«Марино Олександрівно, про що Ви думаєте, коли Вам дарують квіти?» «Радію. Щиро радію й насолоджуюся красою!» Улюблені квіти моєї чарівної співрозмовниці – конвалії, білі і чисті, як халат турботливого лікаря.
З 26 вересня 2006 року Марина Олександрівна Ясіновська очолює міську поліклініку № 2, що обслуговує 42 тисячі мешканців обласного центру. Життєвий шлях лікаря довгий і нелегкий, але щирий спадкоємець Гіппократа його переборе, тому що живе турботою про людей. «Буду лікарем!» – вже 12-річною твердо вирішила дівчинка Марина. Батьки, що не мають до медицини жодного стосунку, не відмовляли, і вона вдячна за це. Як і багато дітей, гралася «у лікарню», мастила ляльок зеленкою. Була звичайною дитиною, але одеською – любила читати (а мати завідувала обласною юнацькою бібліотекою), закінчила музичну школу за класом фортепіано. Захоплювалася історією Одеси і пушкіністикою, обожнює Драйзера...
– Чому ми усе про мене та про мене? – посміхається Марина Олександрівна. – Давайте поговоримо про поліклініку, це набагато цікавіше!»
Давайте! Заглянемо в лабораторію. Недавно тут завершився ремонт, і завідувачка А.П. Бондаренко зі співробітницями наводять красу. Про важливість діагностики зайвий раз говорити не потрібно. Торік лабораторію нарешті забезпечили необхідними хімреактивами, і кількість взятих аналізів зросла на 11%. Особливу увагу поліклініка приділяє профілактиці туберкульозу. З майже семисот проб 2006 року п'ять виявили захворювання. Більшість лаборантів – фахівці вищої категорії, крім того, завідувачка (справжня ентузіастка, знахідка для поліклініки, за словами М.О. Ясіновської) регулярно провадить заняття і приймає заліки. Лабораторія бере участь у міжобласному контролі якості аналізів і стабільно входить до п'ятірки кращих у нашому регіоні. На 100 амбулаторних відвідувань поліклініки торік було взято 92 аналізи (у 2005-му середньому 76,3).
І завлабораторії, і М.С. Буткевич, медсестра з піввіковим стажем, в один голос говорять: Марина Олександрівна – керівник строгий та вимогливий, і насамперед до себе. В складній ситуації не соромиться радитися з колегами. Чуйність, доброта, такт – якості її характеру.
Життя загартувало, підносячи різні сюрпризи. В Одеський медичний Марина вступила з третього разу, хоча в табелі не було жодної четвірки – завзятість міста бере. Началася із задоволенням, і держіспити далися легко. Інтернатуру проходила в третій міській клінічній лікарні, у тій самій другій поліклініці, із якою лікар Ясіновська буде пов'язана все життя. І все життя несе добрі спогади про першого вчителя в медицині – кандидата медичних наук Людмилу Володимирівну Орловську, чия чуйність і величезний досвід допомогли випускниці Марині зробити перші кроки в професії.
А зараз ми крокуємо коридорами поліклініки, і причіпливий погляд головного лікаря ковзає по стінах і стелях. От і кабінет лікувальної фізкультури, недооціненої медиками, на думку Марини Олександрівни. ЛФК застосовується в комплексному лікуванні при різних захворюваннях організму і не має вікових обмежень, сприяє відновленню не тільки фізичних, але і психічних сил. Гордість головного лікаря і всієї поліклініки – апарат Євмінова, чия методика в багатьох випадках дозволяє хворим уникнути операцій на хребті.
Хворі, хворі… Скільки їх пройшло через руки і серце Марини Олександрівни! Коли наша героїня служила у військовому шпиталі в НДР, їй доводилося лікувати і генералів, і рядових. Дотепер зберігає вірші від вдячних пацієнтів у погонах та інших хворих – не дивуйтеся, раніше і таке було. А в 1989-му М.О. Ясіновська стає дільничним терапевтом у поліклініці № 2. Через рік за підтримки тодішнього головлікаря А.І. Бондарюка народжується улюблене дітище лікаря – денний стаціонар.
Сучасна концепція охорони здоров'я віддає перевагу амбулаторно-поліклінічній службі як первинній ланці надання медичної допомоги – так званим стаціонарзамінюваним технологіям. Це вигідно економічно, крім того, дозволяє посилити профілактичний акцент у лікувально-діагностичному процесі. В денному стаціонарі хворий проходить ті ж самі процедури, що й у звичайному – крапельниці, фізіотерапію, ЛФК. Але ж одна думка про те, що потрібно лягти в лікарню, псує настрій пацієнту. Психологічний ефект денного стаціонару важко переоцінити.
Тринадцять років віддала Марина Олександрівна стаціонару, пам'ятала про нього, працюючи в міському управлінні охорони здоров'я. І тепер майже не буває такого дня, щоб головний лікар не заглянула («впурхнула», як говорять співробітники), до цього кабінету. Тут щоранку з посмішкою і завжди відмінним настроєм хворих зустрічає медсестра М.С. Буткевич, багаторічна соратниця лікаря Ясіновської.
