…А які були хмари! Усе небо затягло. Гадали: ну, зараз хлине! Але – жодної краплі! Журилися люди, дивлячись на сиву, у тріщинах, землю, на пожухлі трави. Зримо вимальовувалфся у сумній своїй реальності приголомшлива цифра можливих втрат – до 35 мільйонів гривень, а це – 30 відсотків всього валового продукту Тарутинського району. А услід на весь зріст постала й проблема із насіннєвими матеріалами, про запас яких керівники господарств з тривогою думають вже зараз.
Як у цих дуже складних умовах вистояти, як вірно вчинити? Які заходи можливо вжити на місці і з якими пропозиціями звернутися до Верховної Ради, Кабінету Міністрів України? – на ці важкі запитання й шукали відповідь на позачерговому засіданні комісії з ТБНС райдержадміністрації. І докладна, правдива інформація начальника управління економіки Валерія Кари налаштовувала на оперативність дій.
– 50 відсотків, якщо одержимо від минулорічного валу урожаю, – це максимум, – сказав Михайло Балан про стан справ у ЗАТ ім. Сергія Лазо, яке він очолює, – одному з міцних у районі господарств.
Його, однак, і як селянина, й як досвідченого керівника, не може не турбувати непослідовність, з якою у верхах запроваджуються ухвалені рішення в життя. Рік села, на який тоді покладали великі надії, полегшення не приніс. Звідси й невтішні теперішні прогнози: у нинішній ситуації «знову ж будуть виїжджати на селянстві». Балан емоційний:
– Який рік причиною багатьох наших бід і злигоднів – стабільно низькі ціни на зерно. А зараз нас, сільгоспвиробників, і зовсім можна брати голими руками, диктуючи умови й скуповуючи продукцію за безцінь.
Як цього не допустити? Чи шановна держава, взявши під свій захист селянство, підніме ціни на зерно, чи забезпечить реальну компенсацію за кожний кілограм проданого зерна? В іншому разі господарства можуть залишитися без робочих рук, бо люди в інтересах своєї сім’ї підуть туди, де за працю гідно платять.
А розрахуватися із пайовиками цього року буде дуже складно. Проте, керівники господарств розуміють: у будь-якому разі, якщо договір укладено, люди вправі вимагати його виконання. То ж, можливо, як форсмажорні заходи в районі, перенести погашення частини розрахунків на наступний рік? Прозвучала на засіданні й така пропозиція. Хоча перше, на що має піти держава, на думку тарутинців, – це звільнити сільгоспвиробників від багатьох видів податку (окрім ПДВ, акцизу) і компенсувати витрати на кожний гектар посівів. Тим більше, що й попередній сільськогосподарський рік теж вдалим не був. Зрозуміло, що економіка деяких раніше нібито благополучних господарств зараз тріщить по швах. Не дати їм загинути остаточно – шляхетне завдання райдержадміністрації. Саме їй – вважають керівники все ще міцних на сьогодні господарств – належить взяти все під свій істинно неослабний контроль. По-перше, їхню долю, по-друге, – процес банкрутства тих сільгосппідприємств, які потрапляють під нього, що могли б ще на плаву утриматися. Лише б їм у цей скрутний період трохи допомогти. Це тим справедливіше, що замінити їх на будь-які більш ефективні, більш продуктивні заходи нереально: коштів таких просто не знайдеться.
А жнива – ось-ось.
– Низькорослим буде збирання, важким, – визначення Дмитра Марашлеця, голови СВК «Нива».
Він же підмітив ще один істотний момент. Припустимо, держава – чого від неї й чекають – візьме на себе відшкодування витрат на кожний засіяний гектар. Але – увага! – гектар від гектару – різняться. Хіба можна прирівнювати гектар, який фермеру одним дискуванням і обійшовся, до гектара сільгосппідприємства, яке вклало в нього всю агротехніку, починаючи з протруєння насіння? Звичайно, не можна. Отже, по справедливості, у першому випадку відшкодування на гектар, скажімо, у гривню вкладається, а у другому – й п’яти мало. Варте зауваження – особливо у нинішніх умовах зрівнялівки, з якою згнітивши серце все-таки звиклися.
– Не можна допустити, – застерігає Марашлець, – щоб на нашій загальній біді хтось, відбувшись легким переляком, ще й збагатився.
І підстави робити такі умовиводи є.
Так, 2007 рік запам’ятається, мабуть, надовго. Й не лише рільникам. Тваринникам нині не легше. На засіданні не випадково прозвучав докір на адресу держави. У такий важкий для селянина час вона хоча б зупинила ввезення до країни м’яса. Вже одне це дозволило б господарствам здавати свою продукцію за значно вищою за нинішню – образливо низьку – ціною. На сьогодні це дозволило б протриматися. Адже розраховувати на залишки озимих – можна обманутися. Той же Дмитро Георгійович зауважує, що так вже генетично побудована рослина: рослина, яка перенесла стрес, вже не дасть гарного зерна. Їй би самій хоча б вижити.
– То ж, – говорить, – наші проблеми вирішувані лише на рівні держави. Як і питання збільшення відшкодування відсоткової ставки по кредитах. Будь-який сільгоспвиробник спасибі б за те сказав.
Та, проте, як сказав голова райдержадміністрації Іван Кюссе, «навіть у таких складних умовах треба працювати на перспективу, заготовляти на осінь гарне насіння».
Зараз у районі обстежується кожний гектар посівів, фіксуються їхній стан та розміри збитку, завданого посухою.
А дощів все немає…
