Про надзвичайну ситуацію, що сталася в останній день лютого 2005 року в Ананьївському районі, розповіли, мабуть, всі українські ЗМІ. Застряглі в заметах на трасі машини й автобуси були знерушені. Транспорт і людей визволили зі сніжного полону рятувальники МНС. Серед врятованих виявилася й породілля, вивезена потужним автомобілем МНС з одного із сіл району. «Швидка допомога» через дуже складний горбкуватий рельєф місцевості та багатометрові замети туди пробитися не змогла. Жінку привезли із Жеребкового, що розташоване за 12 км від Ананьєва до лікарні вчасно, пологи пройшли благополучно.
– Ми працюємо, знаючи, що нам завжди нададуть необхідну підтримку, – розповідає в.о. головлікаря Ананьївської ЦРЛ Валерій Ченчик.
Кадрами «швидку допомогу» укомплектовано повністю – працює 2,5 бригади. Саме стільки належить на район, виходячи із кількості мешканців у ньому. Дві бригади цілодобово працюють у ЦРЛ, їхні колеги – на території підвідомчої Долинської райлікарні з 18.00 до 6.00. Тут медики обслуговують людей, які мешкають у населених пунктах на території Долинської та Новоолександрівської сільських рад.
Одна бригада «швидкої» – це 3 чоловік – водій, фельдшер та санітарка.
Транспорт у медиків стандартний – «уазики». Випуску 1999, 2000 та 2001 років. Машини начебто б і не старі, але за цілодобової роботи їхній моторесурс повільно, але вірно добігає кінця. Адже на «швидкій» служба такої техніки понад 7 років – це справжнє диво, створене руками майстрів-золоті руки із лікарняних гаражів.
У Ананьївській райлікарні господарювати вміють. І навіть списані із «швидкої допомоги» машини до металобрухту не здають. Вони використовуються для забезпечення виїздів лікарів до хворих у села, які розташовані на невеликій відстані від райцентру. Обов'язкова умова – лише денні поїздки. Вночі «уазики», які відслужили на «швидкій допомозі» і неабияк спрацьовані, до роботи не допускаються.
Район – немаленький. Найвіддаленіша від ЦРЛ точка, куди виїжджає «швидка допомога» – це с. Романівка, що розташоване на відстані 33 кілометри. На відстані 36 км від Ананьєва розташоване Долинське, довжина якого – 18 км.
– Саме з огляду на особливості цього населеного пункту, туди й виділили для роботи бригаду «швидкої». Там велике село, – розповідає Валерій Ченчик. – Дільнична лікарня, амбулаторія, 3 ФАПи та «швидка» забезпечують усі потреби мешканців щодо надання екстреної медичної допомоги.
Одна із проблем «швидкої» у сільських районах – це дороги. У Ананьївському вони переважно із твердим покриттям, і влітку проблем дістатися до потрібного місця не буває. Складнощі виникають взимку. За досить високої прохідності автомобілів «швидкої допомоги» медики дістаються до найвіддаленіших сел. Сантранспорт зупиняється лише тоді, коли до місця призначення пробитися неможливо й увесь інший транспорт вже давно стоїть на приколі.
Тоді медики й звертаються по допомогу до МНС. Пробиваючись на виклики до хворих на потужних пожежних автомобілях, бригади «швидкої» надають допомогу вчасно.
Зимові пологи – це класика «швидкої допомоги». За будь-яких проблем із довезенням породіллі до лікарні дитину почекати не вмовиш. Тоді підтягуються лікарі із найближчих населених пунктів. Буває, і пологи в дорозі приймають...
Звичайно, на «швидкій» працюють дуже досвідчені фахівці. Хірург Володимир Десятський, який керує цією службою в районі, має понад 40 років стажу, десятиріччями працюють у службі «03» фельдшери та водії.
Справжньою легендою району був ветеран, інвалід війни старший фельдшер «швидкої допомоги» Гаврило Павлович Лактіонов, 1918 року народження. Оформившись на роботу одразу після війни, він віддав лікарні понад 50 років життя, звільнившись зовсім нещодавно.
– Гаврило Павлович дуже любив працювати із молоддю, – розповідає Валерій Ченчик. – Людина буквально молоділа на очах, із задоволенням розповідала молодим працівникам, – фельдшерам, медсестрам, – про особливості їхньої роботи. Заходить він до лікарні й зараз, його із задоволенням зустрічають у колективі.
– Працювати на «швидкій» тут престижно. Із забезпеченням медикаментами, паливно-мастильними матеріалами проблем немає. Відповідно, немає й скарг хворих на те, що не змогли надати допомогу через відсутність ліків або спізнилися на виклик.
Після надання допомоги та відсутності симптомів захворювань, за яких необхідна госпіталізація, до хворого незабаром після візиту «швидкої» приходить лікар, який призначає необхідне лікування. Але серед хворих, що обслуговуються «швидкою допомогою», є ті, котрих до лікарні забирають кожного разу. Це – діти віком до року. Їхня своєчасна госпіталізація та лікування в стаціонарі дають можливість вчасно діагностувати захворювання й провести його оперативне лікування.
Ананьївська «швидка» – це до 15 тисяч викликів на рік, безсонні ночі, важкі хворі. Проте, нерідко до служби «03» приходять зі студентської лави й працюють там до (а часом і після) пенсії. І справа не лише у більш високій зарплаті та великій кількості вільного часу (працюють тут доба через три), можливості підробити, коли колеги йдуть у відпустку.
– Я гадаю, що на «швидкій» прагнуть працювати не лише з матеріальних міркувань, – робить висновок Валерій Ченчик. – Все ж таки тут кількість позитивних емоцій переважає над негативними. А ще, і це дуже важливо: у нашому районі випадків, коли «швидка допомога» відмовила у допомозі, не змогла допомогти або не доїхала – немає.
