МАЙБУТНЄ У НАС Є
Південь Бессарабії, зокрема Ізмаїльський район, мабуть, постраждав найвідчутніше від посухи.
– Мені сьогодні немає за що навіть насіння купити, – сказав фермер із Каланчака Василь Калудов, який завжди вирізняється оптимізмом, але цього разу був буквально пригнічений. – Соняшник згорів, кукурудза теж майже нічого не дала, не витримали посухи ярові...
Те ж саме доводилося чути й від інших аграріїв.
– Лихо спіткало багато агроформувань, – коментує ситуацію перший заступник голови Ізмаїльської райдержадміністрації, начальник управління агропромислового розвитку Григорій Григорович Чепой. – Але держава не залишилася осторонь. 36 господарств Ізмаїльщини із 70 заявили про свої втрати, підготувавши документи відповідно до встановленого порядку. На жаль, до 1 жовтня, – остаточного терміну одержання дотацій щодо ранніх культур, – встигають не всі, чи то понадіявшись на щось, чи то просто через довге зволікання...
(Як свідчення того, під час нашої розмови, що відбувалося в останні числа вересня, до кабінету увійшла представниця кирничанського фермерського господарства "Ніна", вона принесла на візування документи щодо втрат. На запитання, чому ж так затрималася, зніяковіло відповіла: клопоти заїли).
– Лише по підприємствах, які подали нам документи про втрати, збитки склали 15 мільйонів гривень, – далі вів мову Г.Г. Чепой. – Звичайно, такої суми держава не дала. Визначивши лише витрати на купівлю насіння, ми вийшли на суму 1 млн 128 тис. грн. Після усіх відповідних процедур, згідно з відповідним реєстром, район одержав 599,4 тисячі гривень із Резервного фонду. Ці гроші підлягають поверненню до 10 грудня майбутнього року. Кошти надійшли тим, хто не має боргів за минулі роки.
Так, коштів, що надійшли, мало. Але й вони – добра підмога – саме для закупівлі насіння. Дотації можна використати лише по чотирьох напрямках – закупівля насіння, пального, добрив, хімікатів.
– Зараз активно працює комісія щодо визначення фактичних збитків пізніх культур, – продовжує Григорій Григорович. – Поки що збиток по району нарахований на 911 тисяч гривень. Я б сказав і так: незважаючи на те, що ми вже далеко не перший рік працюємо в ринкових умовах, досить часто доводиться стикатися із фактами, коли підприємці від землі ще не засвоїли ази підприємництва, скрупульозно не прораховують усі свої витрати, не вміють грамотно регулювати цей процес, перевитрачають кошти, а потім ремствують на збитки. Але, як не крути, далеко не у всьому, навіть у нинішній складний для бессарабців рік, лише погода винна. То ж ми дивимося на кожну позицію об'єктивно. Звичайно ж, не залишаємо тих, хто звернувся до нас по допомогу, але й намагаємося роз'яснити суть та принципи ринкової економіки. Чому, власне, присвячуємо й регулярні семінари, семінари-практикуми, зустрічі із аграріями на місцях.
Начальник управління агропромислового розвитку міркує вголос:
– Але, мабуть, проблема ще й у тому, що нинішній аграрний сектор району вже занадто зайнятий зерновим клином, тоді як у минулому, наскільки пам'ятається, сільське господарство району було багатогалузевим. Мені довелось погортати підшивку районної газети "Придунайские вести" двадцятирічної давності (газета тоді називалася "Ленинский путь") і багатотиражної газети "Суворовец" – органа парткому колгоспу імені Суворова. Порівняння вражають. Сьогодні весь район не виробляє стільки овочів, скільки вирощувала, скажімо, одна овочівницька бригада у колгоспі імені Суворова в році так 1982-му. І корів лише на першій фермі цього господарства було більше, аніж нині у всьому районі. Усе крутилось, і проблем не було із працевлаштуванням. Чому, поясніть, багато аграріїв не враховують переваг багатогалузевого сільськогосподарського виробництва, зокрема й кормовиробництва, тваринництва? Адже скоротилося поголів'я ВРХ, і великим дефіцитом стала органіка, така необхідна для підвищення родючості ґрунту. Унікально, щоправда, хоча що ж у цьому унікального, що сьогодні кам’янський СВК "Прогресс-Агро", що спеціалізується на тваринництві, заробляє чималі гроші на звичайному, пардон, гною. Усі тепличники Утконосівки, які славляться своїми парниковими помідорами, буквально в черзі стоять за органікою. А чому б на наших землях не вирощувати корми – на реалізацію. У минулому, пам'ятається, були в кожному господарстві і свої сади...
– Той час, про який Ви говорите, був, трохи іншим...
– Так, втрачено багато чого. Але, я впевнений, не назавжди. Так, було велике поголів'я. Але нерідко результативність була низькою – якщо говорити про тваринництво. А дивіться, як ставиться питання сьогодні? Саме Ізмаїльський район, навіть у найважчі роки, зберігав свої племзаводи. Трьома племзаводами – з вирощування ВРХ, свиней червоно-білої породи, овець зараз володіє сільськогосподарсько-виробничий кооператив "Прогрес-Агро"; відомий далеко за межами району та області вівцеплемзавод сільгоспкооперативу "Вікторія". У районі діють також два рибогосподарства АРК "Придунайська нива" та РАМК "Новонекрасівський", які теж можна назвати племінними. Увесь наявний сьогодні потенціал дає можливість мати великий резерв для збільшення високопродуктивного тваринництва.
