«Ми не диваки – ми обрані», – говорить президент Одеського товариства любителів астрономії Олександр Ангельський. Він вважає, що астрономія, віднімаючи час і гроші, на заміну дає щось незрівнянно більше.
Близько тисячі телескопів спрямували у зоряне небо любителі-астрономи з усіх кінців планети. Два «вікна у Всесвіт» відкрили з настанням сутінок і в Одесі, на Грецькій площі. Міжнародна ніч «тротуарної астрономії» дає шанс кожному з бажаючих долучитися до таємниць зоряного неба. У 1968 році цю традицію започаткував американський астроном-любитель, «зоряний чернець» Джон Добсон. Йому ж належить концепція телескопа «з картону і фанери», тобто доступного у виготовленні повноцінного оптичного приладу. Михайло Каршков – астроном-любитель з дев’ятирічним стажем – говорить, що зробити такий апарат під силу навіть восьмикласникові. Його телескоп – це «саморобне терте скло, каналізаційна труба з жовтогарячого пластику і куплений окуляр». Про «терте скло» – докладніше. Йдеться про головну частину телескопа – об’єктив. «Терти» його Михайлові довелося рівно п’ятдесят годин. Крім феноменальної старанності, робота ця потребує граничної точності. Крім Михайла, в Одесі її наважився виконати тільки ще один любитель. Михайло каже, що, можливо, його виріб і поступається найкращим західним зразкам, але китайським «трубам» явно дасть фору. Пристойний телескоп сьогодні можна просто придбати у магазині. Коштує це задоволення доларів 400 і багатьом вже може бути по кишені. І все ж в одеському товаристві любителів астрономії «Астродеса», членом якого є і Михайло, віддають перевагу саморобкам. Проте «кайф від тертя дзеркала» – як сказав президент товариства Олександр Ангельський – можуть одержати не всі. Тому допускається певний компроміс. Оптику – купують, решту – роблять своїми руками. Саме таким шляхом пішла Наталка Верніна. Вона – єдина в Одесі, якщо не в Україні, – дівчина, яка може назвати себе активним астрономом-любителем.
– Я не роблю гендерної різниці (за статевою ознакою) між астрономами – краса зоряного неба може захопити і дівчину, і хлопця однаково сильно.
Те, що серед самодіяльних астрономів жінок значно менше, ніж чоловіків, вона пояснює лише тим, що в слабкої статі турботи про сім’ю і дітей не залишають часу на споглядання світил. Наталка – секретар клубу. Вона говорить, що ідея «тротуарної астрономії» видалася цікавою міському управлінню інформації, і воно погодилося поінформувати про цю акцію місцеві мас-медіа. Взагалі ж такі акції почали провадити лише у цьому році.
– Нагромадилася критична маса, потреба поділитися своїми досягненнями, – говорить Михайло.
З досвіду попередніх акцій, проведених у березні і квітні, він говорить, що на кожен телескоп припадало до ста глядачів. Не всі могли стримати свої емоції.
«Вау, що це за планета?! Так схожа на нашу! Ні – схожа на Місяць! А, це і є Місяць!!! Ну так!» – з дитячою безпосередністю робить свої перші астрономічні відкриття маленька одеситка. Наталку Верніну найбільше засмучує така реакція: «А... ну так ... а що тут прикольного?». Проте це – не типово. «Коли заглядаєш в окуляр і розумієш, що це не картина, не слайд, а те, що справді у цей час на небі – дух захоплює».
– До Сатурна зараз 1 млрд 392 млн кілометрів. Приблизно, – зі знанням справи говорить президент товариства Олександр Ангельський.
В окулярах чітко видно «вживу» хрестоматійні кільця навколо планети. Олександра пригнічує те, що не було «правильних і цікавих запитань». І взагалі база знань нинішньої молоді – залишає бажати кращого. «Я думала, що Венера – жовтогаряча, а виявилося біла. Але дуже гарна!» – ділиться враженнями молода одеситка. Студент верстатобудівного технікуму, який назвався Олександром, перебуває в стані, близькому до афекту. Спливла раптом з пам’яті батьківська книжка «Земля і небо» і перший дитячий інтерес до зоряного неба. Нарікає – «ні труби тоді не було, ні компанії. Зараз з’явився шанс повернутися до дитячих мрій. Сашко впевнений, що завтра піде на лекцію, куди запрошували всіх бажаючих хлопці з астрономічного товариства. «Я не можу зрозуміти, точно не знаю, що вона собою являє – ця астрономія.» «Вона мені подобається, але я не знаю, з чого вона складається. Завтра піду на лекцію – запитаю.»
Наталка Верніна говорить, що «орієнтуватися потрібно більше на дітей» тих, яких сьогодні сама підносила до окуляра телескопа на руках. «Дитяче враження – воно найсильніше. Те, що діти одержать зараз, може проявитися через десятки років». У вересні минулого року Наталці пощастило відвідати в Криму лекцію самого гуру «тротуарної астрономії» – Джона Добсона. Той говорить, що з випадкових учасників тротуарних акцій рекрутуються часом не лише нові члени астрономічних товариств, але і майбутні професіонали. На запитання про те, що може змусити її відмовитися від занять астрономією, Наталка відповідає після паузи і вперше за вечір – без посмішки на обличчі.
– Якщо заняття астрономією будуть чимось загрожувати моїй сім’ї.
«Я не спостерігаю за зірками – я ними милуюся», – говорять одеські астрономи-любителі.
