– У нашому домі вибухнув природний газ! – тремтів голос мого знайомого на тому кінці телефонного проводу. – Цього треба було чекати! Скільки ми говорили, писали…
…Територія навколо п’ятиповерхового будинку на Пролетарській, 15 засипана осколками скла. На високій тополі гойдається бордова портьєра – зірвало і викинуло вибуховою хвилею. Всі мешканці – у дворі, всі налякані.
– Мені здалося, що розпочався землетрус – так захитало наш стоквартирний будинок, – розповідає начальник райуправління юстиції Марія Стойловська.
Пожежники вже зробили свою роботу – вогонь погасили за п’ять хвилин. Закіптюженими сходами, де ще стоїть дим, піднімаємося на другий поверх. В однокімнатній квартирі № 40, в якій спалахнула пожежа, – все чорне: ліжко, диван, крісла. На підлозі – обгорілі книжки. На кухні, біля столу, лежить чоловік. Прибулий на місце пригоди судмедексперт Андрій Пилипович Думитрашко розповість нам трохи пізніше, що господар квартири загинув від термічних опіків. Рана на голові свідчить про те, що він упав, скоріш за все, від вибухової хвилі.
У дворі серед сусідів – працівники ВАТ “Придунайський”. Вони приголомшені загибеллю свого колеги, досвідченого виноградаря Івана Мироновича Куванжи, який навіть у своєму солідному 79-річному віці продовжував працювати.
– Ми на серпень йому путівку до санаторію вибили. Ех, дідусю ти наш, дідусю… – нервово курить керівник підприємства.
Сусіди наперебій розповідають про загиблого: в обід сидів у дворі на лаві, жартував зі знайомими.
На місці пригоди працюють співробітники МНС, міліції, спеціалісти управління газового господарства, енергетики. Що ж сталося?
Те, що причиною вибуху став природний газ, що якимось чином витік із системи, ні у кого не викливає сумніву. Слава Богу, перекриття і основні конструкції будинку витримали удар.
З навколишніх дворів сходяться люди. Обговорюють тільки одне – якими методами у Рені йде газифікація житлових будинків.
Ось вже три роки у Рені реалізується програма переведення багатоквартирних будинків на газове індивідуальне опалення, розпочата з ініціативи колишнього мера Сергія Колевича. У 2004 році міська влада шляхом зупинки центральної котельні серед зими, у морози, по суті примусила ренійців установити у квартирах автономні котли. Що коштувало, до речі, дуже великих грошей – від трьох тисяч гривень і більше. Як наслідок – виникла необхідність у збільшенні пропускної здатності газових систем. Управління експлуатації газового господарства (УЕГГ) розпочало робити “обв’язку” будинків новими трубами з розрахунку на те, що після закінчення робіт старі мережі будуть виведені із експлуатації.Ці заходи планувалося виконати ще у 2005 році, але за дефіциту фінансування справа рухалася повільно. С. Колевич двічі домагався дозволу на продовження використання обох газових систем, але остання відстрочка втратила силу 1 квітня 2006 року. 7 березня 2007 року Ізмаїльський відділ промислової безпеки і охорони праці Держміськпромнагляду направив Ренійському УЕГГ припис “Про заборону експлуатації паралельних газових систем”.
Для мешканців міста, які два-три роки тому підключилися до “старої” системи, перехід на нову означав додаткові витрати, і немалі. Щоб люди активніше шукали кошти, 24 травня Ренійське УЕГГ здійснило відключення старих систем газопостачання декількох багатоквартирних будинків у центрі міста. Так, у 100-квартирному будинку на Пролетарській, 15 без газу залишилися 37 квартир. За словами сусідів, Івана Куванжи “врізали” у нову систему 25 травня, але газ однак не подали.
Попередній огляд квартири показує: пломби на газовій плиті і котлі справді цілі. Отже, загиблого пенсіонера немає у чому дорікнути.
Мешканці під’їзду розповідають, що приблизно за півгодини до вибуху власник квартири на першому поверсі викликав бригаду служби “04” з тим, щоб його підключили до газу. Що й було зроблено.
І знову спеціалісти оглядають місце трагедії. Тут вони і звертають увагу на те, що від старого стояка не заглушений відвід труби до газової плити. Можливо, через цю трубу і наповнювалася квартира пенсіонера газом.
Подальший огляд будинку показує: у процесі капітального ремонту даху практично замуровані вентиляційні канали! Хто і коли останнього разу перевіряв стан цієї п’ятиповерхівки? Чи мали право працівники УЕГГ взагалі підключати газ при забитих вентиляційних каналах? Чи знають газовики про те, що у багатьох будинках люди підключали газові котли своїми силами і за своїм розумінням, тому що розцінки за підключення астрономічні? Хто слідкував за тим, щоб не було самодіяльності, яка може призвести до невиправних наслідків? Рені все більше нагадує порохову бочку. Страшно жити.
– А ви знаєте, що недавно відбулося у будинку на вулиці Леніна, 68? – ділиться судмедексперт А.П. Думитрашко. – У перших числах травня в одній із квартир померла самотня літня жінка. Мешканці забили тривогу тільки через два тижні, відчувши трупний запах. Коли зламали двері квартири, виявили, що господиня мертва, а на кухні залишилися горіти дві конфорки газової плити…
…Знатного виноградаря поховали. На місці трагедії працюють комісії. А у мене перед очима – обгоріла кухня. На столі стоять дві мисочки з їжею. За декілька годин до вибуху до Івана Мироновича приходила невістка, принесла обід і вечерю. Був сонячний вихідний день, пенсіонер відпочивав вдома…