До речі, підсумки восьми місяців нинішнього року переконують у домінуванні тенденцій зростання тваринництва. Істотно зросли показники у виробництві та заготівлях м'яса. Зросла продуктивність молочного поголів'я. У цілому на корову надоєно на 729 кілограмів більше, аніж за цей же час рік тому.
Те ж саме стосується й овочівництва. Гарний приклад: в Озерному діє перша плодоовочівницька компанія, господарі якої Костянтин Гук та Андрій Чебан зайнялися овочівництвом на індустріальній основі із застосуванням новітніх технологій, зокрема краплинного зрошення. То ж, я впевнений, район повернеться до багатогалузевого сільського господарства. Але для цього потрібний час. Потрібно, щоб самі аграрії, незалежно від форм власності, зрозуміли необхідність та вигоду цього.
– Тут, мабуть, не треба забувати, що фактично зруйновано переробне виробництво, виникає проблема збуту продукції...
– Звичайно. Хоча це, знову ж, змушує робити ставку на якість. Однак не можна не враховувати, що переробка дозволила б значно збільшити обсяги вирощування тих же овочів, фруктів, ширше зайнятися тваринництвом. Вважаю правильним впровадження програм щодо відродження та подальшого розвитку на Ізмаїльщині виноградарства – ще однієї традиційної нашої культури. То ж майбутнє в нас є. І майбутнє хороше. Ну, а поки що селяни після дощів, провадять сівбу. І живуть надією на краще.
Євген МАСЛОВ, власкор «Одеських вістей», Ізмаїльський район
ҐРУНТ СУХИЙ, АЛЕ СІЮТЬ
За програмою «Зерно-2008» посівні площі озимого ріпаку в Овідіопольському районі вирішено збільшити удвічі. Якщо минулого року для цінної олійної культури призначалося 2400 га, то у нинішньому заплановано 4495. Насамперед, це пов'язано зі зрослою конкуренцією на сільгоспринку та високою рентабельністю ріпаку.
За інформацією Володимира Кишенка, заступника начальника управління агропромислового розвитку Овідіопольської РДА, на 2 жовтня в Овідіопольському районі із 8000 тисяч га, запланованих під озиму пшеницю, засіяно 2920 га. Із них найбільше посівних робіт виконано у ВАТ "Україна" – 615 га, БСК "Новодолинський" – 300 га, СТОВ "Нива" – 280 га.
Озимим ячменем по району засіяно всього 80 га в СТОВ "Ленінталь". Усього під зелений корм відведено 207 га озимого жита, із яких 165 га у СТОВ АФ "Петродолинське".
За оцінками фахівців, у поточні, найсприятливіші для сівби озимих терміни, ґрунт залишається порівняно сухим. Однак культивація площ у господарствах району, серед них у СТОВ "Маяк", триває високими темпами. На початок жовтня озимим ріпаком в "Маяку" зайнято 550 га площ, озимою пшеницею – 290 га.
Тетяна ГУРІЧЕВА, власкор «Одеських вістей», Овідіопольський район
ЗАКІНЧИВ ШКОЛУ – ОТРИМАВ ТРАКТОР
У цьому році на святі останнього дзвоника випускник Дмитро Пєтухов отримав ключі від нового трактора – таким було рішення членів правління СВК “Дружба”, що у селі Мирному Кілійського району.
Подія, погодьтеся, неординарна. По-перше, не так часто сільгосппідприємства купують нову техніку, по-друге, ще рідше довіряють її 17-річним хлопцям. Можливо, це навіть одиничний випадок.
– Ми всі бачили Дмитра Пєтухова в роботі, – прокоментував голова СВК "Дружба" Володимир Прокопович Тихонов. – Два роки поспіль з власної ініціативи на літніх канікулах він працював разом з батьком, а В’ячеслав Пєтухов у нас – механізатор номер один. Він працює в господарстві вже чверть століття, досконало керує будь-якою технікою, майстерно здійснює всі види агротехнічних заходів – оре, сіє, боронує, вносить добрива, культивує. Коли розпочинаються жнива, пересідає на комбайн. Всі свої навички та досвід В’ячеслав передав сину. Дмитро – хлопець що треба, такі хлопці нам дуже потрібні!
Доки Дмитро здавав випускні іспити у школі, залізний кінь чекав свого молодого господаря у гаражі, хоча у розпал польових робіт ще одна машина була зовсім не зайвою. Але якщо названо господаря… Потім юний механізатор вступав до Одеської державної академії будівництва та архітектури на заочне відділення – і повернувся до рідного села студентом! СВК “Дружба” тут же підписав з Дмитром договір, взявши зобов’язання оплачувати 50% витрат на навчання. У сподіванні на те, що через п’ять-шість років Пєтухов-молодший залишиться працювати у рідному селі, вже як інженер-будівельник.
Жовтневий ранок. Студент Одеської державної академії будівництва та архітектури вже вивів свою машину на старт. Плуг трактора блищить так, що дзеркало не потрібно. В ці дні Дмитро працює на оранці. Як і батько, він небагатослівний, дисциплінований, якісно виконує будь-яку доручену справу.
Антоніна БОНДАРЕВА, власкор «Одеських вістей»
