було потурбуватися про проходження практики та працевлаштування випускників нашого училища, спеціалізацію яких зорієнтовано на Іллічівський морський торговельний порт. Однак з'являються нові виробництва, яким потрібні висококваліфіковані фахівці. Тому, як варіант, ми відпрацьовували проходження виробничої практики й на заводі автомобільних агрегатів, насамперед для автослюсарів з ремонту устаткування, для електромеханіків теж з ремонту портового устаткування, яких легко перекваліфікувати, якщо предметно провадити практику на цій базі. Я не кажу вже про зварників, яких і перенавчати особливо не треба. До випуску потрібно готуватися заздалегідь і орієнтувати на конкретне працевлаштування, знайомити з підприємством, вимогами виробництва. Це питання було внесено до плану роботи комісії, затверджено на сесії, і рекомендації комісії знаходять висвітлення у рішеннях сесії міськради, частина рекомендується для розробки відповідним службам та управлінням міської ради. За цією ж схемою відпрацьовує питання практики та працевлаштування й судноремонтний ліцей.
Наступне, не менш важливе питання, яким займається комісія – забезпечення місцями у дитячому садку. Приблизно десять років тому гостро поставало питання щодо того, щоб хоч на 10% були заповнені дитсадки, розраховані на 250 дітей. Зрозуміло, установи перепрофілювалися. Яка ситуація зараз? Місто Іллічівськ приречене на успіх, на розвиток, появу нових великих підприємств. Відповідно до статистики є тенденція до збільшення народжуваності. На сьогодні черга до дитсадка перевищує 800 дітей – це ті, які пройшли всі інстанції, мають законні підстави відповідно до положення. Власне, у місті зараз функціонує 5 портових дитсадків і 5 – які перебувають у віданні управління освіти. Перевантаження в них становить приблизно 25%. Проблема ще полягає й у тому, що в споруджуваних мікрорайонах не передбачається соціальної інфраструктури, серед них і будівництво дитсадків, шкіл. Тому комісія рекомендувала їх передбачати. Крім цього, до міста йде великий бізнес, розвиваються великі виробництва. Із урахуванням цього комісія рекомендувала зобов'язати їх робити відрахування на будівництво дитсадків та шкіл, тому що їхнім фахівцям у майбутньому також доведеться влаштовувати своїх дітей до садків. Крім цього, будинкам, у яких раніше перебували дитячі садки, за можливістю, повертати їхній профіль та заборонити на їхній території якесь будівництво. Зрозуміло, обидва питання взаємозалежні, адже 800 молодих матерів могли б заповнити вакансії, а їх кілька тисяч.
Вкрай хвилює молодіжне будівництво: було виділено майданчики, фінансування, однак проект не було реалізовано. Тому я запропонував внести це питання до плану роботи комісії, щоб вивчити, чому так сталося й впливати на ці процеси. Молодій родині нереально купити нову квартиру. Будуватися під кредити сенсу вже немає, сенс втрачено, стрибок цін двічі на рік вбиває будь-який сенс молодіжного кредитування. Тому на це питання треба подивитися з іншого боку. Вважаю, що житло для молодих родин, хоч частково, варто зробити соціальним. Адже в Іллічівську практично щомісяця здаються нові будинки, тому будемо пропонувати в обмін на майданчики під будинки виділяти міськраді кілька квартир для молодих родин.
У реалізації молодіжних програм багато в чому допомагає й досвід профспілкової роботи, який тісно переплетений з депутатськими обов'язками, оскільки переслідується та ж мета. Змінюються форми власності, але при цьому важливо зберегти профспілкову організацію. І це, безумовно, вимагає нового, свіжого, бачення мотивації. Динаміка, яка характерна для нинішнього часу, зобов'язує бути динамічною і профспілку. Надимання щік і самозамилування, марне засідальництво нагадує поминальний обід про радянський профспілковий рух. За молоддю сьогодення майбутнє, як показали останні акції протесту профспілок, особливо в частині активності молодих профактивістів. І хоча профспілки поки що не здатні надійно захистити людину праці, оскільки наша судова система більше сприймає аргументи бізнесу в конвертах, аніж представників трудящих, за якими правда. Але ж сила у правді! І тому профспілки приречені на зміцнення своїх позицій та досягнення своєї мети. Зокрема й за допомогою участі в органах народовладдя.
