Багато наших знаменитих земляків – поети, письменники, художники… все ще «стоять у черзі» на «одержання» музею-квартири в Одесі або іншому населеному пункті нашої області, де їм довелося народитися чи жити. У поета-сатирика Степана Івановича Олійника – два музеї: у селі Пасицели Балтського району, де він народився, і в Левадівці Миколаївського району, де провів свої дитячі і юнацькі роки. Музей у Левадівці було створено незабаром після кончини Степана Івановича, й у 2008-му – році сторіччя С.І. Олійника – йому виповниться 25 років. Звичайно, до подвійного ювілею готуються і в селі, і в музеї.
– Наша сільрада, яку очолює Олег Анатолійович Котвицький, викупила, за підтримки районної ради, будинок, де жила родина Степана Івановича, – розповідає директор музею Валентина Федосіївна Панкова. – У зв'язку з переїздом до дочки у Вінницьку область його сестри Оксани Іванівни, будинок було продано. Тепер ми плануємо зробити там меморіальну садибу і, таким чином, розширити наш музей.
– Хто ж узяв на себе фінансування?
– Спасибі Миколі Леонідовичу Скорику, котрий побував у нас і у зв'язку з наближенням ювілею Степана Олійника розпорядився виділити гроші на ремонт і благоустрій садиби. Але роботи ще не почалися, тому що не складено кошторис.
– Дивно – адже до 3 квітня не так багато часу залишилося, а зробити треба чимало.
– Цілком вірно. Але я сподіваюся на взаємопорозуміння з нашою владою. Звичайно, зараз гаряча пора, і проблем чимало в селі, але культуру підтримувати необхідно.
– Напевно, ви можете розраховувати і на солідну допомогу Одеського літературного музею?
– З 1999 року, коли наш музей став його філією, ми одержуємо серйозну методичну допомогу. Директор літературного музею Тетяна Іванівна Ліптуга знає всі наші плюси й мінуси, ми підтримуємо постійний контакт.
– Валентино Федосіївно, розкажіть, будь ласка, про концепцію музею-садиби. Чи будуть там, скажемо так, експонати, що належали Степанові Івановичу Олійнику, його родині?
– Ми зверталися до жителів Левадівки, Настасіівки, Андрієво-Іванівки, Миколаївки, і вони охоче погодилися передати в музей збережені в них «предмети старовини». Ми хочемо відтворити побут епохи, у якій жила родина Степана Олійника, минали його дитинство і юність.
– А особисті речі Степана Івановича будуть?
– Особисті речі є в музеї. Дочка Степана Олійника Леся Степанівна говорить, що коли буде вирішено питання охорони експонатів, вона зможе ще що-небудь передати.
– Валентино Федосіївно, як же Левадівка планує відзначити сторіччя свого земляка?
– На засіданні ради музею (а в нього входять Тетяна Іванівна Ліптуга, директор агрофірми імені С. Олійника Степан Михайлович Станков, вчитель музики Володимир Володимирович Омельченко, хтось із старшокласників-екскурсоводів і я) ми розробили план. Будемо виступати з лекціями, провадити бесіди, розповідати не тільки про Степана Олійника і його родину, але і про ту роботу, що провадиться в нас із метою збереження спадщини поета. Адже в нашому музеї зібрано багатий документальний матеріал, багато книжок із дарчими написами письменників, які побували у нас. Напередодні ювілею ми порушуємо питання про те, щоб у школах ввели обов'язкове вивчення літератури рідного краю. Першою почала відзначати Рік Олійника школа в сусідньому з Левадівкою селі Настасіївці. На урочистій лінійці звучали його вірші, пройшов конкурс дитячих малюнків – ілюстрацій до творів Степана Олійника. Ми побували в музеї села Пасицели, до нас приїжджали діти з одеської школи № 90, із якою у нас дружні зв'язки.
– Тобто, відзначати сторіччя Степана Івановича ви почали задовго до 3 квітня 2008 року…
– А інакше не можна. Ще ми хотіли б домогтися, щоб відвідування нашого музею ввели до обов'язкової програми Одеського екскурсійного бюро. Звичайно, спочатку треба зробити усе для того, щоб він відповідав сучасному рівню, а зараз там навіть опалення немає. Усе впирається в недостатнє фінансування... Дякуємо тим, хто підтримує нас, – Степану Михайловичу Станкову, Віктору Григоровичу Павлію, Миколі Миколайовичу Буряченку, Петру Миколайовичу Беліку, Галині Семенівні Калатай. Але без планового фінансування не обійтися. Музей міг би стати візитною карткою нашого району. Адже якщо врожай залежить від погоди, то «культурні сходи» – від людей.
Біль і занепокоєння Валентини Федосіївни за свою справу, за духовне надбання Левадівки і всього району зрозумілі. Сільський голова Олег Анатолійович Котвицький, зі свого боку, запевнив, що голова райради Олександр Володимирович Чорний, голова райдержадміністрації Володимир Григорович Тельницький зроблять усе необхідне для того, щоб сторіччя Степана Івановича Олійника в його рідному селі відзначили гідно.
