Вкладати гроші в нерухомість було завжди вигідно. Особливо це вигідно робити в містах, де ціни на квартири у порівнянні з цінами 5-річної давнини виросли в декілька разів. Кмітливі громадяни, придбавши квартири та будинки в Києві та інших великих містах у 1999 – 2003 роках, встигли отримати значний зиск від продажу об’єкта нерухомості сьогодні.
А який ринок житла в сільській місцевості? Візьмемо для початку Любашівку, де ціни на будинки та квартири піднялись у два, а то й три рази. Той, хто бажає придбати житло (будуються сьогодні лише заможні земляки), здивовано розводить руками: “Щоб щось пристойне купити, потрібно близько 20 тисяч і, звісно, не гривень, а “зелених”. Одна сім’я близько року підшукує собі більш-менш пристойний будинок за 15 – 17 тисяч умовних одиниць. На стареньку оселю вони категорично не погоджуються. За нове пристойне житло правлять від 25 до 40 тисяч, це стосується будинків в районі новобудов за центром. Є й декілька елітних об’єктів з додатковими зручностями, їх вартість сягає вже понад 50 тисяч умовних. Пригадайте, як за 8 тисяч три роки тому можна було придбати пристойний будиночок з літньою кухнею, гаражем та присадибною ділянкою. Нині таке задоволення коштує вже втричі більше. Не можна сказати, що зросла й кількість покупців, бо, як і раніше, з зарплати на житло важко стягтися. Шлях один – брати кредит у банку, як це робиться у всьому цивілізованому світі. З тією лише різницею, що там процентна ставка на придбання житла сягає не більше трьох процентів. Наші ні в які порівняння не йдуть. Треба мати гарантовану й високу заробітну плату, щоб ризикнути на значну суму.
Окремі громадяни торують перші стежини бізнесу на купівлі-продажу хат (в містах вже давно купують квартири, щоб зробити ремонт, а потім їх продати за досить солідну ціну, “наваривши” на цій операції мінімум 5 тисяч “зелених”). Як це робиться в райцентрі? Дуже просто! Кілька років тому придбав чоловік за 3 – 5 тисяч доларів стареньку хату з городом у 10 соток, обклав її білою цеглою, щоб вигляд мала, зробив недорогий ремонт, і будівля перетворюється в середній будиночок вартістю не менше 14 тисяч умовних одиниць. Газифікація житла в даному випадку обов’язкова, адже потенційний покупець відразу цікавиться зручностями, зокрема і газовим опаленням, постійним водопостачанням, ванною та туалетом.
Що стосується цін на квартири в райцентрі, то вони практично зрівнялися з цінами на будинки. Нормальну двокімнатну квартиру сьогодні можна придбати вже за 20 тисяч, трикімнатну – за 25, чотирикімнатна потягне на 30 тисяч. Декому з покупців вдасться знизити ціну до 3 – 5 тисяч, беручи до уваги відсутність ремонту, гаража та інших зручностей. А так, зрозуміло, що кожен бажає якнайвигідніше продати житло, тобто за найвищу ціну, а покупці – навпаки. Практично всі квартири газифіковані, але постійне і більш якісне водопостачання мають квартири кількох будинків, які в основному розташовані в районі автовокзалу. Усі інші мешканці багатоквартирних будинків “ловлять” воду, набираючи її у відра та інші місткості, адже вода через зношеність водомережі подається декілька годин на добу. Спробуй попери білизну сучасною пральною машиною, бігаючи по квартирі з годинником, а то й секундоміром. Придбання та встановлення “гідрофору” з копанням криниці обійдеться новому власникові квартири в кругленьку суму. А потім, можливо, доведеться вести повномасштабну війну з тарганами, які, буває, селяться в квартирах ненових двоповерхівок, у звичайних будинках таргани практично не приживаються.
А ось ціни на будинки в невеличких селах району переважно конвертуються в національній валюті – гривні, а не в доларах США. Там житло можна придбати всього за декілька тисяч гривень, а якщо це новий кам’яний будинок з кухонькою, його продажна ціна навряд чи перевищить 15 – 20 тисяч гривень, більше за нього в селі просто ніхто не дасть. До речі, такий будинок у райцентрі буде коштувати у п’ять разів більше, і, як мінімум, 15 тисяч умовних. Я не здивуюся, якщо витрати на підведення та підключення газу до оселі будуть більшими за вартість самого будинку.
Одна пенсіонерка повідала, що десять років тому придбала в маленькому, так званому неперспективному нині, селі будиночок усього за триста гривень. Ціна на нього за цей час не зросла, він без зручностей, дах протікає. Такі будівлі місцеві жителі, котрі молодші, купують за безцінь заради городу, з нього усе-таки мають зиск. Більшість сільських жителів прагнуть переселитися поближче до цивілізації й можливості влаштуватись на роботу, тому нерідко залишають будинки напризволяще. Що з ними буває далі, вам не треба пояснювати.
Однак нерідкі випадки, коли старшого віку городяни, аби “розрулити” житлову проблему між дітьми, продають квартиру у місті, купують дітям меншу, а самі мають змогу придбати пристойний будинок у такому райцентрі, як Любашівка. Тут тобі й газ, і вода (хоч і погодинно), нижчі ціни на комунальні послуги, чисте повітря. Переваги можна й далі рахувати. Саме вони суттєво вплинули на підвищення цін на житло у райцентрі.
Інша землячка зі сльозами на очах повідала сумну історію, як торік, продавши всього за 5 тисяч гривень у селі хороший будинок, фактично опинилась на вулиці. Обдурилась на пропозиції придбати непоганий будиночок за 3,5 тис. доларів. Господиня завимагала наперед, до оформлення документів, 1100 доларів США. А потім були жахливі три місяці, коли дізналась, що на продаж будинку управління юстиції наклало арешт. Гроші жінка таки повернула, але сьогодні з доччиною сім’єю вимушена квартирувати. Зібраних грошей не вистачає придбати щось більш-менш пристойне, та ще треба виплатити взятий торік кредит у банку. Жінка сподівається, що ціни усе-таки поповзуть униз, бо де ж тому сільському жителю взяти стільки грошей?! Потай сподівається, що зможе продати ще земельний пай, але на продаж землі поки що накладено мораторій.
