ВИСТУП ПРЕЗИДЕНТА ОСТАТОЧНО УСІХ ЗАПЛУТАВ
Склад парламенту України VI демократичного скликання нарешті майже відомий. «Майже» означає всього лише, що багатьом персоналіям, включеним до передвиборних списків сил, котрі перемогли на виборах, незабаром буде запропоновано перейти на постійну роботу або до уряду, або до ВР, або до обласних держадміністрацій. Верховна Рада за всіх часів була для президентів України ідеальним «кадровим резервом»; традицію буде збережено й при Вікторові Ющенкові.
Ситуація ж зі складом наступного уряду виглядає більш заплутаною. Відомо, що нинішній склад, основу якого становить управлінська еліта Партії регіонів, Соцпартії та частково «Нашої України» (так звана квота Президента), внаслідок переваги у парламенті представників «помаранчевого» табору неминуче зазнає змін. Практично ніхто не сумнівається у тому, що кандидатом № 1 на пост Прем'єр-міністра є лідер БЮТ Юлія Тимошенко. Цей пункт обговорено ще у лютому в схваленому БЮТ та «НУ» спеціальному договорі. Про долучення до переможців політичних опонентів в особі Партії регіонів у документі – ані слова. Самі лідери «помаранчевих» таку можливість начисто відмітають.
Що у такому разі могло б означати останній лаконічний виступ Президента Віктора Ющенка перед журналістами?
Прояснити його таємне значення «ОВ» попросили не представників «зацікавлених сторін», тобто п'яти парламентських партій/блоків, а одного із керівників «непарламентської» партії та незалежного політолога. Їм, як кажуть, видніше, оскільки особистої зацікавленості в розподілі портфелів – жодної.
Олександр Барановський, депутат Верховної Ради IV та V скликань від Соціалістичної партії України.
– На Ваш погляд, чи означає виступ Ющенка "зміну напрямку вітру" на користь створення "широкої коаліції" за участю Партії регіонів?
– Я вважаю, що це саме так. Заклик Віктора Ющенка цілком логічний. Коли ми говоримо щодо об'єднання України, Сходу та Заходу, участь "регіоналів" у коаліції разом із "Нашою Україною" більш ніж виправдана.
– А ось Юлія Тимошенко "не почула" у зверненні Президента натяку на створення "широкої коаліції"...
– Якщо Юлія Володимирівна зараховує себе до "демократичних сил", випинання особистих амбіцій має для неї бути справою другорядною. Якщо вся країна дійшла висновку щодо необхідності монолітності усієї України, – коаліція без Партії регіонів неможлива. Заяви Юлії Володимирівни, мовляв, вона із "регіонами" на спілку ніколи не піде, свідчать про те, що її особисті амбіції, як і раніше, переважають над інтересами загальнодержавними.
– У багатьох електронних ЗМІ з'явилася інформація щодо зміни лідера, яка нібито готується в СПУ. Мовляв, Олександра Олександровича Мороза збираються "призначити" відповідальним за провал на вересневих виборах, після чого на пост лідера партії оберуть чи то Івана Бокого, чи то Василя Цушка. Чи так це?
– У партії цими питаннями зараз ніхто не займається. Нам необхідно, насамперед, скрупульозно проаналізувати увесь хід передвиборної кампанії, виявити "слабкі ланки" (не піддаючись при цьому напливу емоцій); простіше кажучи, дочекаємося, доки усе "всядеться". Ухвалювати на швидку руку серйозні рішення, "рубати з плеча" – не найрозумніша лінія поведінки.
ТАК СКАЗАВ ПРЕЗИДЕНТ
Віктор Ющенко: – Хотів би підкреслити: я просив би керівників партій, які пройшли до парламенту, не керуватися персональними візіями, персональними інтересами, а консолідувати взаємодію ключових політичних гравців українського парламенту навколо національних пріоритетів. Сьогодні мої шановні колеги від українського народу одержали усе. Головне – мандат на формування української влади. Хочу нагадати: Партія регіонів, "Наша Україна" – "Самооборона" та Блок Юлії Тимошенко одержали близько 80 відсотків голосів українських виборців. Це говорить про велику відповідальність цих політичних сил за стабілізацію політичної ситуації, насамперед в українському парламенті. Маю на увазі визначення основ формування парламентської більшості, а на її основі й формування уряду України та принципів відносин між владою і опозицією.
Андрій Єрмолаєв, керівник Центру соціальних досліджень "Софія":
– Говорити про те, що Президент закликав сформувати коаліцію у складі Партії регіонів, "Нашої України" – "Народної самооборони" та БЮТ, не зовсім коректно. Справді, у його виступі прозвучала пропозиція щодо переговорів про можливу коаліцію, й на ці переговори він запросив чотири політичні сили (окрім комуністів – авт.).
У цій заяві не було б сенсації, якби не одне "але". Ще тиждень тому, а фактично протягом усього передвиборного місяця до дня виборів включно, Президент активно агітував за так звану демократичну коаліцію. Хочу нагадати, що лідери "Нашої України" та БЮТ трактували демократичну коаліцію однозначно – як коаліцію лише двох політичних сил; це мотивувалося підписаною ними раніше угодою.
