Ще недавно озеро Китай, що розташоване на межі Кілійського та Ізмаїльського районів, нагадувало справжнє степове море. А багаті на мисливську дичину очерети, ціла флотилія рибальських човнів, насосні станції, які давали поливну воду спраглим полям та приватним городам, – усе це свідчило, що озеро споконвіку було і досі залишається невід’ємною і життєдайною часткою природного світу Придунав’я. Й ось тепер це придунайське озеро – на межі загибелі. Вкрай стурбований таким станом цієї велетенської водойми, до редакції звернувся голова Кілійської райради Володимир Боделан і попросив терміново надіслати кореспондента. Той стан, в якому озеро постало перед нашим спеціальним кореспондентом і за розповідями фахівців та сільських голів, і в своєму природному (чи вже краще сказати: «неприродному») вигляді, – справді виявився жахливим.
Саме в ті хвилини, коли я увійшов до приміщення райради, там усім «миром» складали телеграму – та вже й не телеграму, а крик душі двох, Кілійської та Ізмаїльської райрад і восьми приозерних сільрад – Прем’єр-міністру України Віктору Януковичу. Як останній інстанції (перед Господом), яка ще здатна зглянутися, вплинути, врятувати їх величезне прісноводне (зважте!) озеро посеред випаленого степу.
«Шановний Вікторе Федоровичу! – мовиться в тій телеграмі. – Висихає озеро Китай, біля якого розташовані вісім сіл Ізмаїльського та Кілійського районів Одеської області. Обміліло 50 відсотків площі озера. Люди залишаються без води, гине риба, флора і фауна озера на площі 7100 гектарів. Допоможіть виділити для сплати за електроенергію 1,5 мільйона гривень для заповнення озера водою з ріки Дунай. Електростанція для заповнення озера Китай водою підготовлена до роботи. З повагою, голова Кілійської райради В. Боделан; голова Ізмаїльської райради С. Мазур; Василевський сільський голова І. Лісогор; Новоселівський сільський голова В. Адещенко; Приозерненський сільський голова В. Муту; Старотроянівський сільський голова М. Тер; Фурманівський сільський голова П. Головачов; Червоноярський сільський голова С. Рижало; Комишівський сільський голова М. Дрегля; Муравлівський сільський голова С. Скорик».
Ось такий він, цей сумний «документ епохи», якого відправлено було на адресу Кабміну, і відповіді на який ще не надійшло. І йдеться передусім про відповідь дієву.
Що ж відбувається зараз на озері Китай? Відкладіть на кілька хвилин цю газету, подивіться на карту Одеської області, і ви побачите, що озеро ледь-ледь не дотягується до Дунаю. Один з рукавів ріки, який огинає острів Степовий, пролягає найближче, і повз нього тягнеться протока, яка, власне, й поєднує велику європейську ріку з великим українським озером. Вже цієї обставини досить, щоб зрозуміти характер і природне призначення і Китаю, і споріднених з ним озер Котлабух, Кугурлуй, Саф’яни, Кагул та цілої низки дрібніших, таких, як Лунг, Градешка, Верега, Кецелул-маре… Всі вони, з одного боку, слугують природним зливом води під час дунайської повені, а з іншого, оживляють тисячі гектарів палючого південного степу. Причому, поки рівень води в Дунаї достатньо високий, певна частина її «самотьоком» надходить до цих озер, зокрема, до Китаю, вона надходить від гирла Тоймачук (Кислицький рукав).
Гаразд, скажете ви, а якщо рівень у Дунаї такий, що «самотік» неможливий. Нічого страшного. Таке вже траплялося багато разів. І саме для цього й існує спеціальна насосна станція, яка перекидає певні обсяги води з ріки до озера, підтримуючи в озері певний водний баланс. Ясна річ, у великі засухи озеро завжди трішечки «всихало», у великі зливи та повені розширювалося та поглиблювалося. Але все це були природні коливання рівня води, які минали і для озера, і для всього, що в ньому та навколо нього живе, відносно безболісно...
