У свої двадцять років Олег був невисоким на зріст, до того ж носив окуляри. А тому не користувався великим успіхом у дівчат. Юні представниці прекрасної статі поважали його за товариськість, почуття гумору, вміння грати на гітарі і співати. Зі своєю шестиструнною подругою він був душею будь-якої молодіжної компанії, але зустрічатися з ним не виявляла бажання жодна дівчина. Та хлопець не втрачав надії, що зустріне таку, для якої головним буде не його зовнішність, а внутрішня краса.
Олег працював у райцентрі на маслозаводі, куди добирався зі свого села рейсовим автобусом. Прийшовши на підприємство після закінчення технікуму, він швидко став улюбленцем колективу. Товаришам по роботі та керівництву подобалися його працелюбність, безвідмовність, відповідальність.
Якось під час обідньої перерви до молодого спеціаліста підійшов водій молоковоза, дядько Іван.
– Знаєш, – звернувся він до хлопця. – Я хочу тебе познайомити зі своєю племінницею Олею. Вона навчається на першому курсі музучилища. Сьогодні у моєї дружини день народження, і Оля приїхала з Одеси на святкування. Тож запрошую тебе на іменини.
Трохи повагавшись, Олег прийняв запрошення. Після роботи через прохідну вони вийшли разом. Дорогою до оселі дядька Івана зайшли до універмагу, де придбали подарунки для іменинниці.
Зайшовши на подвір’я, юнак побачив на лавочці під яблунею двох дівчат. Виявилося, що племінниця господаря додому приїхала не сама, а з однокурсницею Іриною. За зовнішністю подруги були цілковитою протилежністю одна одній. Оля – невисока, повненька, і, як і Олег, в окулярах. Іра ж – середнього зросту, струнка, з миловидним обличчям, яке обрамляло золотаве кучеряве волосся, що спускалося трохи нижче плечей. Та коли погляди Олега і Олі зустрілися, у хлопця від небесної блакиті дівочих очей приємно защеміло серце. Він зрозумів, що це і є та, на яку так довго чекав.
Сидячи за святковим столом на протилежних його кінцях, хлопець та дівчина час від часу крадькома позирали одне на одного і щоразу їхні погляди зустрічалися. Відчуваючи, що в їхніх душах народжуються незвідані досі почуття, вони не помічали нічого навколо себе. Не бачили вони й того, з якою заздрістю дивиться на них Іра. Міська дівчина ніяк не могла зрозуміти, чому хлопець не звертає на її красу жодної уваги. В місті все було навпаки – представники протилежної статі не зводили поглядів від її стрункої фігури та золотавих кучерів, а на Олю дивилися байдуже.
Після вечері донька дядька Івана, яку теж звали Ірою, запропонувала молодим гостям піти до Будинку культури на дискотеку. Обидві Ірини швидко пішли попереду, а Олег з Олею, не поспішаючи, попростували за ними. Не дійшовши кілька метрів до БК, звідки лунала гучна музика, яка так не відповідала їх романтичному настрою, юнак раптом зупинився і промовив:
– Щось немає бажання танцювати. Давай просто погуляємо.
Оля на знак згоди кивнула головою. Олег ніжно обійняв рукою супутницю за стан, і вони ще повільніше рушили у зворотному напрямку. Гуляючи у сутінках вулицями селища, розмовляли про музику, яка їм подобається, обговорювали прочитані книги, побачені фільми. Час добігав півночі, коли підійшли до Олиного будинку. Неочікувано навіть для самого себе, хлопець рішуче обійняв дівчину за плечі і нахилився до її обличчя. Їхні вуста злилися у пристрасному поцілунку.
Вже біля хвіртки прошепотів їй на вухо:
– Ти мені дуже подобаєшся.
– Ти мені теж, – почув у відповідь.
Звільнившись від його обіймів, швидкими кроками попрямувала до хати.
Наступного ранку дівчата поїхали на навчання. Три дні Олег ходив, немов у воду опущений. Нарешті зважився і підійшов до дядька Івана.
– Дайте, будь ласка, мені поштову адресу Олі, – на одному диханні промовив юнак.
Водій хитро усміхнувся, дістав з кишені й подав хлопцеві давно заготовлений папірець. У листі до дівчини юнак розповів про свої почуття до неї, про те, як йому важко у розлуці. Відповідь не примусила на себе довго чекати. Оля також зізналася, що закохалася в Олега. Між ними зав’язалося листування. Наприкінці грудня дівчина приїхала на канікули, і Новий рік закохані зустріли разом. У новорічну ніч юнак запропонував коханій вийти за нього заміж. Оля відповіла, що хоче спочатку закінчити навчання, а вже тоді (через чотири роки) створювати сім’ю. Олег запевнив, що чекатиме скільки завгодно.
Коли канікули закінчились, вони листувалися далі. В своїх листах закохані ділилися новинами свого життя, мріяли про своє майбутнє.
Та якось хлопець отримав незвично короткого листа, де Оля повідомляла, що приїде найближчої суботи і прохала Олега прийти до неї додому для серйозної розмови. Спантеличений юнак ледве діждався призначеного дня. Кохана зустріла його холодно. Після кількахвилинного ніякового мовчання нарешті сказала, що між ними все скінчено, вона вже зустрічається з іншим.
А вдома на нього чекала ще одна несподіванка – лист від… Іри. В ньому вона просила залишити Олю у спокої, і не морочити їй голову байками про те, що він чекатиме чотири роки, доки дівчина закінчить навчання. А також повідомляла, що її подруга вже кілька місяців зустрічається з іншим хлопцем, якого по-справжньому кохає, але не наважується сказати про це Олегу.
Хлопець не міг заснути декілька ночей, обмірковуючи, що почув від коханої і прочитав у листі її подружки. Врешті-решт вирішив, що час розставить усе на свої місця. Потрібно лише чекати, вірити і сподіватися.
…Міжміський автобус рухався по шосе, обабіч якого росли соснові насадження. До райцентру залишилося хвилин двадцять їзди. На сидінні біля вікна сиділа Оля, в її сумочці лежав отриманий напередодні диплом. Згадувала події чотирирічної давнини, коли вона зустріла того, кого не могла забути і досі. В пам’яті зринув той день, коли її подруга Іра повідомила їй, що Олег обманює її, потай зустрічаючись з іншою, а тому вважає себе підкорювачем дівочих сердець. Іра тоді порадила не чекати, доки він залишить її, а самій порвати стосунки с хлопцем, сказавши йому, що в неї є інший. Цим вона збереже свою гідність і зіб’є пиху з ошуканця. Оля так і зробила, але вирвати кохання зі свого серця так і не змогла.
Автобус заїхав на автостанцію. Дівчина вийшла на платформу і не повірила власним очам – перед нею стояв Олег з великим букетом троянд.
– Вітаю тебе з успішним закінченням навчання! – урочисто проголосив і вже тихіше додав. – Ось і дочекався, як і обіцяв…
Сльози затуманили їй очі, від щастя не могла вимовити й слова. Вона просто підійшла до нього і міцно-міцно притулилася до грудей коханого.
