Чому молодь залишає рідні села й перебирається до міста? Причина відома всім: у селі на сьогоднішній день практично немає роботи. Дрібне господарство вже не може прогодувати селян, а промислові підприємства в селах – це щось із сфери фантастики. Іноді ситуацію може врятувати газифікація населеного пункту. У давнину говорили: «Де вода, там і життя». У реаліях нашого життя приказку доречно було б перефразувати так: «Де газ, там і життя».
Однак блакитне паливо ще не швидко підійде до будинків тисяч мешканців нашої області, тому тривожна ситуація залишається стабільною, як і стан хворого, температура якого не опускається нижче за кімнатну. І якщо уявити собі життя без газу зможе кожен сільський мешканець, то без води існування села можна сміливо ставити під запитання.
Можливо, комусь траплялося покуштувати супу або борщу, звареного на мінеральній воді? А чай з мінералки не куштували? У такому разі раджу зробити екскурсію до села Новогригорівки Миколаївського району, де ось вже п'ять років все це стало невід'ємною частиною побуту селян. І зовсім не тому, що місцеві жителі намагаються привернути увагу туристів. Справа в тому, що в селі ось уже п'ятий рік просто немає води! Взагалі ніякої!
Уявляєте собі, який екстремальний атракціон – виживати без води.
Чи доводилося вам, читачу, бачити висохлий колодязь? Якщо ні, то вже повірте – видовище досить дивне. Зазирнеш всередину, розраховуючи відчути прохолоду і вогкість, а замість цього – голі й сухі стінки, що йдуть глибоко в землю, до водних артерій, які колись постачали колодязь.
Причина проста: будівництво автобану Київ – Одеса, яке проходило у безпосередній близькості, вимагало встановлення складних дренажних систем, що змінили природний плин підземних джерел. У результаті сільські колодязі дуже швидко висохли. Окрім того, на шляху прокладання автобану перебувала водонапірна башта, яка так само подавала до села питну воду. Будівельникам довелося знести її, тим самим повністю позбавивши води кілька сотень людей. Мешканці села мужньо прийняли цю новину й стали чекати, коли ж взамін буде встановлено нову напірну башту. Однак дорогу прокладали все далі, й незабаром Новогригорівка побачила на ній перші автомобілі. Лише тоді селяни зрозуміли, що на трасі немає навіть покажчика, який позначає наявність у цьому місці їхнього населеного пункту. Стало зрозуміло, що про маленьку придорожню Новогригорівку будівельники великого автобану просто забули.
Минув якийсь час, і селяни змушені були звикнути до необхідності користуватися привізною водою. При цьому далеко не всі могли дозволити собі платити по 35 грн за кубічний метр. Як під час блокади, деякі пенсіонери пристосувалися збирати дощову воду...
Мешканці неодноразово зверталися до Миколаївської районної ради й писали листа керівникам області.
Поступово терпіння мешканців вичерпувалося, однак із приходом на посаду голови обласної ради Миколи Скорика справа зрушила з мертвої точки. Ситуацію було ретельно проаналізовано, й на встановлення водонапірної башти із обласного бюджету було виділено гроші.
– Але, як кажуть, «недовго музика грала», – констатує сумний факт голова Миколаївської районної ради Олександр Чорний. – Гроші було перенаправлено на інші потреби у зв'язку із тим, що село нібито не перспективне. І гроші, які виділялися на розв’язання проблеми, були зняті через недостатнє фінансування водопостачання області.
За його словами, сума, виділена на ці потреби, була ледве чи не в 10 разів меншою за необхідну. Окрім того, з самого початку, коли будувався автобан, було підготовлено всю необхідну технічну документацію й затверджено проект будівництва нової водонапірної башти.
Саме так і написали новогригорівці в листі на ім'я Прем'єр-міністра України. Понад сто підписів супроводили розпачливе прохання про допомогу, яке зовсім нещодавно полетіло до Києва.
Терпінню мешканців Новогригорівки можна лише дивуватися. П'ять років сотні людей перебували ніби в обложеному ворогом селі. Вони молилися про дощ, який би врятував їхні городи, що засихають, і вірили, що згодом зможуть достукатися до господарів високих кабінетів.
Посуха цього року не лише спопелила нечисленні грядки огірків та помідорів, але й змусила селян вживати більш рішучих заходів. За словами мешканців, якщо на їхнього листа Прем'єрові знову не буде жодної реакції, наступним кроком буде перекриття автобану Київ – Одеса, який приніс до маленького села велику проблему.