– А як же інакше, юначе? Так, приходять іноді буркуни, роздратовані люди. Так, іноді втомлюєшся, приймаючи по двадцять хворих за день. Але витримка, толерантність, добре слово заспокоює усіх. Беремо приклад із головного лікаря!
А головний лікар ще і пацієнтів приймає. За подружжям Пилипчуків лікар спостерігає вже 15 років.
– Завжди привітна, чуйна, уважна, – ділиться враженнями Емма Вікторівна. – У мене варикозне розширення вен. Не могла б ходити, якби не правильне лікування. У чоловіка був інсульт, Марина Олександрівна поставила його на ноги. Торік знову «витягла» з гіпертонічної прірви. Тепер у чоловіка – тьху-тьху! – верхній тиск 135! Але ж йому вже за вісімдесят. Лікар стежить за нашим самопочуттям, вчасно змінює призначення. Здоров'я їй!
Дочці доцента Марії Анатоліївни поставили страшний діагноз – зараження крові. «Настю врятувала Марина Олександрівна. Завдяки її старанням після мікроінсульту одужав чоловік, ходить на роботу. Наша лікарка – високоморальна, чуйна людина. Не знаю, щоб ми робили без неї!»
Після таких щирих зізнань нікого не повинно дивувати, що в 2001 році лікар М.О. Ясіновська була визнана кращим терапевтом міста. На моє питання, що ж перешкодило науковій кар'єрі, відповіла просто: прагнення до практичної медицини, бажання приносити користь. При цьому Марина Олександрівна піклується про наукову сторону клінічної діяльності: провадяться дослідження про використання медикаментозних препаратів, розробляються нові фізіотерапевтичні методики. Не відстають лабораторія й кабінет функціональної діагностики.
М.О. Ясіновська в цілому підтримує ідею сімейної медицини. По суті, лікар, який не один рік веде пацієнта, лікує і його родину, знає про своїх «підопічних» буквально все. Щоправда, реалізація такого проекту в масштабах країни потребуватиме серйозних витрат. Не секрет, що недостатнє фінансування – біда вітчизняної медицини. Цього року міським управлінням охорони здоров'я на ремонт поліклініки виділено 24 тисячі гривень – уже радість. Звичайно, головний лікар намагається залучити і позабюджетні кошти – укладає договори на обслуговування підприємств, співпрацює з різними гуманітарними фондами. Не менше, ніж брак коштів, ранять звинувачення на адресу лікарів. Іноді справедливі, що скажеш, але скільки ж бруду, «чорного піару»!
І тому втішно повертатися під дах рідної поліклініки.
– У нас склався міцний, гарний колектив! Лікарі ініціативні, енергійні, небайдужі. Навіть серед молодих – а це, повірте, велика рідкість. Вони усвідомлюють, що лікар повинен бути компетентним, інтелігентним і таким, що все розуміє. Два молоді терапевти завершують навчання за фахом «сімейна медицина». Що ж, потрібно працювати, збивати масло, як говорила мишка з відомої казки!
…Стомившись від справ, Марина Олександрівна дивиться у вікно свого кабінету. Поліклініка розташована в мальовничому куточку міста, що примикає до парку ім. Шевченка. Світить ласкаве весняне сонце, за вікном вітерець гайдає зелену стіну листя. Зелений колір має особливий сенс для моєї співбесідниці. З 1991 року лікар Ясіновська серйозну увагу приділяє гомеопатії. Усе почалося ще з часів перебудови, коли при Академії медичних наук СРСР були створені спеціальні курси з цієї наукової дисципліни. З того часу Марина Олександрівна активно й успішно використовує у своїй роботі лікування натуральними препаратами. Лікар брала участь у двох конгресах Міжнародної гомеопатичної ліги (LMHI) – в Амстердамі та Москві, вісім разів обиралася вченим секретарем форумів, що проходили в Одесі, регулярно публікує науково-популярні праці з гомеопатії. У нас дотепер цей розділ медицини асоціюється ледве не з чаклунами.
– Але ж за кордоном давно вже провадять серйозні гомеопатичні дослідження з використанням електронної мікроскопії. Розвиваються ветеринарна гомеопатія, гомеопатія для немовлят. Що ж стосується України, ні про жодні серйозні дослідження мова поки що не йде – як завжди, немає коштів.
Проте є родина – дочка Злата, батько (він все життя працював на заводах «Більшовик» і ЗОР), який захоплюється історією. На книжковій полиці чекають Драйзер і давні римляни, у філармонії – безсмертні звуки класики.
– Я щаслива людина! Медик – професія вічна. Тим, кому від Бога дано бути лікарем – йдіть і працюйте, незважаючи на труднощі, працюйте з душею! – так напучує молодих Марина Олександрівна Ясіновська.
З ювілеєм Вас, Марино Олександрівно! Здоров'я Вам і творчих звершень!
