По вулиці Гоголя, 5, за урочистих обставин відбулися відкриття Пам’ятного знака на честь вісімдесятиріччя чудового композитора, заслуженого діяча мистецтв України Юрія Володимировича Знатокова і презентація книжки спогадів його вдови Валентини Семенівни Знатокової під назвою «Торжество Любви».
...Ми живемо у надзвичайному місті, де кожна вулиця, кожне дерево, кожен камінь бруківки зберігає пам’ять про чудових людей. Це не перебільшення. Подумайте самі, цією вулицею ходив у знаменитому білому капелюсі Микола Васильович Гоголь, “Будинок з атлантами” проектував вишуканий чех Влодек, а у червні 2007-го звучала на цій вулиці музика нашого земляка, композитора Юрія Володимировича Знатокова.
Хто не пам’ятає вишуканого, граціозного ходу чоловіка з біло¬сніжною копицею волосся і посмішкою, яка ніби випромінювала гармонію? Він запам’ятався всім як блискучий композитор, музика якого оспівувала любов. Пісні про Одесу, симфонічні твори, чудові балети, один з яких так і називається – “Торжество любви”, весь його спадок входить до світової скарбниці культури, славлячи наше місто. Тому зрозуміле рішення міськвиконкому увічнити пам’ятною дошкою на будинку, у якому він прожив більшу частину свого життя, пам’ять про цього чудового музиканта.
Честь створення меморіальної дошки нелегким завданням постала перед відомим скульптором Ю.Д. Барзашвілі, другом композитора, який завжди збирав навколо себе творчу молодь.
– Коли я згадую про відповідальність, з якою зіткнувся, мороз пробігає по шкірі. На головному фасаді будинку архітектора Влодека, улюбленому одеситами «Будинку з атлантами», я повинен був мінімізованими засобами відтворити образ людини, яку пам’ятаю, з якою багато чого у моєму творчому житті пов’язано. Кредо моєї роботи було не нашкодити! – розповідає скульптор. – Тепер все позаду, тепер судити вам, мені ж втішно, що про цю світлу людину згадувати будуть частіше.
Меморіальний знак вирішено у поєднанні білого мармурового портрета на основному тлі червоного граніту, він гармонійно і вишукано вписаний у мотив головного фасаду будинку по вулиці Гоголя, де цього пам’ятного дня звучала музика Юрія Володимировича Знатокова. Онук композитора – Ігор Знатоков, диригент, не тільки розповів про свого знаменитого діда, але і репрезентував книжку спогадів, написану вдовою композитора Валентиною Семенівною.
Зі вступним словом «До читача» звернувся заслужений діяч мистецтв Роман Бродавко: « Юрія Володимировича немає з нами, але про нього хочеться згадувати з посмішкою. Згадувати красиву і по-справжньому талановиту людину». Ясною і невигадливою мовою розповідає вдова про долю їхнього кохання, про свою сім’ю, а виходить розповідь про зовсім нелегку, сповнену подолань життя радянського інтелігента, про радянську і пострадянську культуру в усі періоди її розвитку, про знаменитих людей культури, про складне життя дуже обдарованої родини, що дала світові і нашому місту стількох музикантів.
Валентина Семенівна з’являється на балконі своєї квартири. Оплески присутніх – маленька дещиця визнання тієї, жінки, яка так дбайливо зберігає пам’ять про незвичайну людину.
