(Закінчення. Початок на 6-й стор.)
Обираючи Верховну Раду України, населення регіону проголосувало переважно за списки наступних партій та блоків:
Партія регіонів 528171 47.51%
голосів
«Блок Юлії Тимошенко» 109622 9.86%
Блок «Наша Україна» 71694 6.44%
Соціалістична партія
України 69676 6.26%
Комуністична партія
України 35386 3.18%
Блок Наталії Вітренко
«Народна опозиція» 50047 4.50%
«Народний блок Литвина» 42073 3.78%
«Опозиційний блок
«НЕ ТАК!» 18871 1.69%
Партія «Відродження» 25228 2.26%
Аналогічна картина спостерігалась і під час виборів до Одеської обласної ради. Із 120 мандатів 96 отримали представники вказаних центристських, лівоцентристських та лівих політичних сил (Партія регіонів – 49, Соціалістична партія України – 18, Народний блок Литвина – 11, блок Наталії Вітренко «Народна опозиція» – 10, Партія «Відродження» – 4, Партія пенсіонерів України – 4), що становить понад 80%.
Загалом ПР отримала 37% мандатів в 34-х радах – обласній, районних та радах міст обласного значення (630 депутатів, з яких 573 – члени ПР, решта – безпартійні).
НП – понад 15% мандатів (237 депутатів, з яких 215 – члени НП, решта – безпартійні).
СПУ – близько 12% мандатів (198 депутатів, з яких 188 – члени СПУ, решта безпартійні).
НСНУ – 11% мандатів (186 депутатів, з яких 128 – члени НСНУ, решта – безпартійні). В більшості районів та міст НСНУ йшов на вибори самостійно, але в деяких у складі блоків (переважно під назвою «Наша Україна», разом 193 мандати).
БЮТ, основою якого є ВО «Батьківщина», – близько 10% мандатів (160 депутатів з яких 145 – члени партії).
КПУ – 4,6% мандатів (крім обласної та Одеської міської ради; усього 78 депутатів, з яких 68 – члени партії).
Блок «Не Так!», стрижнем якого є СДПУ(о), – 3% мандатів (крім обласної ради; усього 39 депутатів, з яких 34 – члени партії).
Блок Н. Вітренко «Народна опозиція», стрижнем якого є ПСПУ, – близько 3% мандатів (48 депутатів, з яких 25 – члени партії).
Партія «Відродження» – понад 2,5% мандатів (44 депутати, з яких 34 – члени партії).
Зазначені результати призвели до певного загострення суспільно-політичної ситуації на Одещині, адже голови усіх районних державних адміністрацій були призначені по квотному принципу від переможців помаранчевої революції. В той же час у 2006 році за підсумками виборів керівників райрад картина склалась зовсім інша: зокрема, із 26 новообраних голів районних рад 17 були представниками ПР (наразі 21). Незважаючи на те, що областю керували соціалісти, їм вдалося лише у 2 районах провести своїх прихильників на посади районних голів. Така ж справа і з НСНУ (її представники очолили лише одну районну та одну міську раду).
Деякі висновки щодо минулорічної передвиборчої кампанії основних політичних сил у регіоні:
За ініціативою обкому Компартії України була утворена регіональна коаліція «Об’єднаний лівий фронт», до якої увійшли обласні осередки громадських організацій лівого спрямування. Регіональний актив КПУ в період передвиборчих перегонів продовжував роботу, спрямовану на зміцнення позицій серед свого традиційного електорату (ветеранів, пенсіонерів тощо). Але вперше за всю історію парламентських та місцевих виборів в Україні, комуністи в регіоні отримали поразку. Вони не змогли подолати прохідний бар’єр ані до обласної ради, ані до Одеської міської ради. Але, не дивлячись на зазначені результати, Компартія в області ще залишається активною політичною силою.
СПУ визначало головним завданням досягнення перемоги на виборах в облраду та забезпечення її однопартійного складу. У виборчі списки СПУ на прохідні місця були включені кандидати переважно з числа відомих місцевих бізнесменів та свого партапарату. Також до складу кандидатів від СПУ в облраду входили керівники Федерації профспілок Одеської області та облосередку Української спілки ветеранів Афганістану. Але попри все це соціалістам ледве вдалося пройти до Одеської міської ради, а до облради провести тільки 18 своїх прихильників.
