Із цим сірооким, винятково сумлінним, кришталевої совісті та доброї душі чоловіком ми знайомі давно. Незважаючи на свою інвалідність та похилий вік, він бере на себе великі громадські навантаження. Втім, буває суворим та педантичним по-військовому, виконуючи обов'язки голови ради ветеранів 5-ї повітряної армії та 5-го авіакорпусу. Сьогодні полковникові у відставці В.М. Шатову виповнюється 75 років, із яких 32 він віддав службі у Збройних Силах.
* * *
Народився Віктор Миколайович на Донбасі, у місті Алчевську, в багатодітній родині – п'ять братів та сестра. Не довелось батькові, досвідченому металургові, дочекатися – помер у 1942 році – й порадіти тому, що молодший син, Віктор, став керівником у мартенівському цеху.
Одержавши після закінчення технікуму диплом сталеплавильника, Віктор Шатов працював помічником майстра цеху, а у 1952 році вступив до Харківського авіаційно-технічного училища, яке через два роки закінчив з відзнакою й був направлений служити до Групи радянських військ у Німеччині.
Через рік Віктор Шатов стає звільненим секретарем комсомольського бюро 19-го винищувального авіаполку, у 1958-му – його призначають помічником начальника політвідділу 126-ї винищувальної авіадивізії з питань комсомольської роботи. У 1961 році, успішно здавши іспити, став студентом-заочником історико-філологічного факультету Ростовського держуніверситету, а потім, у зв'язку із призначенням помічником з комсомольської роботи начальника політвідділу – члена військової ради 5-ї повітряної армії, продовжив навчання у Одеському держуніверситеті ім. І.І. Мечникова. У 1974 році він став інспектором з авіації політуправління Червонопрапорного Одеського військового округу.
Шатов, який закінчив вищі академічні курси в Москві й якого було відзначено бойовим орденом Червоної Зірки за мирних часів, навіть не думав про те, що його підстерігала біда. На великих військових навчаннях під керівництвом Маршала Радянського Союзу В.Г. Куликова у березні 1984 року в результаті колосальних фізичних навантажень, нервово-психологічних стресів, недосипання та підступної застуди вкупі були спровоковані одночасно великий інфаркт та інсульт.
– Якби не дружина, я, напевно, не вижив би, – говорить інвалід першої групи В.М. Шатов. – Вона, Ніна Василівна, із якою ще в Харкові познайомився, вдень і вночі не відходила від мене протягом трьох місяців.
Але, на жаль, ліва рука та ліва нога у ветерана донині, хоча минуло 23 роки, діють обмежено. Коли атакували хвороби, важкі думи оповили В.М. Шатова: у 52 роки – інвалід. Що робити, чим займатися, як бути із роботою? А без неї життя не уявляв.
Однак апріорі мудру пораду він знайшов у книжці. У той час Шатов, майже прикутий до ліжка, багато читав і до душі йому запали чудесні слова французького філософа Лабрюйєра, який жив у XVІІ сторіччі й виховав онука короля Людовика XІV – Конде: "Поступитися природі й піддатися страху смерті набагато легше, аніж озброїтися доводами розуму, вступити у боротьбу із собою та ціною безперервних зусиль перебороти цей страх". Ця фраза стала своєрідним кредо подальшої долі й життя у цілому полковника В.М. Шатова. Маючи тверду волю, цілеспрямований характер, він зумів взяти себе в руки. А тут ще товариші допомогли: запропонували йому стати начальником оздоровчого дитячого табору ім. Миколи Гастелло на 16-й станції Великого Фонтану. І він погодився, розсудивши – адже в житті буває всіляке: нерідко думаєш про одне, а на ділі виходить інше.
Пропрацював начальником табору аж 16 років. До того ж, одночасно трудився першим заступником голови ради ветеранів 5-ї повітряної армії, але оскільки сам голова, старший за В.М. Шатова на 10 років, Герой Радянського Союзу генерал-майор авіації Г.А. Шадрін часто хворів, то Віктору Миколайовичу доводилося частину його обов'язків брати на себе. Разом із тим Шатов також керував секцією авіації та космонавтики міського військово-наукового товариства.
Чотири роки тому його обрали головою ради ветеранів 5-ї повітряної армії та 5-го авіакорпусу. Організація солідна, яка нараховує понад 200 ветеранів, серед них – чимало генералів, старших офіцерів у відставці та в запасі.
Віктору Миколайовичу у проведенні заходів із ветеранами, в героїко-патріотичному вихованні молоді активно допомагає його перший заступник із загальних питань, колишній командувач 5-ї повітряної армії генерал-лейтенант у відставці А.А. Бірюков. Вони великі друзі й їхні добрі стосунки тривають вже понад 40 років.
Віктор Миколайович Шатов є членом Одеської міської Ради ветеранів, членом президії міської секції ветеранів війни – однополчан, членом Одеського міського військово-наукового товариства. Командувач Військово-повітряних сил Збройних сил України генерал-полковник А.Я. Торопчин за вміле керівництво ветеранською організацією та активну участь у роботі з військово-патріотичного виховання молоді нагородив його Почесною грамотою та грошовою премією. Його удостоєно багатьох нагород, серед них Почесної відзнаки голови Одеської облдержадміністрації.
У відповідь на занепокоєння дружини, Ніни Василівни, сина Ігоря, доньки Наталі та онучки Оленки про його здоров'я, активні та великі навантаження щодо громадської роботи Віктор Миколайович, як яскравий альтруїст, оскільки він завжди готовий діяти на користь іншим, не рахуючись зі своїми інтересами, – незмінно відповідає:
– Я звик із дитинства працювати й доки затребуваний людьми, буду працювати для їхнього блага.
