Коли звістка про те, що Міністерство праці і соціальної політики України виділило на ремонт санаторію «Салют» і придбання обладнання один мільйон сто тисяч гривень, дехто засумнівався в тому, що гроші надійдуть за призначенням і вчасно. Адже 25 років, як кажуть, латали діри в основному своїми силами. Та й чи замало було обіцянок?
А от у директора санаторію, заслуженого лікаря України Миколи Васильовича Іванова сумнівів не було: проблеми, пов'язані з функціонуванням цього спеціалізованого лікувального закладу перебувають на особистому контролі міністра праці і соціальної політики України Михайла Миколайовича Папієва.
– У нас турбота про інвалідів-ветеранів Великої Вітчизняної війни й учасників бойових дій завжди на першому плані. Будемо використовувати будь-яку можливість, щоб підтримати їх, зокрема й лікуванням у санаторії «Салют», – сказав міністр при зустрічі автору цих рядків.
Гарним підтвердженням його слів стало і виділення вище названої суми.
Цими днями санаторій прийняв першу партію інвалідів, які лікуються, з різних регіонів країни. Михайло Пантелеймонович Герасименко приїхав із кримського селища Красноград, а Катерина Василівна Шинкаренко й Олексій Прокопович Підлепенець прибули з Нової Каховки Херсонської області. Їх, як і інших пацієнтів, зустріли привітно, відразу ж зняли кардіограму, поселили у палати. А потім завідувачка відділення Валентина Олександрівна Репетій ознайомила їх з умовами проживання й лікування в санаторії, розрахованому на 408 чоловік. Особливо сподобалося інвалідам те, що і прийом процедур, і харчування, і відпочинок для них організовано в одному корпусі, а це при їхньому віці і слабкому здоров'ї дуже важливо.
– А як же витрачені гроші, що надійшли з Міністерства?
– Кожна копійка використовується за призначенням. Багато чого вже зроблено на основних об'єктах, деякі роботи ще підходять до завершення, тому що терміни були дуже стислі. Але це абсолютно не позначиться на відпочивальниках, – сказав директор санаторію і порадив: – Побувайте з моїм заступником щодо технічної частини Валентином Стефановичем Столяром на об'єктах. Він всі ці дні не знав спокою і відпочинку, про все розповість. На власні очі побачите, які зміни сталися, тим більше, що ви в нас раніше бували.
Валентин Стефанович спочатку показав прийомне відділення. Воно дуже змінилося, як і багато чого на поверхах. Тільки нових стільців придбали 420, замість старих, переважно розхитаних. У холах поставили сучасні м'які крісла, нові телевізори. Але особливо тішить заступника директора щодо технічної частини те, що, нарешті, вдалося привести в належний порядок сантехніку. Тепер не буде проблем із котельною. Важливе поповнення одержав харчоблок. Працю кухарів полегшать і новий варочний казан, жарочні електроплита й шафа. Звичайно, ж, і якість перших і других страв, випічки підвищиться. Різноманітнішим стане і меню. Тепер на харчування людини, яка лікується, виділяється 16 грн 30 коп. на добу, замість недавніх 12 грн. Коли директор санаторію сповістив про це прибулим на лікування, вони більше здивувалися, ніж зраділи. Адже сьогодні чомусь багато хто налаштований на хвилю погіршення відношення до охорони здоров'я, а отут збільшення на цілу третину з лишком. Але факт залишається фактом. І якщо його оцінювати навіть як одиничний, то він дає привід думати про те, що уряд робить реальні кроки, спрямовані на поліпшення життя найбільш незахищених соціально громадян. І цілком закономірно те, що це породжує в людей надію на майбутнє. Коли Валентина Олександрівна Репетій проводила ознайомлювальну бесіду з групою хворих першого заїзду, попросила з розумінням поставитися до того, що подекуди буде ще провадитись вибірковий ремонт, що не вплине на якість їхнього лікування й відпочинку. У відповідь залунало: «Та ми все чудово розуміємо. Адже для нас, інвалідів, стараєтеся». І мені подумалося про те, що саме на такому взаєморозумінні встановлюються ті щиросердні контакти, що йдуть на користь добрій справі.
Це підтверджує і лист на адресу Миколи Васильовича Іванова від Катерини Григорівни Мірошниченко з Харкова, що збирається поправити здоров'я в «Салюті». Вона пише: «Зі своїм остеохондрозом я лежу по 2-3 місяці в лікарні. Я вже була в цьому санаторії, розташованому в прекрасному місці, і відчула на собі шанобливе ставлення обслуговуючого персоналу. Мені дуже допомагає отримане тут лікування».
