Головне зернове поле Одещини належить озимій пшениці. Адже це і продовольче зерно для виробництва хліба, і корм для сільськогосподарських тварин, птиці та, без перебільшення, – основний експортний потенціал південного регіону.
Восени минулого року аграрії області вклали багато праці та коштів для своєчасної підготовки грунту, придбання якісного насіння та посіяли озиму пшеницю на площі близько 700 тисяч гектарів. Але від сіву до отримання урожаю рослинам необхідно пройти довгий шлях осіннього розвитку, перезимівлі та весняно-літньої вегетації, що в сумі складає 270-280 діб. І тут хліборобу треба проявити своє уміння і бажання забезпечити виконання технології вирощування культури і, так би мовити, „тісно співпрацювати” з природою.
На жаль, і по першому, і по другому завданню виникають проблеми. Не секрет, що неурегульованість земельної реформи та інші негаразди економічного і матеріально-технічного забезпечення, а інколи і низький професіоналізм призводять до значних порушень системи землеробства, сівозмін та рекомендованих науково-технологічних операцій на озимому полі. Інколи „горе-орендарі” земельних паїв, намагаючись зменшити витрати, спрощують технологію лише до якого-небудь обробітку грунту, посіву і збирання урожаю. Часто не розуміючи, що природна родючість грунту не безмежна, і для отримання урожаю необхідно вносити достатню кількість органічних і мінеральних добрив, ефективно боротися з бур’янами, захищати рослини від хвороб та шкідників.
Не завжди виробничники прислуховуються і до рекомендацій вчених, адже кожний рік має певні специфічні особливості. Для прикладу, вчені Селекційно-генетичного інституту на основні своїх досліджень уже багато років переконують, що у зв’язку із змінами клімату, біологічними властивостями сучасних сортів озимої пшениці, погіршенням фітосанітарної ситуації на полях, оптимальні строки посіву цієї культури змістились принаймні на 7-10 діб пізніше від раніше рекомендованих і знаходяться залежно від зони області в межах 25 вересня – 5-10 жовтня. Але, на жаль, з різних причин господарники продовжують сіяти пшеницю і набагато раніше, і зовсім пізно.
Невиконання або лише часткове дотримання існуючих вимог і рекомендацій особливо негативно проявляється на фоні несприятливих погодних умов. Так, накопичення вологи в осінній період 2006 року на Одещині було недостатнім – кількість опадів за вересень-листопад в середньому склала 72 мм (68% сезонної норми). Внаслідок цього запаси продуктивної вологи під озимими культурами перед зимівлею в метровому шарі грунту налічували 32-85 мм, по парових попередниках – 108-150 мм.
Зимовий період 2006-07 р. відзначався аномально теплою погодою, з великим недобором опадів, кількість яких склала 56-92 мм (49-70% сезонної норми). Снігове покриття було відсутнє, часом мала місце вітряна погода.
В березні спостерігалась надзвичайно тепла погода – середня температура повітря дорівнювала 6-70 тепла (на 3-50 вище норми та на 2-40 вище показників минулого року). Сума опадів по області складала 32 мм (94% місячної норми), що сприяло поповненню запасів вологи в грунті. Активна вегетація озимих культур відновилась 10-12 березня, що на 10-14 днів раніше звичайних строків. Стан озимих культур на той час був переважно добрим і задовільним. Але через великий недобір опадів в зимовий період запаси вологи на 18 березня в основному були недостатніми і складали в метровому шарі грунту 100-120 мм. На деяких площах вони були поганими (71-98 мм), а місцями (в Ізмаїльському районі) не перевищували 38-40 мм. В орному шарі запаси продуктивної вологи також були недостатніми для нормального формування вторинної кореневої системи озимих культур і складали 12-17 мм.
У квітні температурний режим був близьким до звичайного – середня температура повітря склала 9-110, а максимальна в окремі дні підвищувалася до 21-240. Кількість опадів по області дорівнювала 22 мм (63% місячної норми). Станом на 18 квітня запаси вологи під ранніми зерновими і зернобобовими культурами на більшості площ були достатніми і складали в орному шарі грунту 21-28 мм, в метровому – 108-124 мм. У деяких місцях східних і південно-західних районів (Кілійський, Татарбунарський, Тарутинський, Саратський) запаси вологи в орному шарі зменшились до 14-20 мм і вже були недостатніми. В метровому шарі вони також були низькими – здебільшого 69-95 мм. В третій декаді квітня переважала помірно тепла, суха погода, поповнення запасів вологи не відбувалося.
