Урочистим мітингом, великим концертом колективів самодіяльності та народним гулянням відзначала 7 жовтня День міста перлина Південного Поділля Балта. В урочистостях взяли участь Балтський міський голова Іван Барбаш, голова Балтської райради Микола Коновський, голова Балтської райдержадміністрації Михайло Усатенко, делегації із сусідніх міст і районів та депутати різних рівнів.
Так вже склалося, що перед кожним Днем міста в колах балтської інтелігенції спалахує полеміка: “А яку дату ми святкуємо?” Ось і цього разу над імпровізованою сценою просто неба намальовано було цифру “210”. Але “210 років” чого? Коли виникла традиція святкування дня народження міста, дня його заснування, відлік віку Балти почали з указу російського імператора, що з’явився 1797 року і проголошував приєднання міста Балти, яке було на правобережжі Кодими, до міста Єлєнська (колишнього Юзефграда та Палієвого Озера) з наданням об’єднаному місту назви “Балта”.
Одначе досить швидко з’ясувалося, що визнавати 1797 рік, як рік утворення міста – некоректно; така метода суперечить світовим традиціям і критеріям ЮНЕСКО, адже обидва об’єднувані міста значно давніші за імператорський указ. Відтак думки поділилися: одні в Балті вперто, рік за роком, святкують 7 жовтня “день заснування міста”, інші – “день об’єднання”, ще інші – просто “свято міста”.
Одначе полишимо цю полеміку на розсуд істориків та краєзнавців. А фактом залишається те, що, збираючись на врочистостях з нагоди Дня міста, балтяни відзначають, що невеличке містечко їхнє, яке розкинулося на схилах величних пагорбів Подільської височини, з кожним роком стає все привабливішим та впорядкованішим; усе ближче підступається до стандартів сучасного європейського міста. І має рацію мер Балти Іван Барбаш, коли, незважаючи на всі типово українські негаразди типово українського провінційного містечка, з оптимізмом акцентує увагу на чотирьох складових, які зумовлюють чудові перспективи вже в найближчому майбутньому: давня історія, чудова природа, традиції місцевого бізнесу та працьовитість і дбайливість городян.
Бо й справді, з Балтою, з так званим Кодимським порубіжжям, яким, по річці Кодимі, впродовж кількох століть поділялися два світи – слов’янський і тюркський, дві могутні держави – Османська імперія та Річ Посполита, пов’язано стільки всіляких захоплюючих подій, а в самому містечку збереглося стільки пам’яток історії та архітектури (палац князів Любомирських, старовинний костьол св. Станіслава, приміщення, пов’язані з недовгим перебуванням Балти в ролі столиці Молдавської автономії у складі України), що їх вистачило б на цілком пристойний туристичний центр. Якщо, звичайно, поставити собі за мету його створення. А зважмо, що місто поступово газифікується, провадяться ремонт та реконструкція водогінної мережі. Зараз на розвиток інфраструктури міста націлюється понад 9 млн гривень, причому 4 млн надає міський бюджет та понад 5 млн залучається з обласного і державного бюджетів. У місті діє потужний молокозавод, розширює своє виробництво та ринки збуту швейна фабрика, діє низка інших підприємств різних форм власності.
Свого часу я вже докладно розповідав на сторінках нашої газети про розвиток медицини і, зокрема, налагодження служби “Швидкої медичної допомоги” в Балтському районі. Тож зараз приємно повідомити, що, виступаючи перед балтянами, депутат облради Василь Чорнолуцький не лише зачитав привітання жителям міста від імені голови Одеської облради Миколи Скорика, але й подарував від фракції Партії регіонів дуже цінний і потрібний прилад – кардіограф для районної лікарні.
Звичайно, перед містом ще постає чимало проблем. Зокрема, треба рішучіше дбати про створення нових робочих місць, особливо для молоді. Давно слід прочистити річку Кодиму, яка протікає через усе місто, і впорядкувати її береги. Поки що ця славетна річка більше схожа на стічну канаву, закидану всілякими відходами та побутовим сміттям. І це замість того, щоб мати в центрі міста хоча б якихось сто метрів впорядкованої набережної, яка б стала місцем прогулянок та відпочинку. З кожним роком житло в місті стає все дорожчим, відтак слід подбати про спорудження соціального житла для незаможних молодих сімей.
Проблем справді вистачає, як вистачає їх і в усій країні. Але з ким би з керівників міста чи району, а також рядових балтян, я не спілкувався, всі сходяться на тому, що спад економіки та громадських настроїв подолано, і що місто все впевненіше вдивляється у своє, історією, долею та людською працею визначене майбуття.