Місцеві активісти Прогресивної соціалістичної партії України акцентували увагу на антинатовській та антиамериканській пропаганді, наголошували на своїй опозиційності до керівництва держави. На регіональному рівні був утворений блок Наталії Вітренко «Народна опозиція». Центральне керівництво партії регулярно відвідувало Одеську область, вважало та вважає регіон одним з базових для ПСПУ. Вказаний блок зумів провести 10 своїх представників до облради, що є підтвердженням – дана політична сила ще користується підтримкою на Одещині.
Слід відзначити, що між місцевими організаціями КПУ, ПСПУ та СПУ під час виборчих перегонів спостерігались традиційне протистояння та конкуренція.
Серед партійних фундацій загальноцентристського спектру в період виборчих перегонів активно заявляли про себе ПР, НП, СДПУ (о), НДП, ПППУ, ППУ, ПЗУ.
Облорганізація ПР на чолі з народним депутатом України Л. Клімовим зуміла відновити зростання партійних лав та свій вплив на Одещині. Представники партії провадили роз’яснювальну роботу по районах області, роблячи акцент на позитивних досягненнях прем’єрства В. Януковича. Це дало можливість ПР набрати найбільше голосів виборців у порівнянні з іншими політичними силами та боротися за домінуючі позиції в місцевих радах всіх рівнів.
На період виборів регіональна організація Народної Партії утворила на обласному рівні «Народний блок Литвина», розробила реальну програму комплексного розвитку Одещини – «Народна ініціатива». НП провела своїх представників до обласної ради, але загалом результат виборів для «народників» був нижчим, ніж очікувалося. В першу чергу це пояснювалось неоднозначним ставленням мешканців регіону до В. Литвина.
«Есдеки» свою виборчу компанію закінчили зі значно гіршими результатами, ніж у 2002 р. Вони не зуміли подолати прохідний бар’єр до облради, але пройшли до Одеської міської ради.
В той же час, не дивлячись на заяви керівництва НДП, ПППУ, що Одещина є їх базовим регіоном на виборчих перегонах 2006 року, ці політичні сили в області повністю програли. Така ж доля дісталася й ПЗУ.
Кількість симпатиків НСНУ в регіоні не була досить великою. Саме тому навіть виборчий блок прихильників В. Ющенка на виборах в Одеську міську раду, який спочатку був названий блоком Едуарда Гурвіца «Наша Україна», був перейменований у блок Едуарда Гурвіца «Наша Одеса». НСНУ не зуміла на обласному рівні досягти необхідних результатів, щоб стати насправді впливовою фракцією в облраді. Водночас постійно спостерігалось певне протистояння між керівниками виборчих обласних штабів НСНУ та БЮТ. В той же час керівництво штабу БЮТ успішно використало певну популярність Ю.Тимошенко для підвищення свого впливу в області. Це привело до того, що частина прихильників НСНУ стала підтримувати БЮТ.
Поряд з цим, парламентські вибори-2006 не стали прямим повторенням підсумків виборів-2004, адже сукупна чисельність прихильників В. Януковича декілька зменшилась.
Загальний потенціал демократичних сил, на наш погляд, перевищує офіційні результати виборчих перегонів 2006 року. Проте реалізація потенційних можливостей демократичного табору залежить від узгодженості дій фігурантів мегаблоку «Наша Україна-Народна самооборона». З іншого боку, Блоку Юлії Тимошенко шкодять внутрішньопартійні суперечності на місцевому рівні. Слід врахувати й те, що електоральні симпатії виборців не досить стійкі (показовими є приклади утрати популярності КПУ, кількість проголосувавших на користь якої в 2006 році по області була у 8 разів менша, ніж у 2002 році, СДПУ (о), ПЗУ тощо).
Попередній прогноз:
Напередодні дострокових парламентських виборів-2007 в електоральних симпатіях мешканців Одещини суттєвих змін не спостерігається.
Майже половина громадян на наступних виборах схильна підтримати фігурантів антикризової коаліції – ПР, КПУ та СПУ.
Інший відомий гравець на регіональному електоральному полі – «Блок Литвина» здатний отримати від 4 до 5% голосів, майже стільки ж – й ПСПУ.
20 – 25% мешканців Одещини у сукупності висловлюються на користь БЮТ та блоку «Наша Україна-Народна самооборона».
Водночас п’ята частина потенційних виборців регіону виявляють байдужість та недовіру до будь-яких політичних сил.
Начальник управління внутрішньої політики Одеської облдержадміністрації В.І. ГІЛКО