У першій декаді травня зберігалась помірно тепла, суха погода. Через довготривалий недобір опадів вологозабезпеченість посівів на більшій частині посівних площ погіршилась і була недостатньою, особливо для формування врожаю ранніх зернових і зернобобових культур. Так, запаси продуктивної вологи під озимими культурами на більшості площ складали на 8 травня в метровому шарі грунту 44-87 мм. З 11 по 17 травня на Одещині встановилася спекотна, суха погода, середня температура повітря піднялась до 17-190, що на 2-40 вище норми, а максимальна досягала 25-290. Агрометеорологічні умови на значній частині площ склалися несприятливими для росту усіх сільськогосподарських культур та формування повноцінного урожаю. Значний недобір опадів сприяв дефіциту вологи в грунті. Стан посівів погіршився.
Усього за весняні місяці (квітень і 17 днів травня) 2007 року випало 32-65 мм опадів, або лише 34-70% сезонної норми. У цілому, за 21 рік спостережень (з 1986), недостатня кількість опадів весною мала місце в такі роки:
– 1986 р. – 22-44 мм;
– 1994 р. – 34-78 мм;
– 2000 р. – 36-66 мм;
– 2003 р. – 40-84 мм.
Уже осінню минулого року внаслідок недостатніх опадів в період посіву озимої пшениці її сходи, залежно від якості обробітку грунту та накопичення ґрунтової вологи, не на всіх полях були дружними і повноцінними, а їх поява продовжена у строках. Якоюсь мірою стану речей допомогли погодні умови зими, і навіть при значному недоборі опадів пшениця вегетувала майже весь зимовий період. Як позитив у цій ситуації було те, що посіви навіть пізніх строків сівби забезпечили сходи і невелике кущіння (2-3 стебел на рослину), а рослини з оптимальних строків сіву, як правило, мали добрий розвиток (5-8 стебел на рослину). Тільки на полях з надмірно ранніми строками посіву спостерігалось переростання та накопичення інфекцій. Але у всіх випадках із зими посіви вийшли без суттєвих пошкоджень від низьких температур.
Таким чином, з 699 тис. га посівів озимої пшениці майже на 550 тис. га (79%) рослини були в доброму і задовільному стані. Головні управління сільського господарства області та районів провели велику організаційну роботу з підживлення озимини (внесено в середньому 42 кг азотних добрив в діючій речовині на гектар) і захисту рослин від бур’янів (оброблено гербіцидами 62% посіяної площі пшениці), а також, як ніколи, від хвороб (внесено фунгіциди на 46% посівів).
Але невипадково народне прислів’я свідчить: „не той урожай, що в полі, а той, що в коморі”. У зимовий період спостерігався значний недобір опадів і запаси вологи в метровому шарі грунту під озимими культурами були майже в два рази меншими, ніж середньобагаторічні. Особливо мізерні запаси вологи виявились в південних районах області (32-44 мм). Але і в інших районах ці накопичення не перевищували 102-118 мм. А якраз на цих запасах озима пшениця формує майже половину біологічного урожаю.
Не виправдались надії на весняні дощі, тим більше, що опади випали на території області нерівномірно. Найменше їх було в Болградському, Ізмаїльському, Саратському, Березівському, Ширяївському, Фрунзівському, Котовському та Кодимському районах (35-42% від середньомісячної кількості).
Потреба рослин озимої пшениці у волозі протягом вегетації зростає і у фазі виколошування на 1 га добре розвинутого посіву витрачається до 30 тонн води. Внаслідок того, що у цьому році дефіцит опадів супроводжується і підвищеним температурним фоном, а вегетаційна маса пшениці за рахунок високого кущіння сягає значних величин, дефіцит ґрунтової вологи на пшеничних полях став інтенсивно збільшуватися. Рослини з наростаючою швидкістю потерпають від дефіциту вологи. Найбільш складна ситуація склалася в південних районах – Болградському, Ізмаїльському, частково Саратському, Татарбунарському, Тарутинському. В цих районах на полях озимої пшениці у верхніх шарах грунту волога практично відсутня. Обстеження показали, що рослини знаходяться у фазі цвітіння, мають висоту 65-82 см, пригнічені, наприкінці дня втрачають тургор (в’януть), який за рахунок роси вранці частково відновлюється. Функціонально активними залишаються 2-3 верхніх листки. Окремі поля пшениці знаходяться в критичному стані, і можливість отримання урожаю на них малоймовірна.
