У нинішній час важко знайти галузь медицини, яка не потребувала б донорської крові для лікування хворих. Незважаючи на значні досягнення при розробках штучних замінників крові, сьогодні тисячам людей, які потрапили у біду, подаровано життя завдяки саме гемотрансфузіям, тобто переливанням живої, й багато в чому таємничої, рідини, у якій, за уявленням древніх, перебуває душа людська. У багатьох випадках кров як лікувальний засіб нічим замінити не можна, і єдиним її джерелом є здорова людина. Переливання крові та її компонентів, застосування препаратів крові використовується у комплексному лікуванні хворих в хірургії, травматології, гінекології та акушерстві, онкології, гематології та інших галузях медицини. Потреба в «живих ліках» постійно зростає, переливати кров людині можна лише від людини, тому тут не можна обійтися без донора.
На початку нинішнього року на обласній станції переливання крові склалася критична ситуація із банком крові. Потреби в ній у відділеннях лікарень щодня були великими, а запаси перебували на критичній оцінці. За даними ВООЗ потреба в консервованій крові становить у середньому 12-15 мілілітрів на одну людину на рік: такий загальноприйнятий стандарт у світі. У нашому регіоні цей показник був набагато нижчим – не дотягував і до 5 мілілітрів.
– А це означає, що в екстрених випадках, при складних травмах, операціях або, наприклад, пологах, коли від термінової гематрансфузії залежить життя пацієнта, лікарі могли зіткнутися із гострим дефіцитом крові. Він відчувається практично постійно, адже кров потрібна медичним закладам щодня, – говорить виконувачка обов'язків головного лікаря обласної станції переливання крові Світлана Карєва. – За старих часів здача крові заслужено вважалася почесною місією й всіляко заохочувалася, а в останні років десять донорство, дуже важлива й значима галузь медицини, по суті, було покинуте напризволяще. І якщо раніше воно було масовим, то тепер медикам простіше перекласти питання, пов'язані із придбанням крові, на родичів хворого, аніж організовувати роботу із донорами. Зовсім нещодавно оплата за здачу 1 літра крові була прямо-таки сміховинною – 40 грн: за такі гроші добровільно ставати донорами погоджувалися далеко не всі. Сьогодні суму підвищено у 4 рази й становить 16 грн за 100 грамів. Але й вона не відображує реальної вартості "живих ліків".
Відсутність же достатнього запасу крові призводить найчастіше до непоправних наслідків, тому що нерідко відлік життя хворого йде на хвилини.
Донорство завжди було проблемою животрепетною, адже кожний з нас може опинитися у ситуації, коли терміново потрібні кров або її препарати. Слово "донор" у перекладі із латинської означає "дарую", тобто споконвіку усе було побудовано на милосерді, гуманізмі, співчутті до ближнього.
На жаль, останнім часом кількість донорів стрімко скоротилася не лише на Одещині, але й по всій Україні. У нашій, досить значній за чисельністю населення, області у 2006 році, наприклад, було зареєстровано трохи більше 17 тисяч донорів. Стрімке скорочення їхнього числа безпосередньо пов'язано із нинішньою непростою соціально-економічною ситуацією в країні і, як наслідок, збільшенням захворюваності населення, погіршенням здоров'я людей. Особливу тривогу медиків викликають зростаючі показники розповсюдження соціально небезпечних інфекційних хвороб, алкоголізму, наркоманії тощо. Рівень лабораторної діагностики із кожним роком підвищується, вимоги, що висуваються до якості крові, стають усе жорсткішими, відповідно, відсоток вибракування отриманого матеріалу досить високий. Інфекції, які передаються через кров (наприклад, гепатити В і С, ВІЛ та ін.) – пряме протипоказання донорству. Заборонено здавати кров наркоманам.
Донором може стати кожна здорова людина віком від 18 років, яка добровільно погодилася здати кров або плазму. Одноразово людина може здати до 500 г крові, повторювати цю процедуру можна раз на два місяці. До речі, разом із оплатою видається талон на обід (у грошовому еквіваленті – 10 грн).
Прилучитися до шляхетного донорського руху можна лише в установах служби крові або у спеціалізованих відділеннях. Взяття крові або плазми провадиться після скрупульозного медичного обстеження, яке обов'язково включає в себе усі необхідні аналізи. І лише якщо є стовідсоткова впевненість, що людина абсолютно здорова, їй дозволяють стати донором. Вся кров, яка надходить, у обов'язковому порядку обстежується на інфекції, що передаються трансфузійним шляхом, у відділенні лабораторної діагностики. На повну потужність працюють на станції біохімічна, бактеріологічна, імунологічна лабораторії. За бажанням донора він може одержати відповіді аналізів наступного дня після здачі крові. До речі, подібні дослідження коштують чималих грошей. На станції ж загальний аналіз крові та дослідження крові на гепатити В і С, ВІЛ, сифіліс провадяться безкоштовно.
Донорський відділ ООСПК має інформаційний банк, до якого закладено усі відомості, які надходять від санепідстанцій, спеціалізованих диспансерів. У базі даних є список людей, які не можуть стати донорами в силу перенесених захворювань або контактів із носіями небезпечних інфекцій.
Одеська обласна станція переливання крові розміщується у типовому, побудованому спеціально для неї, приміщенні в Бісквітному провулку із 1961 року. Сьогоднішня ООСПК – велике та складне господарство, яке далі розвивається як один із найбільших та провідних в Україні закладів служби крові. Станція заготовлює кров та донорську плазму, виробляє близько 20 препаратів – гаммаглобуліни, альбумін, фібриноген і т.п., по суті, поєднавши дві функції – збирачів сировини та своєрідного заводу-виготовлювача. Рік у рік тут провадиться й велика дослідницька робота з питань трансфузіології.
Важко переоцінити важливість діяльності станції переливання крові. І, звичайно, її проблеми, насамперед пов'язані із необхідністю модернізації, зміцнення матеріально-технічної бази, мають вирішуватися у оптимальний термін, а не розтягуватися на роки. Чимала частина устаткування експлуатується ще із 60-х років минулого сторіччя, з часу запуску ООСПК, багато чого потрібно оновити у відділі заготівлі крові та її компонентів, потребує ремонту дах, в реконструкції – більшість приміщень станції.
– Але коштів на це катастрофічно не вистачає, – скаржилася С. Карєва. – Намагалися звертатися по спонсорську допомогу, розсилали листи-прохання до двох десятків великих, успішно працюючих організацій та підприємств. Очікуваного відгуку, на жаль, не одержали. Не відмовив у допомозі припортовий завод, за що його керівництву велике спасибі.
Донорство – це прояв гуманізму, добровільний акт товариської взаємодопомоги. Воно всесвітньо заохочується і є почесним, суспільно корисним внеском до справи охорони здоров'я людей. Це – що стосується донорства крові. Близьке до цього терміну й поняття спонсорства: допомогти обласній станції переливання крові у розв’язанні її проблем – справа не менш шляхетна, аніж і саме донорство, оскільки у підсумку також послужить охороні здоров'я. Сподіваємося, що відгук на звернення ООСПК до можливих спонсорів все ж таки надійде.
