Ось і залишився позаду заключний етап дослідницької експедиції, організованої в межах Другого міжнародного спільного інспектування річки Дунай під егідою Міжнародної комісії із захисту Дунаю (ICPDR). У Рені до інтернаціональної команди дослідників долучилися фахівці Інституту гідробіології НАН України, а трохи пізніше – судно Дунайської гідрометеорологічної обсерваторії. Вчені обстежували гирло Бистре, після чого зійшли на берег у Вилковому, де відбулася прес-конференція.
Вітаючи закордонних гостей, заступник губернатора Одещини Микола Сердюк сказав, що українська громадськість чекає від інспектування об'єктивної оцінки впливу всіх придунайських країн на екосистему річки, у тому числі з врахуванням непростих взаємин Румунії та України на перетині їхніх національних інтересів. Говорячи про роль нашої країни у розв’язанні економічних та екологічних проблем у регіоні Нижнього Дунаю, включаючи експлуатацію судноплавного каналу по гирлу Бистре, директор ДП «Дельта-лоцман» Віктор Бездольний особливо відзначив, що «будь-яка антропогенна діяльність у дельті річки повинна відповідати міжнародним стандартам, і Україна відкрито демонструє своє прагнення до цього».
Звертаючись до присутніх в залі представників преси, державних, громадських та наукових організацій, виконавчий секретар Міжнародної комісії із захисту Дунаю Філіп Веллер нагадав, що основне завдання інспектування – ретельні збирання та аналіз всебічної інформації щодо екологічного стану річки. Експедиція подолала близько 2400 кілометрів, відвідала 10 країн, відібрала комплексні проби води та інших компонентів природного середовища у 95 пунктах маршруту, вперше обстежувала великі притоки Дунаю, включаючи Прут, стік якого помітно впливає на якість води в українській частині дельти.
У порівнянні з першим міжнародним обстеженням річки, проведеним у 2001 році, програма роботи другої експедиції була вдосконалена: обрано нові місця забору проб, розширені параметри лабораторних аналізів тощо. Все це дозволить зробити порівняння з висновками семирічної давності, а також створити найпрогресивнішу міжнародну базу даних про «самопочуття» Дунаю. Отримані результати повинні сприяти суворішому дотриманню країнами Дунайського басейну своїх зобов'язань, обумовлених у Конвенції про захист Дунаю і Рамкових директив про водокористування – найважливіші нормативні акти Європейського співтовариства, спрямованих на охорону водних ресурсів.
Технічний експерт експедиції Ігор Лиска (Австрія) повідомив, що поки що зарано підбивати підсумки досліджень – їх можна буде цілком узагальнити лише навесні 2008 року. Проте, вже зараз можна стверджувати: за той час, що минув з часу першого аналогічного інспектування, якість дунайської води трохи покращилася, причому з низки показників. Особливо це помітно у верхів'ях річки, де її екологічне «здоров'я» майже не викликає побоювань. Далі за течією, починаючи з Угорщини, справи йдуть гірше: як і сім років тому, на середніх і нижніх ділянках Дунаю виявлено тривожні масштаби забруднення води важкими металами, відпрацьованими нафтопродуктами, пестицидами, нітратами, фосфатами та іншими хімічними речовинами. І все-таки загальна міра концентрації цих речовин не досягає критичного рівня.
Відповідаючи на запитання журналістів про «гарячі точки» Дунаю, науковий керівник експедиції, угорський біолог Бела Ксані заявив, що найбільш неблагополучними регіонами басейну є притоки, багато з яких перетворені у стічні канави. Якщо ж оцінювати ситуацію в цілому, то, за словами вченого, на сьогоднішній день найгострішою проблемою екосистеми Дунаю слід вважати високу інтенсивність органічного забруднення. Це викликано потраплянням до річки величезного обсягу відходів життєдіяльності великих міст з багатомільйонним населенням. Зокрема, у Белграді та Будапешті досі немає очисних споруд, і всі нечистоти сербської та угорської столиць безпосередньо скидаються в Дунай. Відповідно, у цьому зв'язку у найневигіднішому становищі опиняється населення дельти, яке відчуває на собі так званий ефект «кінця труби», але, проте, найчастіше вимушене використовувати дунайську воду як питну.
Як відзначив Бела Ксані, за даних обставин річку рятує тільки її природна здатність до самоочищення. Проте екосистему не можна до нескінченності випробовувати на міцність – придунайські країни зобов'язані планомірно знижувати «цивілізаційне навантаження» на басейн річки. «Дунаю потрібен відпочинок», – просто і коротко резюмував науковий керівник проекту.
Філіп Веллер на завершення сказав, що підсумки інспектування, що відбулося, матимуть велике значення для подальших дій Євросоюзу та його партнерів у плані соціально-економічного розвитку та екологічного оздоровлення Дунайського басейну. ЄС, наприклад, вже бере участь у програмах фінансування очисних споруд та інших подібних проектів у країнах Східної Європи. Разом з тим, підкреслив Ф. Веллер, не можна сподіватися лише на допомогу європейських структур: кожна з придунайських країн повинна усвідомлювати національну відповідальність в межах захисту Дунаю і вносити власний внесок у цю спільну благородну справу.