В інших районах дефіцит вологи проявляється не такою значною мірою, але рослини також не спроможні сформувати повноцінний колос. На кращих полях озимої пшениці залишилось 450-580 продуктивних стебел на 1 м2. Утворене колосся має середню і низьку продуктивність (2-12 колосків на колос). Таким чином, сподівання отримати добрий врожай з кожним днем зменшуються. За даними польових обстежень, які були проведені 10-15 травня, посіви озимої пшениці в доброму стані без значних пошкоджень виявлено на площі 264 тис. га (37%), задовільні, з редукцією елементів продуктивності на 22-35% – 297,9 тис. га (43%), в незадовільному стані – 131,7 тис. га (19%). Із останньої категорії посіви з критичним станом рослин відмічено на площі 105 тис. га.
За результатами цього обстеження слід ще раз наголосити, що на фоні дефіциту вологи чітко проявляються недоліки в технології вирощування культури. Так, наприклад, в зоні сильної посухи Саратського району, де в більшості господарств посіви пшениці знаходяться в критичному стані, в ТОВ „Зоря”, де був якісно і своєчасно підготовлений грунт для посіву, внесені припосівні добрива, посів проведений в оптимальні строки, здійснено підживлення рослин азотними добривами та обробка гербіцидами і фунгіцидами, посіви пшениці знаходяться в цілком задовільному стані, і сьогодні можна прогнозувати отримання врожаю при будь-яких погодних умовах не менше 30 ц/га.
У цілому на полях, де пшениця знаходиться нині у відносно доброму стані, при випаданні в найближчі 2 тижні суттєвих дощів, можна було б отримати урожай вище 30 ц/га, а при відсутності опадів – можна прогнозувати урожай до 20 ц/га.
Поля із задовільним станом рослин, залежно від подальшого ходу метеорологічних факторів, можуть забезпечити урожай 20-22 ц/га, але можуть і перейти в категорію критичних.
Що стосується фітосанітарного стану посівів – зараз розвиток хвороб припинився, але наслідки є значними. Більшою мірою страждають від посухи посіви, які були уражені борошнистою росою і вірусом жовтої карликовості ячменю (ВЖКЯ). Рослини пізніх строків посіву уражені меншою мірою, ніж ранніх та середніх строків.
Значно важче переносять посуху рослини, пошкоджені злаковими мухами. За нашими даними, личинками цих шкідників було пошкоджено до 25-65% сходів озимої пшениці ранніх строків сівби (посів у першій декаді вересня). Пошкоджено 10-30% посівів початку оптимального строку сівби (друга декада вересня), до 5% посівів кінця оптимального строку (третя декада вересня). Жовтневі посіви є вільними від пошкоджень мухами.
Основна проблема зараз – це велика кількість клопа-шкідливої черепашки. Майже на усіх посівах зернових колосових культур перевищено поріг його чисельності, він виявляється на 59% посівів. Розтягнутий період заселення шкідником посівів ускладнює боротьбу, проводити яку слід вже зараз. Але захисні заходи будуть ефективними лише на посівах, де планується отримати хоча б 20-25 ц/га зерна.
Спостерігається також висока чисельність пшеничного трипсу, шкодочинність якого посилюється за умов посухи.
Таким чином, на посівах озимої пшениці треба встановити постійний моніторинг стану рослин. Вчені Селекційно-генетичного інституту запропонували інструкцію для проведення обстежень посівів, основні складові якої є:
1. Рівномірність розміщення рослин на площі та щільність стеблостою – задовільний урожай може забезпечити посів з густотою не менше 180-200 рослин на 1 м2 і продуктивною кущистістю 1,5-2,0 стебел на рослину.
2. Спроможними для отримання задовільного урожаю можна вважати лише ті посіви, у яких основні продуктивні стебла мають колосся з 12 і більше розвиненими колосками.
3. Від ґрунтової посухи пожовтіння та засихання листків відбувається знизу, від вузла кущіння вгору по стеблу. Задовільний урожай можуть дати рослини, у яких функціонують не менше 2-3 листків. Повністю здоровими і у стані тургору (навіть під час денної спеки) повинні бути прапорцевий та підпрапорцевий листки.
4. Слабо розвинені, зав’ялі рослини не зможуть регенерувати та утворити нові продуктивні органи навіть при випаданні рясних дощів. Такі посіви підлягають списанню, а звільнені поля після відповідного поверхневого обробітку доцільно використовувати під пізні культури – кукурудзу, просо, сорго, гречку та інші.
Уже сьогодні господарствам, які мають посіви в критичному стані, треба потурбуватись про придбання насіння для пересіву списаних площ озимої пшениці.
