Одеський молодіжний театр (Театр юного глядача ім. М. Островського) став лауреатом Четвертого міжнародного театрального фестивалю «Кримський ковчег» у Сімферополі: найкращою театральною постановкою названо «Філумена Мартурано» Володимира Наумцева (за п'єсою Едуардо де Філіппо).
Хоча «Кримський ковчег» і не є конкурсним, добір на нього суворий. У роботі цього театрального форуму беруть участь представницькі фахівці: віце-президент Міжнародного форуму моновистав Ніна Мазур (Німеччина), президент Міжнародного форуму з драматургії при ЮНЕСКО, член виконавчої ради Міжнародного інституту театру ЮНЕСКО Тобіс Б’янконе (Швейцарія), генеральний директор творчо-координаційного центру «Театр-Інформ» Ольга Сенаторова (РФ, Москва), театральні критики з Києва та Санкт-Петербурга. Директором фестивалю «Кримський ковчег» є заслужений діяч мистецтв України Білял Білялов, а відбувався фестиваль на сцені Кримсько-татарського академічного музично-драматичного театру.
Конкурсу начебто немає, але змагальність є, і відчутна: академічні і молодіжні театри з Оренбурга, Челябінська, Криму, Ташкента, Москви («У Никитских ворот» – Марко Розовський привіз мюзикл «Бедная Лиза»), Казані, Дніпропетровська, Мукачевого, Стамбула. Одеська «Філумена Мартурано» виявилася лідером глядацьких і критичних симпатій. Наступними після одеситів йшли оренбуржці – так розподілилися лаври…
Більшість акторів Одеського ТЮГу, зайнятих у виставі, взагалі на фестивалі опинилися вперше!
– Овації по закінченні вистави, – розповіла на прес-конференції продюсер Олена Гиряєва, – злякали навіть організаторів фестивалю: ну, як на футбольному матчі Україна – Італія, коли Україна виграє! Після півтрупи переманювали до Челябінська. І знаєте, який відгук був найбільш вражаючий? «Давно на підмостках не звучала така красива російська мова». Це сказали... оренбуржці! І додали: «Браво, Одесо». І відзначили, що це, мабуть, італійці набралися в одеситів темпераменту. Але найбільш приголомшливо – коли глядацька зала стоячи скандувала: «Браво, О-дес-со!».
Виконавиця ролі Філумени Мартурано Юлія Пляшкова:
– Ми переконалися: Одеський ТЮГ конкурентоспроможний і може суперничати з багатьма російськими театрами. Судячи з їхнього репертуару, ми йдемо в ногу з театральним життям. Нам було дуже цікаво і радісно побачити, що до театру повернулося лицедійство, акторство – безстрашне, безоглядне, незважаючи на засилля мильних телесеріалів і пов'язану з цим професійну деградацію багатьох зайнятих у кіно акторів. Ми багато розмовляли з челябінцями, оренбуржцями, виявилося, у нас багато спільного у поглядах на театр.
Постановник вистави «Філумена Мартурано», художній керівник ТЮГу, заслужений артист України Володимир Наумцев:
– Вважаю правильним, що наш театр переходить від «маленького» глядача до «юного»: юність – поняття широке, можна бути юнаком і у 80 років, але мистецтво не ділиться на «дитяче» і «доросле», хоча я поборник старої істини: для дітей – як для дорослих, тільки краще. Для мене ж повернення до «молодіжного театру» означає довічне навчання: у публіки, у часу, у себе, давно забутого. Я на все життя вдячний моєму педагогові у Щепкінському училищі, видатному майстрові, народному артистові Росії Леоніду Андрійовичу Волкову, чиїм останнім «товаром» була, між іншим, Інна Чурикова. Час минає, істину замилює побут, і все ж... вона крутиться! Вже зрозуміло: спроби реорганізації нашого театру «під Європу» протягом останніх 15 років – марні: історія нашого театру не менш, якщо не більш яскрава і повчальна. І добре, що сьогодні глядача вже не влаштовує «органіка кухонної бесіди» на сцені – йому потрібне лицедійство, відкрите ігрове начало.
…До речі, за враженням самих учасників вистави «Філумена Мартурано» і, на думку продюсера, там, на фестивалі в Сімферополі, постановка, заявлена як трагікомедія, нарешті-то вийшла на свій справжній тон: глядачі реготали, що називається, зі сльозами на очах.
Автор сценографічного рішення, заслужений художник України Микола Вилкун:
– Монтувальники, освітлювачі, технічний персонал театру зробили подвиг, вони ставили декорації з ранку до півночі, у цьому їм активно допомагали актори, – ви уявіть головну героїню з великим порталом у руках!.. Я бував на різних фестивалях і зробив висновок: приїхати з «напівфабрикатом» – отже, «привезти лопату для себе». Тільки повне, комплексне оформлення! Мужнім організатором цього процесу була Олена Гиряєва.
Одеський молодіжний театр виявився єдиним колективом, який з'явився на фестиваль з «власним» продюсером. Олені Гиряєвій навіть надійшли пропозиції поїхати на навчання до Санкт-Петербурга. Олена працює прес-аташе начальника Одеського морського порту. У її трудовому активі десять років роботи на телебаченні. Ніколи не вміла «вибивати» гроші. Але раптова закоханість у театр цьому навчила! У чергову передвиборну кампанію Олена познайомилася з Юлією Пляшковою і Володимиром Наумцевим. І спалахнула любов до театру. Тепер вивчає історію театру і сучасні його тенденції – самостійно, налаштувавши робочий комп'ютер.
– Проект «Філумена Мартурано» не був задуманий як комерційний, – говорить вона. – Божевілля – думати про прибутковий театр за умов сьогоднішньої України. Так, мені складно вишукувати гроші. Але тепер сподіваюся на краще: адже тюгівці – міжнародні лауреати.
Здійснити постановку «Філумени Мартурано» вдалося завдяки матеріальній допомозі одеситів-меценатів – Бориса Міхова, Владислава Зухіна, Людмили Варавви, Євгена Одегова і Райнера Штальтнера. Меценати фінансували фестивальну поїздку (недешеву: великий акторський склад і складна декорація!), за підтримки облуправління культури і туризму, його начальника Надії Бабіч.
Наші тюгівці подарували на пам'ять Кримсько-татарському академічному театрові модель вітрильника з написом «Порт приписки – Одеса». А додому привезли Диплом і Кубок із позолоченою Нікою (або Музою, – взагалі, з крилатою Дівою).
І ось питання: ну, коли ж можновладці звернуть свою прихильну увагу на Одеський молодіжний театр? Коли розпочнеться ремонт старого будинку? Глядацька зала ТЮГу одним своїм виглядом давить на психіку, відвертає дітей від театрального мистецтва, обстановка ж у артистичних вбиральнях – все одно що у партизанській землянці. Театральна трупа ТЮГу дуже перспективна, в останніх виставах вона заявляє себе як ансамблева, а це добрий знак. Репертуар ТЮГу доброякісний, тут не «прогинаються» під смаки базару. Судячи з байдужості чиновників до насущних проблем цього фактично бездомного театру, українській владі вигідніше ростити покоління, зомбоване голлівудськими злобно-ідіотичними «екшнами» типу «Від заходу до світанку» та іншими «просунутими Тарантіно», – саме таку продукцію дітки надміру споживають з екрана ТБ. Зомбований «електорат» – він як сталінська «маса». Кажете – грошей немає на ремонт будинку? Та що ви: хто хоче, знаходить кошти, хто не хоче – знаходить причини…