Ось переді мною ще один документ, який з’явився – зверніть увагу на дату! – 20 червня поточного року, і який називається «Протокол позачергового засідання Міжвідомчої комісії по встановленню водогосподарських режимів роботи придунайських водосховищ та управління використання водних ресурсів басейну р. Дунай в межах Одеської області в межевний період 2007 року». У преамбулі цього документа є категоричне твердження: «Встановити, що рішення Міжвідомчої комісії по визначенню режимів роботи придунайських водосховищ, прийняті в межах її компетенції, є обов’язковими для виконання всіма учасниками водогосподарського комплексу». Рішуче заявлено, чи не так? Засідання це відбувалося в Ізмаїлі, тобто, що називається, на місці події; і заслухали на ній інформацію начальника придунайського управління каналів, захисних споруд та водоймищ І. Чероя про гідрологічний та гідрохімічний стан Придунайських водосховищ, який складався на початок червня.
Не втомлюватиму читача розлогим цитуванням усіх тих викладок – з низкою хімічних формул і технічних показників, – яким цю доповідь було супроводжувано, лише скажу одне: вже на час початку червня усім членам Міжвідомчої комісії було зрозуміло, що ситуація на озерах, і, зокрема, на озері Китай – критична. Ось до якого висновку дійшла комісія, виходячи зі стану на початок червня: «…У зв’язку з пониженням рівня р. Дунай з 9 квітня 2007 року шлюзи закриті. Наповнити водосховище до належного рівня виявилося неможливим. При цьому обсяг недобору води в озері Китай становить 18,3 млн м3. У зв’язку з невиділенням коштів насосній станції «Кофа» для примусового поповнення, вона не працювала».
Отже, ще 20 червня поважна Міжвідомча комісія констатувала, що з 9 квітня шлюзи, які з’єднують ріку з озером Китай, закриті, що насосна станція «Кофа» не працює, оскільки не виділено кошти, і що вже на той час недобір води в озері становив понад 18 млн м3. А ще констатувалося, що рівень води в озері становить 0,88 м, в той час, як для стабільності обставин необхідно підтримання рівня води на відмітці не нижче 1,0 м, а обсяг підкачування має скласти близько 34 млн м3. Задля сумної справедливості, скажу, що і в інших великих озерах стан справ не набагато кращий.
І на чому ж наполягали члени Міжвідомчої комісії? Цитую: «Державному управлінню охорони, використання водних живих ресурсів і регулювання рибальства в Одеській області: розглянути на комісіях облдержадміністрації стан рибогосподарського комплексу на придунайських озерах та ініціювати звернення до Комітету рибного господарства щодо підготовки спільного клопотання з держводгоспом України до Кабміну про виділення коштів для примусового закачування води до озер Ялпуг – Кугурлуй, Китай та Котлабух; розробити заходи щодо забезпечення... безперебійного перепуску води по каналах у придунайські водосховища для їх наповнення». Було в цьому рішенні комісії (протокол підписано заступником начальника Одеського облводогоспу Л. Мироновою) і звернення до облводогоспу, якому рекомендовано «просити Держкомітет України по водному господарству розглянути питання щодо виділення додаткових коштів не електроенергію в обсязі 1244 тис. грн для закачування води у водосховище Китай...»
Як бачимо, вже тоді в висновках та рішеннях Міжвідомчої комісії чітко було визначено і діагноз озера Китай, і причини, які до цього екологічного захворювання призвели, і ліки (у вигляді певної суми коштів), які здатні були врятувати ситуацію. Кілійська райрада на своїй ІХ сесії від 20 липня (зверніть увагу: через місяць після рішення міжвідомчої комісії) ухвалює «Звернення депутатів Кілійської райради до Одеської облради та Одеської облдержадміністрації з приводу катастрофічного становища ситуації, яка склалася на озері Китай та у Стенцівсько-Жебриянівських плавнях у Кілійському районі».
Знову ж таки, це той документ, якого просто гріх не процитувати: «Через посушливий рік рівень води в озері та в плавнях катастрофічно знизився. Згідно з рішенням обласної Міжвідомчої комісії по рівневому режиму придунайських озер від 12.07.07, мінімальний рівень води в озерах, за Балтійською системою, має бути не нижче 1,5 метра, а на сьогоднішній день в озері Китай та Стенцівсько-Жебриянівських плавнях він становить 0,71 метра. Зниження рівня води вдвічі нижче мінімального відбулося через низький рівень води в р. Дунай, а в озері Китай – ще й через постійний відбір багатьма насосними станціями для зрошення.