Озимого ячменю посіяно в області більше двохсот тисяч гектарів. Порівняно з пшеницею, у цю жорстоку посуху він має деякі переваги, як і деякі недоліки. Переваги в тому, що озимий ячмінь вже виколосився і почався налив зерна. Тобто, за будь-яких умов вегетації, навіть при відсутності суттєвих опадів, урожай, хоча і невеликий, буде. Перевагою є і те, що ячмінь значно менше уражений ВЖКЯ, бо сіявся пізніше пшениці. Недоліки в тому, що ячмінь, де була витримана технологія, всю зиму кущився, сформував дуже щільний стеблостій (до 1000 стебел на 1 м2 і більше) і зараз потребує більше вологи на формування врожаю.
Що цікаво, найкраще розвинені посіви легше переносять цю жорстоку посуху, бо мають краще розвинену кореневу систему. Таких посівів в області маємо до 20%, а 40% посівів знаходяться у задовільному стані.
Найбільше потерпають від посухи слабкі посіви. Сіялися вони, як правило, дуже пізно, переважно по дискованим стеблам соняшника, глибина загортання насіння не дотримувалась, сходи були зрідженими, а кущистість низькою. Тобто, шкода від посухи підсилюється поганою технологією.
Ярий ячмінь, якого в області посіяно 280 тисяч гектарів, за нормальних технологій вирощування здатний давати дуже високі врожаї, іноді вище озимої пшениці і озимого ячменю. На жаль, в області під ярий ячмінь не лишилося жодного нормального попередника. Сіявся він переважно по дискованим стеблам соняшника, іноді навіть просто по стоячим стеблам соняшника на глибину 1-2 см, тому сходи одержано дуже зріджені, а коренева система лишилася нерозвиненою. Мало хто вносив добрива під ярий ячмінь.
Таким чином, ярий ячмінь був з самого початку поставлений в нерівні умови з іншими культурами. Відомо, що соняшник виносить з ґрунту найбільшу кількість поживних речовин і найбільшу кількість продуктивної вологи. А ми нічого в землю не повертаємо і ще й чекаємо від неї якоїсь віддачі. Такого не буває.
Що можна чекати від ярого ячменю? Виграють ті господарства, які посіяли сорти Сталкер, Адапт, Вакулу і одержали нормальні за густотою сходи. Сталкер і Адапт вже виколосилися. Всі три сорти визначаються генетично обумовленою посухостійкістю. Сорти, що не колосилися, ще можуть дочекатись опадів, якщо вони будуть не пізніше 7-10 днів. Інакше їх врожай буде проблематичним. Ну а там, де було посіяно дуже мілко і не одержано нормальних сходів, вже сьогодні можна списувати посіви.
Загальний висновок – порушення технологій вирощування ячменю веде до підсилення негативного впливу посухи на рослини. Треба на державному рівні відновлювати здатність наших земель давати високі врожаї. Наука знає, як це робити, але вона не має директивних важелів для цього. Треба по новому вводити сівозміни, про які ми вже й забули, а інститутам агропромислового розвитку в терміновому порядку розробити зональні технології.
Передові країни Європи не тільки мають посібник зведених технологій конкретно для всіх умов вирощування за всіма культурами, але ці технології введені в Закон для обов’язкового застосування у виробництві. Порушення технологій жорстко карається, перший раз – штрафні санкції, удруге – земля конфіскується у фонд держави й виставляється на продаж на конкурсній основі. Догляд за застосуванням технологій здійснює міністерство сільського господарства через своїх інспекторів. Вважається, що земля – це національне надбання, й ніхто не має права по хижому до неї відноситись.
Враховуючи загрози посухи, слід також прийняти заходи із збереження страхового фонду насіння. В господарствах, які мають зрошення, слід налагодити полив будь-яким способом, і перш за все на насіннєвих посівах. Необхідні також загальнодержавні заходи з підтримки сільськогосподарських виробників, які постраждають від посухи, та збереження продовольчого зерна урожаю минулого року.
За прогнозами провідних вчених, глобальні зміни клімату будуть викликати різні аномалії погодних умов, зокрема прогнозується збільшення частоти і зростання негативного впливу посух, особливо на півдні України. Тому на наступні роки надзвичайно актуальною є проблема відновлення зрошення в Одеській області.
В. СОКОЛОВ,
директор інституту, член-кореспондент УААН;
М. ЛИТВИНЕНКО,
завідувач відділу селекції та насінництва пшениці, академік УААН;
А. ЛІНЧЕВСЬКИЙ,
завідувач відділу селекції та насінництва ячменю, академік УААН
