В сімейному архіві М.А. Тертичної, колишньої вчительки Степової середньої школи, зберігся лист від міжнародного фонду “Відродження”, міжнародної Соросівської програми підтримки освіти у сфері точних наук. Дирекція програми в Україні повідомляла її:
“Вельмишановна колего!
Дирекція міжнародної Соросівської програми підтримки освіти в галузі точних наук із задоволенням сповіщає Вас, що за підсумками анкетування студентів молодших курсів вищих навчальних закладів України Ви запрошуєтесь до участі у конкурсі на отримання гранта (премії) Соросівського Учителя. Просимо вибачення, якщо Ваші прізвище, ім’я та по батькові або інші дані, взяті з анкет студентів, виявилися помилковими або неповними. Просимо у цьому випадку, а також у разі зміни персональних даних вказати нам на це при поверненні анкети”.
Хутір, де народилася Марія, називається Козачий, бо його заснував у далекому минулому козак, він побудував на тому місці першу свою хату – мазанку. Цей хутір існує і тепер. Тільки у ньому залишилося менше десятка будинків. Тоді він вважався великим – мав приватних 35 будинків, початкову школу. У ній і навчалася спочатку дівчинка Марійка, а потім – у Коханівській середній школі, що в Ананьївському районі.
Особливий хист пробудився у неї до точних наук. Прищеплювали цей хист їй і її ровесникам у Коханівській школі вчителька математики Ольга Андріївна Ковальчук, а у Волинській № 1, де Марія завершувала шкільні роки, вчитель математики Василь Петрович Балтак.
– Це були дійсно ентузіасти своєї справи, не знаходилось у них жодного учня, який не знав би математики, – згадує Марія Антонівна Тертична.
Батьки Марії були майже безграмотні, але намагалися, щоб діти здобули освіту. Старші три сестри мали лише середню освіту і працювали у сільському господарстві. А Марія, успішно закінчивши середню школу, вступила до Одеського державного університету імені І.І. Мечникова, на механіко-математичний факультет.
Студентські роки – то самі цікаві роки життя. Користувалась Марія серед студентів повагою і авторитетом. Протягом всього навчання її постійно обирали до студентської ради курсу. Вона була застрільницею усіх добрих починань. Активну участь брала у художній самодіяльності. Любила співати, особливо українські народні пісні. А коли приїздила на канікули у рідний хутір Козачий, то не сиділа без діла, завжди знаходила собі однодумців і організовувала, як це було до навчання в університеті, художню самодіяльність. І лунали пісні над хутором. З кожного будинку йшли люди на концерт, організований Марією. На останньому курсі Марія проходила педагогічну практику у Волинській середній школі № 1. А коли захистила диплом, її знову ж запросили на посаду вчителя математики у рідну школу. Працювала там п’ять років, але коли вийшла заміж, обставини склались так, що довелося переїхати до Роздільнянського району. Понад чверть віку Марія Антонівна навчала і виховувала молодь у Степовій середній школі. Її уроки проходили на високому професійному рівні, а вихованці здебільшого мають глибокі знання. Багато випускників при складанні вступних екзаменів до вузів домагаються добрих успіхів, найшли свою дорогу у житті. Наприклад, Олександр Михальчук – пілот, Світлана Рожкован – закінчила Київський аграрний університет, Валентина Шалар – хірург, Людмила Марченко – біолог, Марія Антонівна Тертична є учителем вищої категорії.
Вчителька від Бога, доброзичлива людина, яка завжди прийде на допомогу у тяжку хвилину. Так про неї говорили її колеги, вчителі Степової середньої школи.
Сьогодні Марія Антонівна на заслуженому відпочинку, але вихованці не забувають її. Завжди, коли приїздять в село до батьків, обов’язково відвідують свого наставника.