З жовтня Президент ані слова не сказав про демократичну коаліцію, а заявив про "коаліцію на основі національних пріоритетів". Дуже цікава корекція, що збігається із новими зрушеннями у глобальній політиці: нині все більше відмовляються від ціннісної політики, віддаючи пріоритет політиці національних інтересів.
– Вихід Віктора Андрійовича до преси спочатку анонсувався о 12.30. Потім спіч перенесли на 13 годину. Наступне повідомлення містило вказівку на 13.30. Фактично ж усе розпочалося о 14.30. У моїх колег, які чекали біля будинку Секретаріату Президента, виник здогад: перенесення "аудієнції" пов'язано із наполегливим проханням Віктора Януковича не повідомляти про "здачу поста" й про можливу пропозицію Раді затвердити його наступника до часу офіційного обнародування результатів виборів.
– Своєю заявою Президент, звичайно ж, створив інтригу. Наскільки цю заяву пов'язано із переговорами з Партією регіонів, сказати складно. Але факт, що ця заява фактично зупинила процес переговорів між "Нашою Україною" та БЮТ (які зараз мають формальну більшість), – зовсім очевидний.
– Які можливі наслідки?
– Я не виключаю, що Президент свідомо пішов на загострення взаємин між переможцями. Зараз йому невигідний ані варіант монополії БЮТ, ані варіант поступок Партії регіонів. Його влаштує або варіант тривалої "коаліціади", або варіант компромісу як результат кризи.
– Чому?
– Тому що Президент обрав після виборів тактику кризового маневрування, мета якої – довести політикам та виборцям, що дана політична система неефективна, що неможливо у рамках даної політичної моделі ані вчасно сформувати уряд, ані налагодити роботу парламенту.
Я розглядаю його ініціативу як "вкидання конфліктної кулі" до парламентського середовища. Це йому вдалося. Вже зараз ми бачимо, що виникло нерозуміння між "помаранчевими". У більш оптимістичному стані перебуває Партія регіонів, яка підтримала ініціативу Президента. Тривала "коаліціада" для Президента буде чудовим аргументом для обстоювання тези "систему потрібно змінювати". Вчорашнє звернення він закінчив вимогою "розпочати новий конституційний процес та завершити його у 2008 році прийняттям нової Конституції". Президент буде наполягати на тому, щоб у новій редакції Конституції в нього були сильні повноваження. "Коаліціада", дисбаланси та конфлікти подібного роду – чудовий аргумент для появи змін, які буде пропонувати Президент. Говорячи простіше, Віктору Андрійовичу потрібна "погана картинка" парламенту. Він цю "картинку" створює самотужки...
– На Ваш погляд, як довго може тривати "коаліціада-2007"?
– Питання непросте через низку проблем. Перша: взаємини "помаранчевих" та Президента після його звернення. Не виключено, що в середовищі "помаранчевих" розпочнеться бунт, і він закінчиться підписанням угоди щодо утворення коаліції БЮТ та "Нашої України" – "Народної самооборони" без згоди Президента. Такий варіант серйозно вплине на взаємини між Главою держави та парламентом з погляду відповідальності. Адже Ющенко дав зрозуміти: він розраховує на "політичний мир" й тому буде вимогливим до будь-якої коаліції, включаючи "помаранчеву".
Варіант, за якого "помаранчева коаліція" не складається й частина "нашоукраїнців" підтримає Президента у провадженні "широких переговорів", здатний призвести до інших негативних наслідків: до кризи у "Нашій Україні", яка попросту почне розколюватися на кілька фрагментів.
Тому питання щодо створення стабільної коаліції зараз прямо пов'язане із декількома аспектами. По-перше, із провадженням консультацій щодо можливої участі Партії регіонів у владі поза залежністю від формату коаліції; такі переговори обіцяють бути досить тривалими. По-друге, консолідація "Нашої України", якомога більш форсоване створення об'єднаної партії, здатної створити відповідальне керівництво, щоб вести переговори із ПР без загрози розколу. Нагадаю вашим читачам: "Наша Україна" – "Народна самооборона" – це 12 партій, кожна із яких може "грати у свою гру", плести "свою інтригу". Це "головний біль" і для Президента, і для керівництва "НУ" – "НС". По-третє, затягування загального підрахунку результатів виборів. Адже створити будь-яку коаліцію можна лише за фактом оголошення результатів; а судячи з усього на нас чекає досить тривалий процес уточнення/узгодження/судових суперечок.
Варіант оптимістичний – коаліція утвориться до кінця грудня.
Варіант песимістичний – ми пройдемо ще глибоку парламентську кризу, зіткнемося із загрозою дострокового розпуску парламенту (через те, що коаліція не складається з політичних причин) і в січні доведеться обирати: або розпускати Верховну Раду і йти на дострокові вибори у зв'язку із відсутністю коаліції, або створювати коаліцію, ігноруючи вимоги регламенту, із "шматочків".
Нагадаю: навесні 2007 року такий варіант коаліції Президент назвав "політичною корупцією". А у січні 2008-го йому, можливо, доведеться самому підтримати ідею формування коаліції на основі "Нашої України", що розпалася, та БЮТ, що дещо змінився.
Чи піде у січні на це Ющенко на тлі парламентської кризи? Питання відкрите.
Загроза зриву «коаліціади» та призначення нових дострокових виборів на весну-2008 може призвести до зміни результатів. Гадаю, "помаранчеві" від цього постраждають серйозніше, аніж інші.
