Яким він повинен бути? Ці та інші питання обговорювалися учасниками науково-методичного семінару «Модернізація системи професійного навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування: досвід і перспективи впровадження».
Відбувся він в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії держуправління при Президентові України. Організатори – вищеназвана академія, інститут, а також Головне управління державної служби України. У семінарі також взяли участь представники апаратів облдержадміністрацій та облрад південного регіону України та м. Севастополя, а також керівники обласних центрів підвищення кваліфікацій кадрів.
Ще до початку занять, під час реєстрації, звернулася із запитаннями до учасників дводенного семінару. Йшлося про ефективність таких зустрічей, про найгостріші проблеми, які хотілося б обговорити.
– Такі семінари потрібні нам як повітря, – підкреслив Д.М. Дибченко, заступник директора Миколаївського обласного центру перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників органів держвлади та органів місцевого самоврядування. – Ми повинні випереджати громадсько-політичні зміни у суспільстві, оперативно готуючи кадри нової формації. Поки що цього немає – і це, на мій погляд, головна проблема.
З цього невідкладного завдання і починали свої виступи всі учасники семінару. Перед присутніми виступив В.А. Сокиран, керівник апарату Одеської облдержадміністрації. За його словами, лице держслужби, тобто, чесність, принциповість, професіоналізм чиновників, безпосередньо залежить від того, хто і як їх готуватиме, підвищуватиме кваліфікацію. Подібні семінари провадяться в Одесі не вперше, але цей відрізнявся високим рівнем організації і представництва.
Так, перед присутніми виступили О.А. Коваль, заступник начальника Головного управління державної служби України. В цілому, за словами Олега Анатолійовича, в країні налагоджено систему профтехнавчання таких кадрів: є академія, регіональні інститути, численні центри перепідготовки і підвищення кваліфікації. Отож, без магістрів держслужби органи влади не залишаться. Але потрібно розібратися, на кого спрямовані зусилля цих вузів, чи відповідають вони викликам часу. До речі, співвідношення чисельності держслужбовців з загальною кількістю населення України складають всього 0,5. Це, на думку О.А. Коваля, у кілька разів менше, ніж у країнах ЄС. Проте теза про засилля чиновників, роздуті апарати далі набирає обертів. Додамо до цього нестабільність у роботі центральних та місцевих органів влади, і стане зрозумілою причина її депрофесіоналізації. Це підтверджують факти заміни керівного складу центральних і місцевих органів виконавчої влади за минулі два роки. Лише з 2005 по 2007 роки повністю оновлено склад голів облдержадміністрацій і на 100% – керівників райдержадміністрацій. Серйозні зміни сталися і в депутатських корпусах. Чи є від цього користь суспільству, а головне людям, яким покликана служити влада? Іншими словами, чи завжди нове краще за старе? Адже лише за даними Держкомстату 23% новопризначених держслужбовців не мають ... вищої освіти. Додамо до цього постійну плинність кадрів і стане зрозуміло, чому сьогодні так необхідна повноцінна ефективна, а головне, безперервна система професійного навчання держслужбовців. Причому такої, яка б відповідала європейським стандартам, – підкреслив О.А. Коваль.
Відзначимо, що всі ці питання найближчим часом розглядатимуться на засіданні уряду, зокрема нова редакція Закону “Про державну службу України”. Основна ідея законопроекту – профе-сіоналізація держслужби, її департизація (!), захист від політичного впливу і, нарешті, конкурентоспроможність на ринку праці.
Наступний крок – стратегія модернізації всієї освітньої системи, пов’язаної з навчанням держслужбовців. Цей проект вже підготовлено Головною держслужбою спільно з Національною академією і нині обговорюється на місцях. Для реалізації цих документів потрібні як кошти з держбюджету, так і міжнародна технічна допомога. Так, вже підписано угоду між урядом України і Королівством Данія про підтримку реформ держсектору, что коштуватиме 13 мільйонів євро.
Якою повинна бути оптимальна модель? Як, яким чином вдосконалюватиметься ця система навчання? На цих питаннях докладно зупинився у своєму виступі Анатолій Олексійович Чемерис, віце-президент Національної академії держуправління при Президентові України. За його словами, через політичні кризи пройшли багато країн (Польща, Франція, Німеччина), головне, вчасно прийти до конценсусу, тим більше, коли йдеться про органи влади. Адже людей не цікавлять суперечки . розбіжності, вони чекають від чиновників оперативних якісних послуг. Але чи одержують вони їх сьогодні? І чи здатні наші управлінці взагалі працювати у ринковому середовищі, за умов багатопартійності, нарешті, у кризових ситуаціях?
Відповіді на ці запитання, на думку А.О. Чемериса, безпосередньо залежать від якості навчання спеціалістів. А воно, скажемо відверто, бажає кращого. Тому і постало питання про модернізацію цієї системи, про підготовку і перенавчання самих вузівських викладачів. Випускники наших вузів, підкреслив промовець, повинні вміти... читати, писати і рахувати. Ця, на перший погляд, примітивна, загальновідома тріада навичок піддалася ретельному розшифруванню. Йдеться про вміння читати і розбиратися в усіх правово-нормативних актах, писати розпорядження і постанови, а рахувати, ну, звичайно ж, гроші з держбюджету. Отож простота обернулася величезною відповідальністю, обов’язковим високим професіоналізмом. У цьому плані корисна співпраця із зарубіжжям – Національною школою управління (Франція), Баварською школою управління (Німеччина).
До речі, рівень фінансування підвищення кваліфікації держслужбовців у цих країнах у ... сто разів (!) вищий, ніж в Україні. Це підкреслив у своєму виступі М.М. Іжа, директор ОРІДУ НАДУ при Президентові. Він перерахував всі недоліки діючої освітньої системи і як результат – невміння нашими управлінцями надавати послуги населенню. У сільрадах часом немає найнеобхіднішого – стільців, паперу, телефону. І сільські жителі часто не знають, хто і як їм повинен допомогти. Щодо самого навчання, то за словами Миколи Михайловича, теорія превалює над практикою. Викликає занепокоєння і однобокість підготовки кадрів, лише шість відсотків фінансування іде на перепідготовку і підвищення кваліфікації держслужбовців. Гостро стояло питання і про організацію самого навчального процесу, впровадження іноваційних моделей, заочно-дистанційних форм навчання. Про це йшлося у виступі А.П. Якубовського, завкафедри інституту, та інших учасників семінару.
Відбулися практичні заняття у Комінтернівському районі, обговорення модернізації навчання з представниками місцевої влади.