На теперішній час озеро Китай і Стенцівсько-Жебриянівські плавні висихають, і з кожним днем рівень води в них ще більше знижується. Спостерігається цвітіння води, яка ще залишилась в них, призводить до виснаження кисню у воді і, відповідно, до замору риби. Якщо протягом місяця не будуть вжиті заходи по наповненню озера Китай і Стенцівсько-Жебриянівських плавнів водою, в Кілійському районі можливе виникнення екологічної і епідеміологічної катастрофи через загибель флори і фауни. Вода в озері Китай буде непридатною навіть для зрошення, а сільгосппідприємства, які постраждали від цьогорічної посухи, зазнають ще більших збитків. Просимо виділити із обласного резервного фонду 1500 тис. грн для примусового наповнення водою озера Китай і Стенцівсько-Жебриянівських плавнів».
Я міг би ще цитувати й цитувати різні папери, але трагічна доля озера Китай полягає в тому, що на сьогоднішній день, тобто на 2 серпня 2007 року, жодної копійки на порятунок озера ні з бюджету Кілійського району, ні з резервного фонду чи з якихось інших «закромов Родины» виділено не було. Але, може, депутати перебільшують складність ситуації, піддаються емоціям? У кабінеті голови Кілійської райради ми зібрали всіх місцевих фахівців, усіх, так би мовити, зацікавлених осіб. І кожен із них, зі своєї професійної та посадової «вежі», своєї точки зору підтвердив: ситуація справді катастрофічна, якої, можливо, не виникало за сотні минулих років. Особливо тривожно на душі у директора ТОВ «Блакитна нива-2005» Михайла Карбуняна. Його товариство є юридичним правонаслідувачем колись реального господаря цього озера – Кілійського рибколгоспу. Михайло Карбунян – підприємець з місцевих, усі знають, що він не лише займається виловом риби, але й її розмноженням; що це людина, яка дбає про зарибнення озера найбільш «придатними» для нього видами риби; про їх збереження і підкормку. Що, маючи ділові партнерські стосунки з багатьма торговельними організаціями, він постачає рибою і місцеві, й одеські та київські крамниці та заклади харчування. Але зараз він у розпачі. Гине риба в озері, гине те, що слугує їй кормом; та найжахливіше, що до перших морозів озеро може обміліти настільки, що під кригою загине взагалі все живе, що в озері було. Втрати його величезні, і чи думає хтось про те, що рибалки його флотилії «Блакитна нива» залишаються без роботи і платні? Чи збирається хтось відшкодовувати завдані їм та товариству в цілому збитки?
З ним цілковито згоден і держінспектор державної екоінспекції в Одеській області Григорій Козлов, який добре розуміє, що насувається екологічна катастрофа. Озеро – на тій межі, за якою його не здатні будуть по-справжньому відродити й десятки мільйонів гривень, та й для цього знадобляться десятиліття. Начальник Кілійського управління водного господарства Олександр Іваненко доповнив загальну картину кількома технічними штрихами, але, як представник юридичного господаря озера, теж нічого втішного сказати не міг: грошей на оплату роботи насосної станції як не було, так і нема. Водночас він слушно зауважив, що й місцевій райраді та райдержадміністрації слід активніше шукати кошти, залучаючи до цього районний бюджет та інші реальні можливості. І це теж суттєво.
Ну а потім, разом з Володимиром Боделаном, Михайлом Карбуняном та кількома фахівцями, я побував на озері, щоб поговорити з уже згадуваними сільськими головами С. Рижало та В. Муту, які поділилися своїми бідами – бо завжди було так, що озеро жило, завдяки людям, а люди – завдяки озеру. Та головне, що я міг на власні очі побачити все те, що зараз відбувається на Китаї. А редактор кілійської газети «Наше время» Надія Павлова, яка не раз розповідала своїм читачам про цю трагедію, ще й увічнила її на фотоплівці, у тих знімках, які я подаю.
Чудове придунайське озеро Китай гине! І це вже не емоційне перебільшення, а констатація суворої правди. Тому газета звертається до депутатів облради, до облдержадміністрації: зробімо все можливе, щоб врятувати це озеро для нас і наших нащадків!
